Рівна серед рівних?

Як відомо, Україна 15 років наближалася до заповітної мрії — вступу до Світової організації торгівлі. Правда, з подробицями цього процесу були знайомі далеко не всі. А тому час від часу виникали суперечки то в парламенті, то в уряді, то на рівні державних та регіональних структур, то у комерційних колах. Та й якщо говорити про суспільний інтерес до цієї теми, то в липні, коли Україна була вже членом СОТ, кожен п’ятий її громадянин, згідно із соціологічним опитуванням, взагалі нічого не знав про СОТ. Для таких ЄС, СОТ і НАТО — одного поля ягоди. Тобто, замало вивчити сотівський алфавіт — треба ще вміти складати із нього потрібні слова. Бо при глибшому ознайомлені з’ясувалося, що партнерські стосунки між учасниками СОТ набагато складніші, ніж здавалося на перший погляд. І вільною серед вільних та рівною серед рівних Україна не може бути. В усякому разі, в найближчі 3 — 5 років. Тоді яке місце у сотівському ансамблі займає Україна і чи може співати в ньому своїм голосом? Про це розмова з доктором економічних наук, головним науковим співробітником Інституту економіки та прогнозування НАН України, експертом Інституту розвитку аграрних ринків Тамарою Олексіївною ОСТАШКО.

— Тамаро Олексіївно, так хто ж все таки Україна у СОТ: рідна і рівноправна сестра чи Попелюшка?

— Як і у всякому бізнесі, малому чи великому (а СОТ — це не просто великий, а транснаціональний бізнес), родичів не може бути. Тут на першому плані економічні інтереси країни, а звідси і жорстка конкуренція. Отже, сподіватися на поблажливість чи поступливість будь-якої сторони, навіть зважаючи на те, що Україна як повноправний член СОТ робить свої перші кроки, марно. Тут треба, як і всі, ходити впевнено, поводитися гідно і розмовляти зрозумілою для всіх мовою. Таких поважають і з такими рахуються.

Коли Україна вступала у Світову організацію торгівлі, детально аналізувалися переваги та ризики для сільського господарства. Одна із переваг — можливість на рівних з іншими країнами-членами СОТ впливати на формування нових правил гри у світовій торгівлі. Вже через місяць після офіційного набуття Україною членства у СОТ Президент України видав Указ «Про заходи, пов’язані зі вступом України до Світової організації торгівлі» №557 від 17.06.2008, в якому доручив розробити директиви делегації України на переговорах у рамках Дохійського раунду розвитку СОТ.

Це не означає, що Україна зможе зайняти самостійну позицію у переговорах Дохійського раунду. Для нашої країни більш реально приєднатися до однієї з коаліцій країн, які відстоюють власні інтереси. Головне — визначитися, які правила вигідні нашим виробникам, і знайти спільні інтереси з партнерами. Зауважу, що правила гри, встановлені Світовою організацією торгівлі для розвинутих країн і країн, що розвиваються, далекі від справедливих. Наша ж країна вступила до СОТ на більш жорстких умовах, ніж більшість країн, що розвиваються. Але й це нас не повинно лякати. Тим більше, що альтернативи немає, як і ходу назад.

— А як щодо субсидій? Що тут, так би мовити, світить Україні?

— Особливість сучасного регулювання сільського господарства у СОТ полягає у тому, що деякі члени СОТ, насамперед, розвинуті країни, мають право використовувати такі заходи підтримки, як експортні субсидії та спеціальні захисні заходи (у використанні яких Україні відмовлено), а також мають значні обсяги підтримки галузі заходами «жовтої скриньки». Зокрема, експортні субсидії використовують близько 20 країн-членів СОТ, серед яких США, ЄС і Канада. Тобто старожили СОТ мають певні привілеї...

Ринки багатьох розвинутих країн захищені високими тарифами. Наприклад, середньозважені тарифи на м’ясо та м’ясопродукти в ЄС складають 67,3%, на молочні продукти — 56%, зернові — 78,3%, цукор — 129%. Після застосування формули зниження, яка пропонується Доха-раундом, вони становитимуть відповідно 22,2%, 19,7%, 25,2% та 39,2%. Для порівняння: зв’язаний тариф на м’ясо та м’ясопродукти для України зафіксовано на рівні 12—15%, молочні продукти — 10%, зернові — 5—20%, цукор — 50% (поза тарифною квотою). Таким чином, навіть після скорочення за формулою Доха-раунду тарифний захист агропродовольчого ринку України буде набагато нижчим (звичайно, до формування зони вільної торгівлі з ЄС).

