Рішення для київських конфліктів

Цього тижня лідер суспільного об’єднання «Голос громади Києва» Віктор Іванченко запропонував політичним партіям план урегулювання земельних конфліктів у Києві. Це — одне зі свідчень того, що в нашій столиці дедалі активніше пробиваються до світла та життя паростки громадянського суспільства. Але у зв’язку з чим виникла необхідність звернутися до політичних сил? Про це — в інтерв’ю з лідером ГГК.

— У чому суть вашого плану врегулювання земельних конфліктів у столиці?

— Ще наприкінці літа «Голос громади Києва» розпочав реалізацію стратегії виходу з виниклої ситуації з незаконним будівництвом і землевідведеннями в столиці. На основі цієї стратегії і був розроблений план урегулювання конфліктів, що передбачає три основні кроки: скасування рішень Київміськради про виділення землі на проблемних ділянках, розірвання договорів оренди з інвесторами, компенсація інвесторам іншими ділянками і ще один пункт — закріплення прибудинкових територій за об’єднаннями жителів цих будинків.

Ми розуміємо, що рішення ці перебувають у політичній площині. Тому ми й звернулися до політичних партій зі своїм планом урегулювання земельних питань і сподіваємося на їхню добру волю у вирішенні цих питань.

— Чи добровільно погодяться інвестори на розірвання договорів оренди?

— Договір оренди можна розірвати в судовому порядку, якщо є відповідні докази незаконного виділення землі. Але цей процес, з огляду на «особливості» нашої судової системи, може затягнутися на роки. А наша мета — вирішити ці проблеми до виборів, у період, коли депутат найбільш чутливий до громадської думки. Тому ми вибрали інший шлях: запропонувати інвестору не батіг, а пряник. Якщо інвестор планував побудувати десять тисяч квадратних метрів, ми запропонуємо йому іншу неконфліктну ділянку — адекватну за вартістю та розташуванням. Там він зможе побудувати п’ятнадцять тисяч квадратних метрів. Із цією метою треба формувати резерв ділянок. І бажано, щоб інвестор, який добровільно пішов на розірвання договору оренди, міг вибрати таку ділянку самостійно. Після анулювання договору оренди слід провести кордони прибудинкових територій, парків, скверів, зелених зон і відвести все це на громадські організації. Прибудинкові території треба закріпити за громадськими об’єднаннями жителів будинків.

— Із якою метою?

— Не виключена можливість, що надалі з’явиться нова компанія, яка захоче взяти цю землю, і знову почнеться конфлікт. Тому єдина гарантія того, щоб не з’явився хтось інший, — зробити так, щоб ця земля стала прибудинковою територією.

— Чи існує якийсь механізм, щоб жителі могли дізнатися — відведена їм уже земля біля їхнього будинку чи ні?

— Насправді вільної землі в місті Києві немає. Якщо поряд із вами є якийсь скверик або пустир, біля якого ще не стоїть огорожа, то не факт, що там протягом найближчих місяців не з’явиться будівництво. Просто ви, можливо, про це ще не знаєте. Щоб отримати таку інформацію, треба докласти зусиль. На жаль, нинішня влада зробила все можливе, щоб кияни не мали її з відкритих джерел.

— Чи мають жителі ще якісь можливості вплинути на рішення, ухвалені Київрадою?

— Так, звичайно. Кияни можуть самі винести проект рішення про скасування землевідведення на Київраду. Для цього існує правовий механізм «місцева ініціатива», який «Голос громади Києва» вже відпрацював. Можливість реалізації «місцевої ініціативи» прописана в Законі «Про місцеве самоврядування», а механізм реалізації в ст. 12 Статуту м. Києва. «Місцева ініціатива» належить до прямих методів самоврядування, на відміну від опосередкованих — через депутатів. Для її реалізації треба зібрати 1000 підписів під проектом вашого рішення. Іншими словами, не треба чекати манни небесної, щоб хтось вніс ваш проект на сесію Київради. Організуйтеся, зберіть підписи — і через сорок днів ваше питання гарантовано виявиться на порядку денному. Наша організація зараз закінчує збір підписів під понад 30 місцевими ініціативами як із земельних, так і з інших питань життєдіяльності столиці. Один наш проект рішення, внесений за процедурою «місцевої ініціативи» був розглянутий на сесії. До речі, це перший прецедент в історії України. На жаль, депутати його «прокотили».

— А в чому його суть?

— Цей проект передбачав чітке дотримання прав й інтересів киян. Наприклад, припинити практику оформлення погоджувальних документів із порушенням законодавства, опублікувати перелік проблемних ділянок, гарячих точок, перевірити законність виділення ділянок, встановити мораторій на виділення земельних ділянок, поки ми не розберемося з тими, які вже виділені, і, нарешті, деталізувати Генеральний план. Принципове питання в тому, що до затвердження детального плану території не повинні відводити земельні ділянки. Тобто для того, щоб забудувати якусь територію, спершу треба затвердити Генплан, а в його розвиток — детальний план забудови, який затверджується з участю громади.

— Речі, про які ви говорите, здаються цілком логічними...

