Про долю українського молока у російських магазинах
Попри торгову війну, близько 80% експорту вітчизняних сирів за минулий рік припало на ринок РФ. На які показники виробники орієнтуються цього року?
Державі потрібно серйозно зайнятися розвитком молочної галузі, щоб не втратити її. Про це в ході VII Всеукраїнського молокопереробного конгресу заявили експерти й учасники галузі. Загальний обсяг виробництва молока оцінюють по-різному. За даними Союзу молочних підприємств України, він становить 8,2 мільйонів тонн. У Мінагропроді кажуть про 1,5 мільйона тонн за підсумками 2013 року. Загальний обсяг виробництва молочних продуктів — 1,6 мільйона тонн. Обсяг річної експортної виручки галузі — 500 мільйонів доларів. То що ж змушує хвилюватися за галузь? Причин декілька.
По-перше, у найближчі п’ять років в Україні збережеться тенденція до зростання імпорту молочної сировини, розповідає глава Ради директорів Союзу молочних підприємств України Вадим Чагаровський.
«Сьогодні молочна галузь відчуває дефіцит сировини. У цьому сегменті за останні два роки Україна з експортоорієнтованої країни перетворилася в імпортозалежну. Ми почали імпортувати молочну сировину для виробництва молочних продуктів на внутрішньому ринку», — поскаржився він. На його думку, така динаміка збережеться, навіть за оптимістичних прогнозів, у наступні п’ять років. «Я мрію, що через п’ять років ми відмовимося від імпортної сировини. Але це станеться лише за умови підтримки молочної галузі та тваринництва з боку держави», — підкреслив він.
По-друге, треба навести лад із ціноутворенням у галузі. «Ми проводили дослідження ринку молока в Україні й дійшли до цікавого висновку. В Україні існує 2,5 мільйона домашніх господарств і ряд сільськогосподарських. Середній розмір сільського господарства — 250 голів. Розрахунки показують, що в середньому одне сільське господарство недоотримувало за місяць від цінових коливання на ринку 400 доларів, а домогосподарство — тільки 1,1 долара. Якщо порахувати загальні втрати, то загалом виробники України недоотримали близько 60 мільйонів доларів у рік, а за період з 1996 по 2003 роки — півмільярда доларів», — розповідає директор департаменту ринків сільськогосподарської продукції Інституту Лейбніца Олександр Перехожук.
По-третє, треба шукати нові ринки збуту. За даними Союзу молочних підприємств, близько 80 % експорту сирів із України за минулий рік припало на російський ринок. «Я думаю, що ми не втратимо цей ринок, бо Росія щороку імпортує 400 тисяч тонн сиру, або 60% всього обсягу споживання. Адже вона не знайде миттєву заміну. Якщо росіяни таки підуть на цей крок, то матимуть справу з дефіцитом і подорожчанням продукції», — прогнозує Чагаровский. Втім, чекати на рішення сусідів не варто. «Маємо просувати свою молочну продукцію на інші ринки, бо вона зараз, на жаль, зорієнтована тільки в одному напрямку — до Росії. А це неправильно, коли основна кількість продукції практично монопольно відправляється в одну країну. Тому треба диверсифікувати поставки», — додає народний депутат ВО «Свобода» Олександр Мирний. З одного боку, українське молоко чекають на ринках Близького Сходу, Азії, Африки, а з другого — потрібно рухатися в Європу.
На європейський ринок українські молочники можуть потрапити в кращому випадку через рік, а в гіршому — через два-три, додає Чагаровський. Експерт пояснив, що входженню в цей ринок передує тривала процедура присвоєння єврономера та атестація виробників. На все це потрібен час та кошти. «Приблизно $400 мільйонів необхідно для модернізації молокопереробної галузі після входження в зону вільної торгівлі з ЄС» , — повідомив він, відповідаючи на запитання «Дня». За його словами, ці кошти, насамперед, треба направити на інноваційні розробки у виробництві. Він вважає, що в разі відкриття європейського ринку для української молочної продукції ціни на неї на внутрішньому ринку стабілізуються. При цьому українські компанії зможуть отримати доступ до більш дешевих фінансових ресурсів і молочної сировині.
Натомість перший заступник голови парламентського комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Сергій Лабазюк вважає, що українське молоко взагалі може ніколи не дійти до Європи. «Навіть, якби Україні теоретично відкрили зелене світло і запропонували квоти, то швидкого входження не було б на європейський ринок. Адже європейське молоко дешевше, бо там діє інша технологія виробництва. В Україні в середньому корова дає 11 літрів молока, а в Європі — 30 літрів на день. На європейському виробництві працює чотири людини, а в нас — 34. І цей список можна продовжувати», — пояснює він.
А от виробники налаштовані оптимістично.
Як пояснив «Дню» директор групи компаній «Кратос» Валерій Богуцький, в Європі молоко виробляють із врахуванням державних дотацій, тому собівартість виготовленої продукції дешевша, і український продукт, порівняно з нею, не конкурентоздатний. Тож, підписуючи угоду з ЄС про ЗВТ, треба вирішити це питання, щоб дати шанс українським виробникам на успіх. «В угоді передбачено перехідний період (сім років), за який цю проблему мають вирішити. Як саме? Або скасувати європейську дотацію (чого ніколи не буде), або ж Україна має відновити аналогічну у себе. А до того часу ввізне мито повинно регулювати ці дотаційні диспропорції», — пояснює виробник. Крім того, каже він, виробник чекає захисту від білоруських виробників, які сьогодні мегадотаційні. «Тож входячи на ринок зі своєю продукцією, вони руйнують українських виробників», — констатує він. І на останок, додає Богуцький, держава має навести лад і з реальною статистикою виробництва молока. «Відбувається обман українців, які думають, що вони їдять молокопродукти, а натомість споживають суміш, яка включає в себе тільки частину молока...», — пояснює він. Треба нарешті сказати правду людям. «Прийняття закону «Про молоко та молоковмісні продукти» відкриє очі людям на те, що вони насправді їдять, і дозволить створити внутрішній попит на якісну сировину. Але якщо цього не вдасться зробити, то і далі лопатимемо на повні груди пальмову олію... Тож депутатам треба натискати кнопки і голосувати за цей закон», — продовжує він.
А от Чагаровський каже, що ніякого закону не треба, а досить лише прийняти технічні регламенти із виробництва молока і молочних продуктів, а також молоковмісних. «Їх треба розділити, бо це різні категорії: у них різна сировина, показники безпеки, технологічні операції. Прийняття цих регламентів стабілізує ситуацію з якістю молочної продукції», — підсумовує він.