За таких умов марно сподіватися на встановлення справедливіших правил гри на світових агропродовольчих ринках вже найближчим часом. Адже Доха-раунд, який стартував у 2001 році на ІV Конференції міністрів СОТ у м. Доха (Катар), протягом наступних семи років так і не спромігся узгодити офіційний порядок денний переговорів. Підкреслюю, це вже не перша спроба узгодити так звані модальності, які включають формули зниження сільськогосподарських і несільськогосподарських тарифів та субсидій

Будь-яка країна може входити до різних коаліцій у залежності від її позиції з тієї або іншої проблеми переговорного процесу. Але найбільш активні учасники Доха-раунду, між якими точаться основні суперечки у сфері сільського господарства, — це «нова четвірка» — ЄС, США, Бразилія та Індія. Останнім часом до цієї четвірки приєднався Китай. Такий приклад. ЄС готовий скоротити імпортні мита на сільськогосподарські товари лише на 39%, а не на 54%, як того вимагає так звана група 20, налаштована на більш радикальні реформи — мінімальне зниження середніх тарифів на 54% для розвинутих країн і максимальне зниження на 36% для країн, що розвиваються.

— Тамаро Олексіївно, включившись у переговорний процес у Дохійському раунді СОТ, у яких основних питаннях Україна узгоджує свої позиції?

— По-перше, щодо поступового усунення всіх форм експортних субсидій і обмежень на експортні кредити, продуктову допомогу та державні експортні торговельні підприємства. По-друге, щодо зменшення внутрішньої підтримки, що деформує торгівлю, від 50 до 85% з використанням зв’язаної формули, щодо деяких обмежень на спеціальну продуктову підтримку і «зеленої» скриньки. І по-третє — щодо скорочення тарифів на 50—73% з використанням зв’язаної формули, яка передбачає більше зниження для вищих тарифів.

Тепер щодо лібералізації торгівлі, зокрема, у підтримці експорту. Передбачається, що експортні субсидії для розвинутих країн будуть відмінені в 2013 році, для більшості країн, що розвиваються — у 2016 році, для решти країн — у 2021 році. Для державної фінансової допомоги державним експортним торговельним підприємствам визначені такі ж терміни скорочення, а надання державних експортних кредитів обмежиться 180 днями.

Важливим питанням обмежень підтримки експорту, яке обговорюється, є поступове зменшення монопольної влади державних експортних компаній у розвинутих країнах. Тільки у країнах, що розвиваються, буде дозволено таку монополію. Для України, яка не використовує експортних субсидій і не має права використовувати їх у майбутньому, важливо проаналізувати зобов’язання щодо обмежень підтримки державних експортних агентів та кредитування експорту.

— Тобто у разі успіху Доха-раунду плани щодо створення потужного державного експортного оператора в Україні стануть нереальними?

— І не тільки це. Буде утруднено й запровадження кредитної підтримки експорту для зростання конкурентоспроможності на світових ринках. Тим не менше, Україні вигідно приєднатися до країн, які відстоюють відміну експортних субсидій, що широко використовує ЄС як один із основних торговельних партнерів України.

Якщо говорити про внутрішню підтримку, то в умовах зростання цін на сільськогосподарські товари у 2006 — 2007 роках пропозиції щодо її скорочення втратили свій «жорсткий» характер. Це позначилося на останніх переговорах в рамках Дохійського раунду СОТ. Тим не менше, в умовах розгортання фінансової кризи, ціни на сировинних ринках впали і, відповідно, обговорення проблеми скорочення внутрішньої підтримки сільського господарства в розвинутих країнах знову набуде гострого характеру. Особливістю пропозицій Дохійського раунду, на відміну від Уругвайського, який вимагав скорочення сукупного виміру підтримки (AMS), є намір скоротити всі заходи підтримки, що не належать до «зеленої» скриньки — AMS, блакитну скриньку та de minimus. Ці три елементи об’єднані у зв’язаний рівень OTDS (overall trade distorting domestic support — загальна внутрішня підтримка, що деформує торгівлю).

— І останнє. Як зафіксовано у Звіті робочої групи із вступу України до СОТ, Україна взяла зобов’язання щодо невикористання спеціальних захисних заходів (СЗЗ) СОТ, які передбачають можливість застосування додаткового мита. Чим пояснити таку позицію?

— Відмова від застосування спеціальних захисних заходів, які передбачені в Угоді про сільське господарство СОТ, — не добровільна, вона прийнята під тиском торговельних партнерів. Тепер Україна не зможе ефективно захистити своїх виробників, якщо обсяг імпорту сільськогосподарської продукції перевищує критичний рівень, або ціна є нижчою за критичну. До речі, розвинуті країни світу ефективно використовують цю можливість для закриття свого ринку для більш дешевих товарів із країн, що розвиваються. У ході Дохійського раунду пропонується вибір між усуненням СЗЗ для розвинутих країн або скорочення застосування СЗЗ до 1,5% тарифних ліній. Як на мене, то друга опція вважається значно радикальнішою і приведе до більшого відкриття ринків. Тому Україні варто підтримати саме її.

А в суперечці між ЄС та США, як показує аналіз, Україні вигідно приєднатися як до США, які найбільш послідовно відстоюють скорочення захисту ринків, так і до ЄС, який відстоює скорочення субсидій. Проте, якщо оцінювати ефективність цих заходів щодо лібералізації світової торгівлі, то зниження митних тарифів та збільшення доступу в рамках тарифних квот є більш ефективним. Тому Україні вигідніше приєднатися до позиції США щодо відкриття ринків. Отже, наша позиція має бути виваженою та доцільною. Або, як говорять у нас в Україні: тихіше їдеш — далі будеш...