Ракети... на виріст

Скептики українського курсу євроатлантичної інтеграції багато говорять про лавину проблем для українського оборонно-промислового комплексу, що виникає у зв’язку з ним. Приклади польського і чеського військово- технічного співробітництва із західноєвропейськими країнами видаються малопереконливими, оскільки український ОПК несумірний більше в порівнянні з польським або чеським. Проте Польщі це не завадило за результатами торгівлі зброєю 2003 року обійти Україну на світовому ринку озброєнь (обсяги польського експорту досягли $ 800 млн.), у тому числі, за рахунок впровадження у виробництво німецьких оборонних технологій.

Однак у найближчому майбутньому в України може з’явитися серйозний контраргумент для противників руху в НАТО. Річ у тому, що Сполучені Штати, добре знаючи можливості українського ракетобудування за комерційним проектом Sea Launch («Морський старт»), готові розмістити оборонне замовлення українській ракетобудівній галузі. Як нещодавно відмічало американське видання DefenseNews, під час вояжу українського президента Віктора Ющенка в США Джордж Буш умовив його «разом працювати у сфері протиракетної оборони та провести переговори про поглиблення такої співпраці».

Не секрет, що ще з часів реалізації в Україні програми Нанна-Лугара, США цікавилися можливостями вітчизняних ракетних технологій щодо створення і вдосконалення міжконтинентальних балістичних ракет. Сьогодні ж йдеться про бажання використати українські ракетні технології для створення національної ПРО США. Для України тут може бути подвійна вигода: по-перше, забезпечити свої оборонні підприємства західними замовленнями, що саме по собі символічно; і, по-друге, збільшити свої шанси на приєднання до Північноатлантичного альянсу.

Ще в лютому керівництво ДКБ «Південне» зустрілося з представниками Пентагону з метою уточнити можливості участі України у створенні американської системи протиракетної оборони.

Дійсно, основні розробники та виробники радянських МБР у часи СРСР знаходилися на території України. З моменту отримання незалежності в Україні було зроблено 70 ракетоносіїв, які вивели на орбіту 150 супутників. І сьогодні ДКБ «Південне» і ВО «Південмаш», незважаючи на майже нульовий рівень військового виробництва, зберегли потенціал із виробництва і розробок у галузі оборонного ракетобудування. Вони беруть участь в обслуговуванні російських ракетних військ стратегічного призначення. І не тільки. На нещодавніх виставках зброї серед українських проспектів з’явилися пропозиції про оперативно-тактичний ракетний комплекс. Щоправда, з дальністю, яка не перевищує 300 км. Це той рубіж, який дозволено Києву Міжнародним режимом РКРТ (Режим контролю за ракетними технологіями). Однак, як вважають експерти, розробникам МБР неважко збільшити дальність. На нинішньому етапі США не проти того, щоб Україна залишалася у списку лідерів експорту зброї, заробляючи щороку понад півмільярда доларів на цьому чутливому бізнесі. До речі, самі США залишаються досить лояльними по відношенню до визнання українського технологічного потенціалу. Серед нещодавніх високотехнологічних купівель Сполучених Штатів — українські системи динамічного захисту танків «Ніж».

На думку ж американських фахівців із DefenseNews, саме ДКБ «Південне» і ВО «Південмаш» можуть допомогти США у випробуванні системи ПРО, забезпечивши унікальними знаннями про сучасні ракетні загрози. У військовому відомстві Сполучених Штатів з українським партнерством пов’язують немалі перспективи. Не виключаючи, що саме українська ракета «Циклон-3» може багато що прояснити при тестуванні національною ПРО США. Ясна річ, що таке оборонне співробітництво може відкрити українській промисловості широкі перспективи. Особливо, якщо врахувати, що Європа також не збирається стояти на місці. Сьогодні Medium Extended Air Defence System, або проект MEADS зі створення європейської системи протиповітряної оборони наземного базування фактично перемістився в площину реалізації. Планується, що європейська ПРО на регіональному ТВД зможе вражати як літаки, так і тактичні балістичні ракети середньої дальності з радіусом дії до 1000 км. Крім того, Уряд Німеччини офіційно заявив про участь країни в оборонному проекті MEADS, висловивши готовність виділити 886 млн. євро на розробку системи ПРО протягом восьми років.

Тобто, якщо український досвід стане в нагоді американцям, «Циклони» можуть виявитися запитаними і європейцями. Тим більше, що вже зараз фахівці Європейського космічного агентства вважають привабливим використання як третього ступеня ракетоносія Vega український ракетний двигун РД-861К, який розробляється ДКБ «Південне» для ракетоносія «Циклон-4».

Таким чином, натовські перспективи української оборонки виглядають не такими безрадісними, як здається на перший погляд. Безумовно, поки не підписано контракти, рано сурмити про перемогу. Але різке зростання ракетного інтересу говорить про те, що вступ до НАТО не обернеться трагедією для українського ОПК, а проникнення військових технологій виявиться аж ніяк не одностороннім процесом.