Роман Зінченко: «За 30 років більшість домогосподарств в Україні буде виробником електроенергії»

Вітчизняну енергетику можна демократизувати. Потрібно лише змінити підхід до її використання і навчитись новому типу енергетичного мислення, яке ґрунтується на свободі та творчості.

В цьому українців вже багато років переконують енергетичні ентузіасти, такі як координатор української мережі енергетичних інновацій Greencubator Роман Зінченко. Понад шість років тому він спільно з однодумцями кинув виклик енергетичним монополіям і робить багато для того, щоб розвивати в Україні енергетичні інновації. Перш за все — вже три роки поспіль організовує енергетичний марафон ідей під назвою TeslaCamp. Також команда Greencubator в минулому році проводила хакатон енергетичної свободи Hack4energy, який об’єднав п’ять українських міст та понад 200 учасників.

«Дню» Роман Зінченко розповів про те, як сьогодні в Україні розвиваються технології на стику енергетики та ІТ і що потрібно українцям, щоб тати справді енергетично незалежними.

— Як ви оцінюєте ситуацію із розвитком енергетичних стартапів в Україні сьогодні?

— Українські енергетичні стартапи наразі працюють переважно на зовнішній ринок. Внутрішній український ринок енергетичних стартапів поки що народжується.

Сьогодні в Україні є значна кількість команд, які працюють в секторі енергетичних технологій та інновацій. Вони мають хороший рівень і створюють рішення для глобального ринку енергетики. Це системи енергетичного моніторингу, накопичення енергії, різні smarthome та smartenergy рішення.

До речі, зараз йде голосування за український проект Ecoisme у фіналі престижного конкурсу європейських стартапів — EDF Pulse.

Насправді  глобальний ринок розумних рішень для енергетики зараз дуже динамічно розвивається і виходить на новий рівень. На цей ринок приходить багато інвесторів, є чимало команд, які користуються з цього тренду.

Так відбувається, тому що змінюється технологія енергетичних мереж. Від монолітних гіперцентралізованих контрольованих мереж ми переходимо до децентралізованої системи — енергетики, яку єднає принцип інтернету. І це нова можливість, яка потребує багато нових цікавих рішень. І насправді в  Україні робиться для цього багато.

— Але складається враження, що українські енергетичні проекти мають більше шансів розвивати на світовому ринку...

— Не потрібно розглядати цю ситуацію як щось негативне. Є дуже багато країн, в яких експорт інновацій            — один із ключових джерел доходу. Наприклад, Інідія — велика здібна країна, в якій значна частина багатства ґрунтується на експорту інновацій. Теж саме робить Ізраїль.

Набагато краще  експортувати розумний продукт, ніж експортувати руду, яка,до речі, в нас чемпіон по експорту. Це тотальна катастрофа. Це ще гірше, ніж експорт зерна. Коли ми експортуємо інновації — ми експортуємо продукт з високою доданою вартістю. Це інакший рівень. Тому, якщо якісь рішення не можуть знайти себе на внутрішньому ринку, але можуть це робити на зовнішньому ринку — давайте працювати в цьому плані.

Хоча, звісно, є сумна частина, яка полягає в тому, що ідеологія української енергетики — дуже міцно застрягла в 70—80-х роках минулого століття. Вона дуже часто не бачить актуальних змін.

Україна була б великим ринком для розвитку рішень з енергетичного моніторингу. Один з таких проектів, який вже працює досить успішно — uMuni., який допоміг львівській міськраді зекономити десятки мільйонів гривень.

Чому інші проекти розвиваються не так добре? Тому що ключові інновації, які потрібні на внутрішньому ринку енергетики — це банальний здоровий глузд. Якщо рішення про початок чи кінець опалювального сезону приймає президент або прем’єр, то це доволі хворий глузд, бо культивує неефективність.

Я впевнений, що ми повинні працювати над створенням прориву в старих енергетичних ідеологіях. І зараз деякі зрушення в цьому напрямку відбуваються.

— Наскільки самі українці готові до впровадження енергетичних  інновацій?

— Українська енергетика забруднена не тільки викидами ТЕС, скільки патерналізмом. Багато чудових людей не вірять в себе, бо думають, що такі питання повинен вирішувати президент або прем’єр.

Але наше завдання полягає в тому, щоб все більше людей повірили в те, що вони можуть бути творцями чогось нового і позитивного в енергетиці.

Для того, щоб стати відкритими до енергетичних інновацій, потрібен такий елемент, як суспільна згода. Чому люди перейшли від звичайних мобільних телефонів до смартфонів? Тому що це — теж момент суспільної згоди. Це модно і класно. І в цьому ключі нам сильно бракує моди на енергетичні інновації. Тому що найбільшу вигоду ми зможемо отримати тоді, коли змінимо моделі споживання.

На світовому енергетичному ринку це починає відбуватися. Зараз йде велика боротьба між Елоном Маском і Уорреном Баффетом в сонячному регіоні — Неваді. Тут почав розвиватися проект Ілона Маска SolarCity. А Баффет володіє в Неваді енергогенеруючою компанією штату NV Energy. Тож він почав лобіювати обмеження на доступ сонячної електроенергії в електромережі. Це початок великої битви нового і старого.

І на тлі цього варто чекати багато проектів, які змусять понервувати старі енергокомпанії. І це добре. Я думаю, це буде і в Україні.

— На ваш погляд, коли це станеться?

— Часто такі процеси відбуваються раптово. Ми не знаємо, які енергоносії стануть домінуючими через 30 років.

Але я точно знаю, що буде багато змін на тему децентралізації енергогенерацій. Вже за 30 років більшість домогосподарств в Україні будуть не лише споживачами, а й виробниками електроенергії.

Інший напрямок — нові джерела енергії, після появи яких палити газ чи вугілля стане марною справою. Варто лише подивитись на проект будівництва термоядерного плазмового реактора ITER.

Також можна працювати над оригінальним використанням традиційних ресурсів. Тому потрібно простежувати ринок, який постійно змінюється.