Проблемна економія

Нещодавно Євросоюз оприлюднив своє рішення щодо заборони виробництва на своїй території ламп накалювання. Таке рішення означає автоматичний перехід від неефективних лампочок до енергозберігаючих люмінесцентних технологій.

Але в «економних» лампочок є один мінус — вони містять ртуть, тому потребують спеціальної утилізації. Хоча для європейців це не створює особливих проблем... Навіть у наших сусідів поляків, наприклад, вартість утилізації від самого початку закладено в ціну лампочки, тому після закінчення експлуатаційного терміну споживач просто здає її в магазин, де зробив покупку.

У нас же проблема утилізації компактних люмінесцентних ламп полягає навіть не в тому, як виховати в покупця культуру їхньої здачі. Справа в тому, що в Україні дуже мало підприємств, які б займалися утилізацією таких небезпечних відходів. Чиновники ж досі не спромоглися налагодити відповідні процеси. От і маємо: ставати енергоощадливими українців агітують, але забезпечити систематизовану утилізацію тих самих ламп ніхто не поспішає... Наприклад, на упаковках енергоефективних ламп чітко зазначається, що після використання її не можна просто викидати в сміття, що її треба віднести в спеціальний пункт прийому, організація котрого є обов’язком місцевої влади. Але опитані «Днем» представники місцевих влад різноманітних міст з превеликим подивом дізнаються про це. Дехто навіть вперше чує, що там є ртуть! А потім ще й додають, що ці лампи разом із ртуттю «гниють» на місцевих звалищах...

У столиці «День» спромігся знайти телефони тільки трьох компаній, які мають відповідні дозволи на прийняття, зберігання та транспортування відходів, що містять ртуть (ті самі лампочки, термометри та подібні прилади). З цих трьох підприємств справді діючим на сьогодні виявилося тільки одне — «Катран». Його директор Євгеній Журавльов розповів нам, що люмінесцентні лампи приймають тільки від організацій та підприємств, адже ті зобов’язані здавати їх на спеціальну утилізацію. А от населення поки або не знає про цю необхідність, або не хоче її усвідомлювати. Тим паче, що утилізація платна — за одну лампочку доведеться заплатити приблизно 1,2 гривні, якщо здавати оптом — то по 90 копійок за штуку.

По суті, це не надто дорого... Але на заваді стає ще й те, що за послугу не можна розрахуватися готівкою безпосередньо на підприємстві. Від фізичних осіб, як і від юридичних, оплата приймається тільки за безготівковим розрахунком через банк. Можливо, саме тому за роки роботи підприємства, яке займається збором небезпечних відходів, його директор пригадав тільки один випадок, коли лампочки на утилізацію приніс споживач...

В основному люмінесцентні лампочки в Україну імпортують, тому претензії як до їхньої якості, так і до утилізації висовувати майже нікому. Але є й вітчизняні виробники. Наприклад, у Львові та Рівному. Проте жоден з тих виробників, з якими нам вдалося поспілкуватися, не має на своєму підприємстві пункту прийому від організацій та населення люмінесцентних ламп, які за строком експлуатації вийшли з ладу.

Багато виробників у розмові з «Днем» виправдовуються: мовляв, наша спеціалізація — виробництво лампочок, а їхньою утилізацією повинен займатися хтось інший. Технічний директор заводу «Газотрон Люкс» Віктор Копнін розповів «Дню» про причину, через яку вони не займаються утилізацією лампочок навіть свого виробництва. Виявляється, для цього у них нема дозволу, адже це нове для підприємства заняття — прибутковий бізнес.

Виходить, що утилізація люмінесцентних ламп — відкрита ніша для прибуткового бізнесу, адже лампочки, які містять ртуть, стають все популярнішими серед українців. І якщо ще рік тому ніхто не говорив про спеціальну переробку такого роду відходів, то нещодавно в столиці цю проблему грунтовно обговорили та створили проект «Підвищення енергоефективності в системі освітлення». Його авторами стали Норвезька спілка охорони природи, Міністерство житлово-комунального господарства України, Національний центр поводження з відходами, Асоціація енергоефективних міст України та Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів. Експерти з України та Норвегії запевняли одне одного, наскільки шкідливі люмінесцентні лампочки, коли вони потрапляють на звичайні звалища.

— Чому постає питання про вдосконалення системи утилізації? Це пов’язано з тим, що якщо два роки тому в Україну завозилося п’ять-шість мільйонів люмінесцентних лампочок, то сьогодні їх ввозиться 12—14 мільйонів. А це вже значна кількість, — зауважує керівник новоствореного проекту Леонід Фірсов.

Значну потенційну загрозу, як вважають експерти, становлять саме побутові відходи. Обсяг їхнього утворення складає 220—250 кілограмів на рік на душу населення, а у великих містах ця цифра сягає 330—380 кілограмів і має тенденцію до постійного зростання.

У той же час в Україні тільки 20% таких лампочок утилізуються. Хоча представник заводу-виробника такого товару Віктор Копнін розповідає, що все-таки система утилізації на їхньому підприємстві існує (як і на деяких інших). Але там утилізують винятково браковані лампочки або ті, що були зіпсовані в процесі виробництва.

І який парадокс: Копнін стверджує, що Україна має найкращі в світі системи переробки таких відходів, але разом з тим у нашій країні триває процес прогресуючого накопичення небезпечних відходів.

Здивували виробники і ще однією новиною — за їхніми словами, через п’ять—сім років люмінесцентні лампочки відійдуть у минуле, як сьогодні виходять з користування звичайні лампи накалювання. Люмінесцентні технології замінять світлодіодні.

— Сьогодні вже є світлодіодні лампочки, доступні за ціною: вони коштують приблизно стільки, скільки й люмінесцентні, — розповідає Копнін. Звісно, такі лампи також заощаджують електроенергію, а їхня позитивна відмінність — у тому, що вони не містять ртуті. Хоча люмінесцентна лампочка світить в два-три рази яскравіше, аніж світлодіодна — в останньої поки низька світловіддача. Але наука працює в напрямку вдосконалення таких технологій.

Доказ цьому — вже на вулицях столиці. Це світлодіодні світлофори п’ятирічної давнини, які складаються з 160 світлодіодів. А от сучасні світлофори складаються тільки з трьох надяскравих світлодіодів, які світять так само, як і попередні 160. Відрізняється така новинка за ціною — в п’ять-шість разів дорожче, аніж розробка п’ятирічної давнини. Та проблема не тільки в ціні. Поки що навіть не організоване належне масове виробництво таких світлофорів...

Складається враження, що поки вітчизняні чиновники створять українську культуру здачі та утилізації енергоефективних ламп, які належать до другого класу небезпечних відходів, ця система виявиться й непотрібною — на часі будуть вже світлодіодні технології. Тож енергетичні експерти наголошують на необхідності не видумувати свого велосипеда, а оперативно запозичити кращий досвід західних країн, адаптувавши його до наших умов.