Реабілітація інвестицій

Мінфін готовий повернути до життя вільні економічні зони (ВЕЗ) і території пріоритетного розвитку (ТПР). Відповідний механізм прописаний у проекті Податкового кодексу. Слід нагадати, що у 2005 році діяльність цих економічних суб'єктів з подачі тодішнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко була фактично припинена. Але час переконливо довів, що гратися з економікою не слід. Нехтування важливими засобами її розвитку ні до чого хорошого не приведе. В нинішньому уряді вважають, що невід'ємна умова реабілітації інвестиційної діяльності в Україні — повернення до життя удосконалених моделей ВЕЗів та ТПРів.

Оновити такі моделі вирішили з допомогою Кіотської конвенції про спрощення митних процедур. Зокрема, для вільних зон запровадять митний режим так-званої спеціальної митної зони з особливим порядком сплати ПДВ (при переміщенні через межі ВЕЗ). Виняток становлять тільки деякі товари, серед яких директор департаменту податкової політики Мінфіну Сергій Чекашкін називав транспортні засоби та підакцизні товари. «Згідно кодексу, СЕЗ — це території, у яких застосовуватиметься режим спеціальних митних зон. При завезенні до неї товару з нього не знімається ні ПДВ, ні ввізне мито»,— уточнює Чекашкін. Відсутня сплата мита і в разі вивезення товару з вільної економічної зони за межi митної території України. Натомість, при завезенні з СЕЗ готової продукції на митну територію України всі податки, передбачені митним режимом, будуть стягуватися.

У Мінфіні бачать іще один плюс від запровадження такої моделі. «Ніякої економії на оподаткуванні не відбувається. Буде економія на здійсненні митних процедур і, відповідно, запровадження такого порядку призведе до активізації зовнішньо-економічної діяльності, а не до ухиляння від сплати податків, про що говорить опозиція», — зазначає Чекашкін. Держава виграє від цієї справи, якщо запровадить зони у відповідних містах. Можливий виграш Чекашкін бачить у нарощуваннi податку на прибуток.

Податкові новації торкнулися і територій пріоритетного розвитку. Претендент на таке визначення повинен мати яскраві ознаки депресивності. Зокрема, протягом трьох років на такій території ВВП на одного громадянина не повинен перевищувати 85% від середньої заробітної плати по Україні, а рівень безробіття має бути більшим за 110% від зафіксованого в Україні середнього показника.

Щоб надати ТПРівській моделі прозорості, пропонують поширювати її статус тільки на райони, міста, населені пункти, але не на області. Крім того, кодекс не передбачає для таких територій пільг iз ПДВ, окрім права на податковий вексель.

Головною ж принадою для суб'єктів, що реалізовуватимуть інвестиційні проекти у цих економічно відсталих регіонах, є знижена ставка податку на прибуток. В той же час місцеві органи влади також можуть покращувати життя інвесторам, надаючи пільги з місцевих податків і зборів, окрім податку на доходи фізичних осіб. Щоправда, такий варіант викликає певні сумніви. Адже сьогодні місцева влада постійно скаржиться на недостатність ресурсів для наповнення бюджетів.

Проект податкового кодексу ставить для ТПР і певні обмеження. Так, отримана пріоритетною територією сума податкових пільг на стимулювання інвестиційної діяльність не повинна перевищувати кошти, вкладені її суб'єктом. Розробники сподіваються, що такі дії повинні вирівняти існуючі диспропорції у темпах регіонального розвитку та простимулювати депресивні регіони.

Задекларована Мінфіном реабілітація ВЕЗ і ТПР, безумовно, має важливе значення, хто б там i що про це не говорив. Варто пригадати один момент: нещодавня відмова від завезення до ВЕЗів іноземного м'яса призвела до небезпечного цінового коливання на цьому ринку.