Продовження "Приватної справи": РАДИКАЛьна приватизація
Відмовившись від надій на швидке збагачення за допомогою всіляких трастів та "пірамід", не раз обдуренні громадяни нашої країни все ще не втрачають віри в майбутні плоди "ваучерної приватизації".
І хоча "золотий" період ваучеризації (коли на кожному розі пропонували зробити ваш приватизаційний сертифікат золотим) нібито вже минув, первинна приватизація паралельно з процесом приватизації за гроші, перебігає мляво, продовжується. Як же відбувається "озолочення" українського сертифікату, так би мовити, на мікрорівні? Цікава й повчальна в цьому плані історія київського хімічного заводу "Радикал". Це унікальне у своєму роді підприємство, причому не тільки в Україні, але й на просторах усього колишнього СРСР, що виробляє для атомних станцій каустичну соду, пінополіуретан, хлорметани, герметизуючі мастики, за окремими різновидами виробництва було абсолютним монополістом. Тільки з цієї причини його продукція мала величезний попит.
Декілька років тому колишньому директорові "Радикала" Олександрові Никишенку вельми до душі припала ідея приватизації. Керуючись цілком природними намірами стати власниками, заводське начальство пішло на приватизацію заводу. Хоча законодавство й регламентувало залишати контрольний пакет акцій підприємств-монополістів за державою, однак "Радикал", як який-небудь цегляний заводчик, було виставлено на сертифікатний аукціон Фонду держмайна.
Процвітаюче підприємство привернуло увагу фірм, які бажали взяти участь у поділі державної власності. Серед інших, накинула на нього оком відома два-три роки тому структура, що йменувала себе "товариством покупців" - "Приватна справа - українська". На аукціоні саме вона випередила всіх конкурентів (за словами її керівника Леоніда Харченка, вони володіли 40 000 ваучерів) і з 47,3% виставлених на продаж акцій викупила 44%. 39,6% акцій залишились у власності держави, решта дісталася колективу.
Торішньою весною на заводі відбулися збори акціонерів, на яких з'ясувалося, що інтереси власників 44% акцій представляє таке собі довірче товариство "Таїр", повноваження якого залишилися загадкою й які чомусь ніхто не перевіряв. Хоча, як відомо, щоб представляти інтереси акціонерів, довірчому товариству треба було мати їхні доручення, завіренні нотаріально. Вочевидь, ідея перевірки повноважень не прийшла в голову й працівникові ФДМ, що представляв інтереси 39,6% акцій, які належать державі. Принаймі, він також благословив "експеримент" із заводом. Директором обрали Віталія Трунова з "Приватної справи", а головою ради акціонерів став не хто інший, як сам Леонід Харченко.
Тим часом комісія з перевірки діяльності довірчих товариств надсилає до ФДМ доручення за підписом віце-прем'єра Василя Дурдинця "Приватну справу - українську" прикрити. Акції, зібрані товариством, роздати власникам. А ще не розміщені ваучери повернути народу через регіональні центри сертифікатних аукціонів. І все той же Фонд держмайна, котрий фактично благословив передачу влади на заводі людям із "Приватної справи", 4 червня видає наказ, підписаний першим заступником голови ФДМ Євгеном Григоренком, про скасування реєстрації товариства покупців "Приватна справа - українська" "через порушення чинного законодавства в роботі з приватизаційними паперами".
Історія ця свого часу наробила багато галасу. Однак мало кому відомий її фінал. Бо крапка в діяльності товариства покупців "Приватна справа - українська" аж ніяк не розставила крапки над "і" в діяльності акціонерного товариства "Радикал".
За декілька місяців підприємство, що вважалося благополучним, буквально розвалилося. Зупинилися хлорні цехи, котрі становлять половину всього потенціалу заводу. Поступово затихала діяльність і інших. Запаси продукції заводу почали реалізовуватися за договорами дистриб'юції через десяток дрібних фірм. При цьому їхня кредиторська заборгованість перед заводом щокварталу зростала. Але це не завадило керівництву "Радикала"... здати буквально всі цехи заводу цим же фірмам (усього їх 12) в оренду за смішну ціну - загалом за 500 гривень за рік. Завод - за 500 гривень!
Більше того, голові ФДМ, державному міністрові Анатолію Мінченку й міністрові промисловості Валерію Мазуру було надіслано послання з проханням "для забезпечення безперебійних робіт та розвитку прибуткових (?!) виробництв ОАТ "Радикал" терміново забезпечити цехи цих фірм потрібною кількістю електроенергії".
Наскільки прибуткова для заводу діяльність паразитуючих на ньому структур, красномовно свідчить такий випадок, за фактом якого на сьогоднішній день розбираються правоохоронні органи. Через споріднену "Приватній справі" московську фірму "Частное дело" керівництво заводу за бартерним контрактом (№5757/07-27) вивезло продукцію більш як на $100 тисяч. Назад повернулося товарів на суму в десять разів меншу. Коли надійшов час для наведення ладу в митній документації, керівництво заводу розмитнило сировину одного зі своїх замовників, який працює з підприємством на давальницьких умовах, і фактично за його рахунок покрило свою недостачу.
Невдоволення діяльністю керівництва новоявленого акціонерного товариства зростало. Причому не тільки з боку окремих партнерів, а й усередині колективу: робітники підприємства не одержували платні, їх відправляли в неоплачувані відпустки. У результаті восени минулого року вони навіть зважилися пікетувати Кабінет Міністрів. Після чого указом Фонду держмайна було організовано перевірку фінансово-господарської діяльності та причин негативного морально-психологічного клімату в колективі АТ "Радикал". Щоправда, під документом із результатами перевірки не підписалися ні робітники-члени профспілки підприємства, ні народні депутати України П. Кузнєцов і В. Терещук, які входили до складу групи, вважаючи перевірку надто формальною.
За їхніми словами, під час роботи члени групи стикнулися з неприйняттям самого факту перевірки з боку правління АТ "Радикал", і насамперед - директора В. Трунова. Оригінали документів надавали несвоєчасно, а багато з них робоча група так і не побачила. Окремі працівники, яких було залучено для вивчення питання, відчували тиск.
Деякі істотні моменти робоча група, до складу якої ввійшли зокрема керівники ФДМ та провідні фахівці деяких міністерств, державних контролюючих органів, узагалі проігнорувала. Приміром, не було аналізу системи збуту продукції підприємства, переліку та обсягів продукції, яка перебувала на складах. Не було проаналізовано й використання АТ "Радикал" валютних коштів. В акті не було також висновків щодо використання бюджетних коштів, які надало підприємству Міністерство промисловості.
Фактично не було аналізу "реструктуризації", яку провело керівництво акціонерного товариства й яка насправді звелася до передачі підрозділів заводу в довготривалу оренду вже згаданим комерційним структурам. А з аналізу транспортних засобів підприємства якимсь "дивним" чином зник гараж, а також усе, що стосувалося соціально-побутової сфери. Усе "це наводить на серйозні міркування", - написали народні депутати в особливій думці з приводу перевірки.
Але відтоді, схоже, над усіма цими фактами так ніхто й не зібрався трохи поміркувати. За окремими моментами цієї історії прокуратура, очевидно, розставить усе на свої місця. Та чи відповість хто-небудь у цілому за результати приватизації колись процвітаючого підприємства?
Випадків, таких як із "Радикалом", в Україні можна налічити навіть не десятки. Чи варто в контексті такої "приватизації" дивуватися, що наша економіка летить у прірву?
