Ралі «Газпром» — SOCAR

Фінансові проблеми країни змушують Афіни продавати державні активи з метою отримання коштів, таких необхідних країні для виходу із затяжної фінансової кризи. Настала черга й компаній з видобутку, транспортування та розподілу газу.

Компанія DEPA, в якій 65% акцій належить державі, займається продажем газу великим споживачам і компаніям, що займаються розподілом газу. Для транспортування газу було створено дочірню компанію DESFA — ексклюзивного оператора грецької національної газотранспортної системи, відповідає за її розвиток і експлуатацію.

2012 року грецьке державне приватизаційне агентство оголосило конкурс на приватизацію двох газових компаній. При цьому стартова ціна за DEPA становила один мільярд євро. Днями було оголошено, що до наступного етапу конкурсу пройшли «Газпром» разом з компанією «Негуснефть», яка входить до групи «Синтез», а також азербайджанська нафтова і газова компанія SOCAR та два грецькі консорціуми. Умови наступного етапу буде оголошено найближчими днями.

Для «Газпрому» придбання DEPA є стратегічно важливим, оскільки дає змогу контролювати не лише грецький ринок, а й через балканські країни вийти на європейський з півдня. З огляду на розгорнуте будівництва газопроводу South Stream (Південний потік) придбання компаній DEPA і DESFA життєво необхідне.

Не дивно, що «Газпром» за DEPA готовий заплатити майже 2 мільярди євро, що значно перевищує пропозиції інших учасників конкурсу. Проте газ — не простий комерційний товар, а має значну політичну складову. Його як політичну зброю через свого газового монополіста неодноразово використовував Кремль. Звісно, що в Брюсселі такій активності «Газпрому», м’яко кажучи, не раді і вдаються до кроків у відповідь.

Не залишився осторонь і Вашингтон. Як повідомила грецька ділова газета «Імерісія», США зажадали від уряду Греції не робити свою країну «енергетичним заручником». Зрозуміло, що йдеться про «Газпром», який вже покриває понад 80% потреби грецького ринку в газі.

З другого боку, кредитори Греції та її уряд зацікавлені в отриманні максимальних грошей від продажу газових компаній. Проте, як пише «Імерісія», міністерство енергетики країни не виключає інших вимог до потенційних інвесторів.

У цьому сенсі пропозиція азербайджанської компанії SOCAR, незважаючи на менший фінансовий обсяг, може бути вельми привабливою.

По-перше, Азербайджан підтримує проект NABUCCO, який є життєво важливим для Європейського союзу. Якийсь час тому інтерес до проекту дещо знизився, проте сталися певні зміни. Консорціум, що освоює родовище «Шах-Деніз» в азербайджанському секторі Каспійського моря, підписав угоду про придбання 50% NABUCCO. Фактично відбулося його реанімування, і тому значно зріс інтерес до цього газопроводу, що конкурує з South Stream.

У заяві єврокомісара ЄС з енергетики Гюнтера Еттінгера йдеться, що «Азербайджан і Туреччина ратифікували угоду, яка дає змогу створити інфраструктуру, спеціально призначену для постачань азербайджанського газу в ЄС». У червні консорціум у складі SOCAR, BP, Statoil, Total і Eni, що займається освоєнням другої фази родовища «Шах-Деніз», вибере один з двох маршрутів газопроводу для доставки газу в Європу через Туреччину. У консорціуму є вибір між проектами NABUCCO West і Трансадріатичним трубопроводом (TAP), який піде до Італії.

По-друге. Азербайджан найближчим часом готовий постачати 20—25 мільярдів кубометрів газу і при цьому не висуває жодних політичних умов. Баку взагалі не хворіє на імперський комплекс і будує свої відносини зі споживачами нафти та газу на комерційних засадах. Тому придбання SOCAR, наприклад, мережі заправних станцій в європейських країнах не зустрічає політичних перешкод. І в цьому сенсі азербайджанська компанія є прийнятнішою, ніж «Газпром», хоча й пропонує нижчу ціну за придбання DEPA чи DESFA.

По-третє. У Європі серйозно розраховують на розробку вельми перспективних родовищ газу в Левантійській западині у східній частині Середземного моря. Цілком імовірно, що з Кіпру й Ізраїлю, можливо до нього приєднаються Ліван та Єгипет, буде прокладено газопровід з обсягом транспортування газу 16—20 млрд куб. м для першої черги. Його вихід планується саме до Греції. Не дуже складно передбачити, як буде важко домовитися з «Газпромом» щодо приймання газу з Кіпру в разі придбання російським монополістом DEPA, а «Негуснефтью» DESFA.

По-четверте. Не має особливого сенсу погоджуватися на монополізацію газового ринку, навіть при тимчасовому зниженні цін «Газпромом», оскільки конкуренція зрідженого і сланцевого газу найближчим часом все одно змусить їх знижувати.

З огляду на це результат грецького конкурсу не зовсім очевидний.

Експансіонізм «Газпрому» відбувається на тлі зростання вимог про зниження цін на газ. Як повідомив представник «Газпром експорту» Сергій Челпанов: «Щодо 2013 року — з низки контрактів настає юридичне право можливого початку переговорів з перегляду цін. У січні ми отримали повідомлення від низки клієнтів, зокрема, від німецьких WINGAS і WIEH, від австрійської компанії EconGas, від французької компанії GDF». І тут Москві доведеться йти на істотні поступки.

З найважливішими споживачами намагатимуться не просто домовитися, а навіть доведеться здійснити так звані ретроактивні виплати (повернення клієнтам частини сплачених коштів. — Авт.). У першій половині минулого року вони становили для «Газпрому» 133 мільярдів рублів (близько 5 мільярдів доларів).

Але це лише частина проблеми. Неминучим є перегляд не лише ціни на газ як такий, а й умов закупівлі блакитного палива. Практично всі клієнти вимагають від «Газпрому» відмови від принципу take or pay — бери чи плати. І це об’єктивна обставина, пов’язана з формуванням світового ринку газу, незалежно від бажання чи небажання «Газпрому».

Справа не лише у збільшенні поставок зрідженого газу на європейський ринок. За даними експертів аналітичного центру IHS, в найближчі 10 років ринок вуглеводнів зазнає істотних змін. Передусім США і Канада стануть не імпортерами, а експортерами нафти та газу. Природно, що велика частка газу з країн Близького, Середнього Сходу і північної частини Африки спрямується до Європи. Додамо до них країни екваторіальної Африки. Врахуємо також, що Китай прагне максимально зменшити імпорт енергоносіїв і вживає для цього вельми енергійних заходів. Відповідно, через порівняно малий проміжок часу слід чекати певного надлишку пропозиції газу над попитом. Відповідно, й ціни підуть донизу.

Для України з цього випливає один і вельми важливий висновок. «Газпром» з огляду на обставини, що склалися, не наполягатиме на виконанні принципу take or pay. Відповідно, ми можемо нарощувати власний видобуток і знижувати імпорт дорогого російського газу. І якби не дурість, вчинена в Харкові, ми вже зараз могли б готуватися на повних юридичних підставах до перегляду ціни на газ. А так поки що платитимемо і спостерігатимемо, як цього добиваються інші. Не дуже приємно, та що поробиш. Самі винні.