Розподілу природних ресурсів готують реформу

Відомству з розподілу природних ресурсів готують реформу. Зміни вже почалися, переконував під час П’ятого енергетичного форуму Адама Сміта новий голова Державної служби геології та надр України (ДСГНУ) Дмитро Кащук. «День» вирішив з’ясувати про що йдеться та чи доступ до ліцензії на видобування природних копалин отримуватимуть усі.

На запитання «Дня» чи проводився аудит ДСГНУ новий очільник відомства відповів, що ні, і вже три роки як. Але до осені він дав завдання його провести. На питання про виявлення порушень при видачі попереднім керівництвом ліцензій (зокрема й факти лобіювання інтересів компаній, наближених до Ставицького та Злочевського) Кащук зауважив: «До мого приходу у квітні 2014 року всі дозволи, видані на афільовані структури цих людей, були ліквідовані ще моїм попередником — Сторожем... Була вимога генеральної прокуратури і всі договори скасували». Скільки загалом ліцензій відібрано й у кого саме, а також скільки ще може бути забрано, за його словами, поки що важко сказати, бо зараз над цим працює Генпрокуратура, СБУ та правоохоронці.

•  На розгляді зараз перебуває 20 ліцензій, розповів Кащук. Утім, виставляти на продаж повернуті ліцензії найближчим часом, навряд чи будуть. Як розповів глава Держгеонадр, аукціон з продажу ліцензій на видобування корисних копалин відбудеться 17 липня. А вчора сплив термін подачі документів для участі в ньому. Загалом держава виставляє 16 родовищ, з яких 7 — з видобування природного газу (три ділянки розташовані в Луганській області, решта чотири — в Сумській, Харківській та Полтавській). Із початку року на конкурси затвердили 50 ділянок, але по більшості з них ще не прийшло погодження облрад.

Тож продавати є що, але чи вийде працювати по-новому? Новий керівник запевняє, що — так. Але є але. Попередня влада прем’єрства часів Миколи Азарова залишила по собі один цікавий «спадок», який цьому заважає. Йдеться про урядову постанову №615 від 29   травня 2011   року, яка дозволяє приватним компаніям з мінімум 25% державної частки у статутному фонді отримувати ліцензії на корисні копалини без конкурсу! Саме цей документ дозволяв за часів Януковича та Азарова передавати з державних рук у приватні цікаві нафтогазові родовища. То що ж тепер з цим документом?

Постанова діє, розповідає Кащук, але в неї вносяться зміни, які повністю нівелюють і унеможливлять розпил державного добра. «Зараз ця державна частка (25% у статутному фонді. — Авт.) підіймається до 50%», — пояснює він. А чому б просто не скасувати цю постанову, бо мікс приватної з державною компанією містить корупційний ризик? Кащук переконує, що її скасовувати не можна (чому, чіткої відповіді не пролунало). За його словами, найближчим часом з постанови №615 видалять пункт, який дозволяє передавати ліцензію іншому суб’єкту господарювання. Саме ним користувалися, аби потім передати родовища в треті руки. «Зараз постанова на погодженні центральних органів виконавчої влади — у Мінекономіки та Мінфіні. Думаю, що до кінця місяця її погодимо», — пояснює Кащук.

Скасують чи ні? Скоро побачимо. Але чому державний апарат так чіпляється за існування цієї постанови? Поясненням може бути бажання держави разом з приватними компаніями, які мають гроші на розвиток площ, збільшувати внутрішнє газовидобування і таким чином зменшувати енергетичну залежність від експорту газу з Росії. Втім, кажуть експерти, все не так просто.

