Поворот до споживача

«Якість товарів зараз стала основою їхньої конкурентоcпроможності, — впевнений голова Держспоживстандарту Леонід Школьник. — Завдяки їй виживають цілі країни. Якість життя споживачів і якість товарів, які випускаються, повинні посісти чільне місце серед інтересів наших виробників».

Щоб довести, що деякі наші виробники вже навчилися працювати якісно, просунути до цього інших і обговорити всі проблеми і камені спотикання на шляху до ідеального українського продукту, в країні нині проводиться Європейський тиждень якості. У понеділок він відкрився міжнародним конгресом «Якість в Україні-2004» . Як відзначалося на цих представницьких зборах, українські підприємці прагнуть інтегруватися до світової спільноти і посісти належне місце на світовому ринку. Але для цього їм часто доводиться за лічені роки проходити шлях, на який в інших країнах пішли десятиріччя. У результаті в Україні вже намітилися й свої лідери якості. 15 підприємств удостоїлися європейських відзнак. З них 13 стали володарями сертифікату визнання досконалості в Європі, а ще двоє потрапили до фіналу європейської нагороди якості й увійшли до європейських каталогів кращих фірм-виробників (таких відзнак у всій Східній Європі домоглися лише підприємства Угорщини). За словами президента Української асоціації якості, члена ради Європейської організації з якості Петра Калити, до нас вже зараз їздить переймати досвід якісної роботи Східна Європа.

Але далеко не все гладко в «нашому королівстві якості». За даними Держспоживстандарту, 50% м’ясних, 70% молочних і 72% рибних продуктів знімаються з продажу через недотримання норм і стандартів, а 92% українських підприємств працюють із порушенням технологій виробництва. «Я вважаю, що головна проблема всієї української промисловості, це недостатня увага, що приділяється технічному оснащенню підприємств, — сказала «Дню» завідуюча лабораторією заводу шампанського вин «Новий світ» (Крим) Наталя Болотова. — Через погане обладнання, природно, страждає якість». Про це на конгресі говорили дуже багато. На більшості підприємств, як дрібних, так і великих, досі працюють по-старому, використовуючи обладнання часів Союзу. Одночасно учасники конгресу звертали увагу також і на нестачу кваліфікованих молодих кадрів, яка особливо дає про себе знати останнім часом. «Поставити нове обладнання — це лише половина питання, — вважає заступник директора держпідприємства «Тернопільстандартметрологія» Петро Дрозд. — Треба ще знайти людей, які зможуть працювати на ньому. Лише тоді, коли все це буде, ми зможемо говорити про нові ринки».

«Ми працюємо більш ніж з 700 підприємствами і можемо цілком адекватно оцінити ситуацію, — сказав, відповідаючи на запитання «Дня», президент Українського товариства якості Валерій Якубовський. — Я вважаю, що є цілий комплекс проблем, які заважають Україні посісти гідне місце серед економічних партнерів. Це і недосконалість нашого законодавства, і податки, які заважають виділяти достатню кількість коштів на боротьбу за якість. А немає якості — немає не лише експорту, а й стійкого становища на внутрішньому ринку».

Конгрес також показав, що боротьба за якість не залишається лише метою змушуваних до цього ринковими умовами підприємців і співчуваючих їм функціонерів спеціалізованих громадських об’єднань. Важливість цієї справи, принаймні на словах, усвідомлює також і влада. «Наша країна може розвивати економіку, тільки розвиваючи якість, — заявив «Дню» заступник начальника головного управління економіки Чернігівської облдержадміністрації Юрій Сухомлинський. — Для цього всім нам потрібно йти інвестиційним та інноваційним шляхом. Я чудово розумію, що в багатьох підприємств немає коштів, але без якісної продукції нам нічого робити ні в Росії, ні в Європі». А ось про те, де брати кошти, чиновник розповідати не став...

Проте причини відставання нашої країни у всесвітніх перегонах за якістю слід би шукати ще глибше. «Основна проблема якості українських товарів — психологія їх виробників, — заявив «Дню» головний громадський контролер якості П. Калита. — Багато хто досі живе в дефіцитному ринку, де головними були інтереси виробника, і не звертають увагу на те, що країна, як і весь світ уже перейшла на існування в насиченому ринку, де панують або принаймні повинні панувати інтереси споживача».