— Ми також вважали, що цей проект може вирішити практично всі питання та конфлікти, що нагромадилися в земельній і житловій сферах. Але з’ясувалося, що влада думає інакше. Спершу при спробі внести проект рішення на порядок денний чергової сесії ми отримували м’яку відповідь, мовляв, «думка хороша і правильна, але виконати її неможливо». Далі, коли комісія міськради зрозуміла, що так просто відмахнутися від проекту, під яким зібрані підписи близько 1200 киян і який має бути розглянутий на сесії, не вдасться, вони пішли іншим шляхом. Управління земельних ресурсів підготувало ще один проект рішення з аналогічною назвою, але абсолютно інший за суттю. Обидва проекти зареєстрували на порядку денному однієї сесії. Порушуючи статут територіальної громади Києва, жодного з членів ініціативної групи нашого проекту не запросили на сесію.

Щоб остаточно заплутати киян, обидва рішення розглядали одним пунктом. Підсумок — наше рішення відхилили. Депутати, які мають реалізовувати інтереси громади, не тільки продемонстрували цілковиту неповагу до думки своїх виборців, а й порушили в ході протидії реалізації ініціативи громади всі основоположні нормативні акти, що ними регулюється її життя.

— А який вигляд має картина у фракціях?

— Інтереси киян найбільше проігнорували саме фракції політичних партій. Так, запропоноване нами рішення проігнорували 86% депутатів фракції «Батьківщина», 83% «Сили народу», 71% Народної партії Литвина, 50% НСНУ, 46% «Єдності». Результат голосування мене просто шокував. Як ці фракції мають намір боротися на виборах за голоси виборців, якщо сьогодні вони відверто ігнорують київську громаду? Але в цьому є й позитивний момент: на основі аналізу цього голосування ми зможемо інформувати громадськість, щоб виборці знали, спираючись на що, їм треба приймати рішення. А крім того, ми звернулися до центральних органів партій із вимогою оновити списки своїх кандидатів у міську раду.

— Яким чином розвиватиметься далі ваша програма врегулювання земельних питань?

— Я вважаю, у форматі діалогу. Ми готові до дискусії щодо кожного з трьох пунктів. Якщо вони визнають їх неприйнятними, то нехай пояснюють, чому. Ми маємо достатньо вагомих аргументів, щоб переконати їх. Адже для реалізації кожного з пунктів не знадобляться великі фінансові ресурси. І що найголовніше — кияни повинні отримати все це до виборів.

— Чому такий поспіх?

— Бо після виборів, які відбуватимуться за новою системою, ми можемо не достукатися до наших політичних сил. Але тих, хто допоможе нам вирішити проблеми киян до виборів, ми готові підтримати, надати їм вотум довіри. Сьогодні виборець уже не вірить обіцянкам партій. Покажіть, що ви можете зробити для нас сьогодні, а не після виборів. І я не уявляю, які можуть бути аргументи для того, щоб із першого пункту нашого плану, з другого і з третього проблема виявилася невирішуваною. Час закінчується. Чим ближче до виборів, тим організованішою буде громада, інформованішою. І про всі дії політичних сил кияни знатимуть і, відповідно, вирішуватимуть, за кого голосувати.

— Тобто депутатам, партіям час повернутися обличчям до людей?

— І негайно. Вже минув час, коли можна було в публічній площині декларувати одне, а в ході прийняття рішень, при голосуванні — робити інше. Сьогодні це загрожує великими ризиками для політичних сил. Ризиками, які позначаться безпосередньо на їхніх рейтингах, і не на краще. Партії вимушені реагувати на запити суспільства, і ми вважаємо, що це унікальний момент, коли київська громада може суттєво посилити свій вплив на прийняття рішень. Тому ми не хочемо лякати партії, навпаки, ми вбачаємо можливість для стратегічного партнерства. Ми пропонуємо бути взаємокорисними. Київська громада зацікавлена в прийнятті низки змін до законодавства — це і земельний кодекс, і закон про столицю, судова реформа, підтримка місцевих ініціатив у міськраді. Зрозуміло, що партії зацікавлені в комунікації з групами громадян. А якщо враховувати, що сьогодні ми представляємо інтереси 20 — 30% киян, то співпраця з нами може непогано посилити будь-яку київську партію.

— А якщо партії не відгукнуться на ваш заклик?

— Усе можливо, але для партій це ризиковано. Кияни вже зараз бачать різницю між деклараціями та реальними діями окремих фракцій. Партії мають вибір — або почати прислухатися до громади, або продовжувати в тому ж дусі та програти вибори в Києві.

Ми ж і без підтримки політичних партій продовжуватимемо свою роботу. Вже зараз багато наших ініціатив втілюються в життя. Ну, наприклад, хто б міг подумати весною, що впроваджуватимуть нашу схему врегулювання навколо спірних, конфліктних ділянок? А сьогодні працює саме вона. Рішення Київміськради щодо таких ділянок скасовують, формується резерв ділянок, що дозволяє надати компенсацію інвесторам і вийти на закріплення спірної ділянки за конкретною громадою. Ми активно захищаємо в судах тих киян, проти яких подали позови інвестори, намагаючись таким чином відбити бажання до будь-яких форм захисту прав громадян. Днями ми перемогли, захистивши групу киян із вулиці Білоруської в Шевченківському суді. Ми й надалі розвиватимемо інструмент місцевих ініціатив, що дозволяє київській громаді прямо вносити рішення на розгляд Київміськради. Якщо ж політичні сили продовжать загравання з київською владою, ігноруючи інтереси громади, то вони повинні розуміти, що цим штовхають людей на акції протесту, які можуть набути серйозних форм. Якщо людей не чують — вони виходять на вулиці.