•  «Усіх на конкурс і не вигадувати велосипед. Кому віддавати ліцензію має вирішувати ринок: переможе найкраща пропозиція. А держава має створити єдині правила для всіх», — говорить експерт з енергетичних питань Валентин Землянський. В іншому разі, припускає він, і надалі знаходитимуться компанії, які матимуть преференції в отриманні ліцензій. І головним набувачем буде той, хто купить лотерейний білет разом з державою, вважає він. Крім того, продовжує Землянський, держава має бути в ролі арбітра ще й тому, щоб не вийшло як із сонячною енергетикою: ставку зробили, влада змінилась і тепер інвестори думають, як бути, з чого погашати кредити. «Правила мають бути такими, щоб розвиток проектів не залежав від зміни влади», — вважає він.

•  Треба перевести розподіл усіх ліцензій у публічну площину — зробити електронний майданчик, щоб було видно, які компанії і які ділянки розробляють, які умови до них висувають. Щоб не було такого, що під певні ділянки виписують конкретні умови. Словом, треба стежити, аби надра і геологічні запаси використовувалися з вигодою для народу України», — каже експерт Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук. Чи можливо це зробити найближчим часом? Корольчук вважає, що за старих умов існування системи влади, від нового керівництва особливо нічого не залежатиме. «Все вирішувалося на рівні зацікавлених ФПГ, які займаються видобутком газу, і на рівні НАКу. Я не уявляю, щоб система координат влади помінялася так швидко»,          — говорить він.

Співголова «Фонду енергетичних стратегій» Дмитро Марунич додає, що жодних кардинальних реформ за надрами не вийде доки не затвердять новий кодекс про надра. «Саме у ньому передбачається серйозна зміну методології видачі ліцензій і суттєво зменшується кількість дозволів та ліцензій, запроваджувався можливий продаж ліцензій на корисні копалини», — пояснює експерт. А якщо Україна будує в середині країни проєвропейський енергетичний ринок, то за умовами Третього енергопакета цю постанову доведеться скасовувати пояснює Дмитро Марунич. «Аби працювати на європейському ринку треба відмовитися від субсидій та преференцій», — говорить він. До того ж зберігання цієї постанови навіть у зміненому вигляді створює певні передумови для корупційних речей. На думку експерта, конкуренцію на ринку не можна утискати тільки тому, що у державних компаній не вистачає грошей на розвідку та розробку власними силами родовищ.

•  На думку Землянського, щоб наростити газовидобуток, уряду слід діяти інакше. Зокрема, каже він, КМУ має фінансово зацікавити видобувні компанії нарощувати газовидобуток. Адже зараз і так уряд зобов’язав видобувні компанії продавати добутий газ на внутрішньому рикну. Однак нинішня ціна економічно невигідна, тому всі компанії не поспішають видобувати і задовольняють переважно свої потреби. «Вартість газу для населення з урахуванням останнього підвищення — майже тисяча гривень за тисячу метрів кубічних, а експортна — 385 доларів за тисячу кубічних метрів. Тому це межа для зацікавлення», — вважає Землянський.

На скільки реально Україна може збільшити газовидобуток? «Максимально позитивний реалістичний прогноз — до 25 мільярдів кубічних метрів за 5 років (без урахування Криму, бо не зрозуміло, як із ним бути), а песимістичний до 20 — 21 мільярдів метрів кубічних», — прогнозує Землянський. За його словами, збільшення газовидобутку на 1 мільярд метрів кубічних потребує мільярда доларів інвестицій.

•  Питання Криму, визнає Кащук, сьогодні болюче. «Є низка договорів про розподіл продукції та про спільну діяльність з розробки шельфу Чорного моря... Всі інвестори, які хотіли зайти, на великій паузі. Це стосується найбільшого інвестора «ЕксонМобайл»: поки що не зрозуміла перспектива розробки Скіфського родовища. Тому всі в очікуванні як інвестори, так і державні органи», — пояснює держчиновник. Єдине, що зараз може зробити держава, додав він, прийняти зміни до законодавства, аби дозволяти переоформлення ліцензій з однієї державної компанії на іншу державну. «Зараз треба робити це через процедуру анулювання і видачі нових дозволів. А ми стикнулися з проблемою переоформлення договорів «Чорноморнафтогазу» та НАК «Надра України» на інші державні компанії», — підсумував Кащук.