Приховані резерви бюджетного протистояння
Бюджетний процес в Україні вкотре підтвердив стару перевірену істину: страх перед неминучими труднощами та відсутність волі для їх подолання призводить до ще поглибленішої кризи та втрати контролю над ситуацією. На жаль, новий проект закону про бюджет, нещодавно переданого парламентаріям для ознайомлення, незважаючи на численні вдосконалення та поліпшення, не дає змоги робити оптимістичних прогнозів і розраховувати, що нинішнього року урядові вдасться подолати економічний спад.
Останніми роками звинувачення уряду в тому, що він не правильно лічить доходи, стало найулюбленішим аргументом у критиці будь-якого проекту бюджету. Нинішній бюджет навряд чи стане винятком. І хоча в ньому закладено найменші темпи зростання економіки - 0,3% за рік (а прем'єр пообіцяв 1,5%), навіть ці скромні запити не зможуть істотно вплинути на реальне наповнення державної скарбниці. Як повідомила Державна податкова адміністрація, в державний і зведений бюджет за чотири місяці надійшло 9 млрд. 372 млн. грн., або 90,3% від прогнозованих показників.
1997 р., наперекір "свідомому" зменшенню доходної частини бюджету до мінімально можливої (з політичних мотивів) величини, урядові не слід сподіватися на реальний баланс доходів і видатків. До речі, експерти Фонду Сороса прогнозують нульове зростання виробництва за річних темпів інфляції в 20,6%, а фахівці з Deutsche Morgan Grenfel сподіваються приросту в 0,8% ВВП за інфляції в 23%. Причому, за оцінками іноземних експертів, реальні обсяги виробленого 1997 року валового продукту виявляться все одно меншими за ті, на що сподівається Кабмін, а реальний дефіцит значно перевищить планований рівень - 11% проти 5,7% у проекті-97.
Минулого року прем'єр П. Лазаренко в урядовій програмі пообіцяв, що нинішнього року реальне збалансування державного бюджету стане пріоритетом економічної політики Кабміну. Насправді, ніхто не сперечатиметься, що так зване "касове" виконання бюджету рівнозначне "ручному" режиму управління економікою і є для неї не лише ненадійним фундаментом, а й слугує потужним джерелом корупції у вищих ешелонах влади.
І все таки, проект бюджету-97 не лише не подолав торішніх ганджів, а й викликав нові колізії. Відповідність запланованих видатків фактичному надходженню коштів до державної скарбниці - ключове питання реального, а не паперового балансу державних фінансистів. Проте новий проект бюджету цілком ігнорує цю аксіому. Там, поряд із завищеними доходами від приросту промислового виробництва, закладено ще й неіснуючі доходи від неухвалених законів про податки - про "Податок на нерухоме майно підприємств" та "Податок на нерухоме майно громадян".
Водночас проектом бюджету значно скорочені державні видатки (майже на 20%). Це також зроблено з порушенням чинного законодавства, що зобов'язує уряд фінансувати соціальні і подібні видатки, суворо дотримуючись закону. У 1-у кварталі 1997 р. видатки державного бюджету становили 7587,4 млн. грн., на фінансування соціально-культурних заходів - 2828,3 млн. грн., в тому числі на соціальний захист населення - 995,6 млн. грн. Однак згідно з чинним законодавством, ці видатки мали бути ще більшими. Відмова парламенту скасувати соціальні пільги різним категоріям населення, що їх оцінюють майже в 17 млрд. грн., уряд поки що залишив поза увагою, а зазначену суму не внесено до проекту бюджету. Проте, якщо парламентарії наполягатимуть на внесенні таких витрат до бюджету, фінансувати їх однак не буде чим.
Ще одне джерело прихованого дефіциту - пенсійна система. Видатки Пенсійного фонду в першому кварталі поточного року становили 1849 млн. грн. за надходжень - 1812 млн. грн. Проте зовні благополучна картина фінансування пенсійної системи 1997 р. тьмяніє, якщо врахувати, що уряд відмовився до ухвалення Закону про бюджет фінансувати пенсійні борги за 1996 р., що обчислюються сотнями мільйонів гривень, а парламент - рішуче не сприймає ідеї пенсійної реформи.
Приховані резерви для зростання дефіциту бюджету закладено і в житлово-комунальній системі України. Заплановане урядом скасування дотацій за комунальні послуги населенню (дотації вже виключено з бюджетних видатків) у будь-якому разі не вирішить ні проблем галузі, ні проблем бюджету. Реальність така, що лише за 1 квартал 1997 р. на відшкодування затрат на оплати житлово-комунальних послуг та електроенергії держава нарахувала 435,9 млн. грн., з них у березні - 155,2 млн. грн. Однак організаціям, що надають житлово-комунальні послуги, переказано лише 69,4 млн. грн. або 16% необхідної суми. Ще 18% від вартості наданих послуг оплатило населення. Навіть, якщо парламент ухвалить спеціальний закон і не дозволить скасувати дотації, ситуація практично не погіршиться, зате бюджет стане ще більш "паперовим".
І на додаток до всіх неписаних бюджетних боргів слід додати ще один, що його узаконив минулого року Закон про бюджетну систему України. Згідно з цим законом, регіональні бюджети можуть самостійно планувати власні видатки, незалежно від реально отриманих доходів і отже одержувати відповідний їхньому фінансовому популізму бюджетний дефіцит. Мінфін у цьому випадку, як правило, нездатний перешкодити перевитраті бюджетних коштів, а за виняткових, політично обтяжених, обставин - змушений брати борги на себе (як, наприклад, у Криму). Зазначимо, напередодні розгляду бюджету-97 парламент відмовився міняти звичну практику.
Одне слово, в підготовленому проекті бюджету під економіку України закладено "бомбу сповільненої дії" у вигляді величезного прихованого дефіциту бюджету. І особливість ситуації в тому, що подолати цей дефіцит нинішні владні структури неспроможні, оскільки кожна з політичних "гілок" опікується лише однією складовою бюджету. Парламент, з одного боку, забезпечує роздування видатків через соціальні гарантії і скорочення доходів шляхом зниження податків. А уряд, з іншого боку, приречений на роздування доходів (оскільки інакше збільшувати доходи він не вміє) та скорочення видатків на власний розсуд. Тут наявні зусилля виконавчої та законодавчої влади, що взаємовиключають одні одних, і дають у підсумку непередбачуваний результат.
