Робочі місця в «тіні»: благо чи збиток

Тим часом для ринку праці в Україні дедалі характернішими стають надмірна чисельність працівників при загальному спаді виробництва, багатомісячні невиплати зарплати або виплата її в товарній формі, наявність величезної кількості «прихованих», не зареєстрованих безробітних і водночас бурхливого розвитку тіньової зайнятості, яка приносить населенню основні або додаткові доходи.

Сучасна економічна наука відносить до тіньової зайнятості економічну діяльність фізичних і юридичних осіб, які навмисне ігнорують законодавче встановлені норми та правила, зокрема процедуру реєстрації.

Соціологічні дослідження показують, що частка неформально зайнятих серед безробітних України становить близько 90%, а серед молоді працездатного віку, котра навчається, — 70%. Загальна чисельність працюючих у «тіні» становила на початок 1998 р. близько 10 млн. чоловік. За наявними оцінками, на 7 млн. зареєстрованих підприємців — фізичних осіб припадало більше 3 млн. незареєстрованих.

За 1995—1998 рр. чисельність задіяних у неформальній сфері в Україні зросла на 54,4%. Найбільший приріст забезпечили Київ і Київська область, Дніпропетровська, Кіровоградська, Закарпатська та Запорізька області.

По суті, тіньова зайнятість є результатом перерозподілу робочої сили внаслідок реальних структурних змін у національній економіці. За вкрай низької оплати праці у формальному секторі зайнятість у «тіні» (неформальний сектор) дозволяє виживати населенню, отже, грає важливу роль соціального стабілізатора.

Серед позитивних функцій тіньової зайнятості можна назвати збереження потенціалу людських ресурсів і робочої сили, стримування процесу зубожіння населення та підтримку його платоспроможності, формування додаткового попиту на внутрішньому ринку, збільшення пропозиції споживчих товарів і побутових послуг населенню, розвиток підприємницьких навичок у громадян.

Втім, ці позитивні характеристики не врівноважують негативних функцій «тіні», котрі призводять до деформації ринку праці, ослаблення вартісних важелів його регулювання, підвищення прихованого безробіття i майнового розшарування населення, до посилення соціального напруження в суспільстві. Неформальна зайнятість веде також до втрати трудового потенціалу через використання висококваліфікованих фахівців на низькопродуктивних робочих місцях; до погіршення умов праці та ряду соціально-демографічних показників; формує досить потужну соціальну базу тінізації, тобто прошарок населення, особисто зацікавлений у збереженні тіньової економіки. Крім того, мільйони працюючих у тіньовому секторі виводяться з-під охоплення медичним та пенсійним страхуванням, ними засвоюється звичка ухилятися від офіційного ведення бізнесу, а державний бюджет втрачає потенційні надходження від податку на доходи і нарахування на фонд оплати праці тощо.

Оскільки людські ресурси є найціннішою складовою української економіки, державна політика має враховувати як негативний, так і позитивний вплив тіньової зайнятості на економічні та соціальні процеси в державі. Їхній вплив на тіньову зайнятість, на нашу думку, має бути скорiше коригуючим, аніж караючим, і охоплювати економічний, соціальний і політико-правовий аспекти.

Звісно ж, фундаментальне розв'язання проблеми тіньової зайнятості можливе лише в контексті загального зниження рівня тінізації шляхом реформування економіки загалом, усунення причин, які спонукають населення звертатися до тіньових джерел доходу. У пакет відповідних заходів потрібно ввести обмеження монопольної поведінки в усіх сферах економіки, регулювання рентабельності з метою усунення цінових диспаритетів; жорсткий контроль за природними монополіями енергетичної сфери, істотне зменшення податкового тиску на фонд заробітної плати i підвищення рівня оплати праці відповідно до результатів роботи підприємства; обмеження присутності на українському ринку деяких імпортних товарів, ввезення яких душить аналогічні виробництва в Україні; жорстку боротьбу з корупцією у владних структурах. Особливого значення набуває розвиток малих підприємств у сфері торгового і побутового обслуговування населення. У комплексі цих заходів — також введення нової пенсійної системи, яка була б комбінацією системи «солідарності поколінь» із системою персоніфікованих рахунків.

Щоб зберегти трудовий потенціал України, уряду потрібно зробити наголос на «м'яку» трансформацію, суть якої — в застосуванні методів мотиваційного переходу людей і підприємств у легальну сферу. Не можна не враховувати, що знищення чи зменшення тіньової зайнятості винятково шляхом силових обмежувальних дій може привести до соціального вибуху.