Рятівні «барелі» для модернізації

13 листопада вартість нафти обвалилася на 7%: американський сорт WTI упав до 55 дол. за бар., Північноморський Brent — до 65 дол. за бар. За останні півтора місяці світові ціни на нафту знизилися на 25%. Нафтові котирування розгубили все зростання, накопичене з початку року — ф’ючерси на Brent торгуються на 1% нижче рівня початку року, ф’ючерси на WTI — на 7% нижче.

Нещодавно я писав, що події на фондових ринках можуть стати каталізатором погіршення ситуації в цілому. Сьогодні у колонці — про наслідки для світової й української економіки від зниження цін на нафту.

ПРИЧИНИ ПАДІННЯ

Але спочатку розберемося з причинами драматичних подій на ринку нафти. Їх кілька — геополітичні, макроекономічні, кон’юнктурні, фінансові та навіть вербальні.

• Перша причина. На початку листопада США в повному обсязі відновили санкції проти Ірану, які були зняті 2015 року. Відновлення санкцій мало на меті повне припинення експорту іранської нафти. Очікувалося, що через зменшення пропозиції на деякий час утворюється дефіцит нафти (до заміщення зменшеного обсягу іншими виробниками) та ціни зростуть. Але, Штати зробили виняток для восьми країн — Китаю, Індії, Італії, Греції, Японії, Південної Кореї, Тайваню й Туреччини. Більшість із них — це світові лідери з споживання нафти та нафтопродуктів. Тобто, не зіграв дуже серйозний фактор, на підставі якого очікувалося зростання котирувань нафти.

• Друга причина. Слабка дисципліна учасників ОПЕК — деякі члени картелю добувають і поставляють на ринок обсяги, що дорівнюють 120—130% від узгодженої квоти. Тому ринок отримує додаткові обсяги сировини.

• Третя причина. Продовження бурхливого зростання видобутку нафти в США та успіхи сланцевої енергетики. Сукупний обсяг видобутку нафти в США в жовтні становив 11,6 млн бар. у день (ще в серпні Штати обійшли за цим показником Росію та стали світовим лідером). Із них понад 60% становить сланцева нафта. А до початку експансії сланцевої індустрії 2010 року частка сланцевої нафти становила 25% обсягу видобутку нафти в США. Після того як в 2014—2016 роках ціна нафти стрімко й суттєво впала («в момент» — майже в 5 разів від піків червня 2014 року до мінімумів січня 2016 року), собівартість сланцевого видобутку вдалося знизити в середньому в 2 рази — з 75 дол. за бар. 2014 року до 35—37 дол. за бар. 2017 року. Головні чинники зниження собівартості — істотне зростання продуктивності бурових установок та оптимізація бізнес-процесів (при сильно збільшених обсягах видобутку кількість бурових установок на сланцевих родовищах наразі вдвічі менша, ніж 2014-го ). Не виправдалися прогнози про те, що сланцева промисловість у США самоліквідується після обвалу ціни нафти. Слабкі гравці покинули ринок, залишилися найбільш пристосовані.

• Четверта причина. Очікування уповільнення зростання світової економіки через торговий протекціонізм, підвищення ставки ФРС та згортання програм кількісного пом’якшення від ЄЦБ. Повільніше зростає світова економіка — меншає попит на нафту. До речі, 13 листопада ОПЕК дещо зменшила прогноз зростання світового споживання нафти наступного року.

• П’ята причина. Зростання пропозиції нафти. Міжнародне енергетичне агентство заявило про те, що рекордними темпами зростає видобуток нафти не лише в США, а й у Росії (в жовтні вона видобувала 11,4 млн бар. на день нафти й конденсату, встановивши пострадянський рекорд) і в Саудівській Аравії.

• Шоста причина. «Вербальні інтервенції» президента США Д.Трампа в «Твіттері», який 12 листопада закликав країни-члени ОПЕК (і Саудівську Аравію зокрема) не знижувати обсяги видобутку нафти, незважаючи на падіння цін. Ймовірно, Саудівська Аравія та деякі інші члени картелю не встоять перед проханням Трампа. Особливо на тлі постійних загострень на Близькому Сході (їм необхідна підтримка США).

• Сьома причина. ФРС, в межах нової політики QT («кількісне посилення»), скорочує свій баланс, підвищує ставку та поступово вилучає ті кошти, які потрапили на ринки завдяки раніше проведеним програмам кількісного пом’якшення (QE). Ринки з припливом ліквідності зростають, із відпливом — падають. Це стосується не тільки фінансових ринків, а й ринку нафти, яка багато в чому теж є фінансовим активом — ціна на нафту визначається на ринку ф’ючерсів, а ф’ючерсами торгують у основному інвестбанки та спекулянти, що дуже чутливі до змін глобальної ліквідності. До речі, спекулятивні інвестори на ринку нафтових ф’ючерсів різко зменшили ставки на підвищення цін — за перший тиждень листопада хедж-фонди скоротили «чисту довгу позицію» (різниця між ставками на зростання й ставками на пониження цін) по ф’ючерсах та опціонах на нафту сорту WTI на 18%, на нафту сорту Brent — на 15%.

НАСЛІДКИ

Перейду до наслідків падіння цін на нафту. Обидва основні еталонні сорти нафти подешевшали з початку жовтня на 20 дол. за бар. Нафта сорту Brent вже торгується на 23% нижче жовтневого піку, сорту WTI — нижче на 26%. З точки зору технічного аналізу, нафта увійшла у «ведмежий» тренд (падіння більш ніж на 20% відносно нещодавніх максимумів). Чи буде він по-справжньому довгостроковим? Передбачити це складно.

2018 року в світі буде спожито близько 36 млрд бар. нафти (або 3 млрд бар. на місяць). Якщо ціна нафти, яка знизилася на 20 дол. за бар., протримається хоча б упродовж двох останніх місяців року, це знизить витрати споживачів нафти на 120 млрд дол., частина яких може бути використана для підтримки економічного зростання. Якщо ціна нафти не підвищиться впродовж року, то йтиметься про 720 млрд дол., частина яких може бути задіяна для продовження глобального зростання економіки.

ШАНС ДЛЯ УКРАЇНИ

Щодо України позитивним наслідком можливого періоду невисоких цін нафти стане зниження вартості енергетичного імпорту. А ми добре знаємо, наскільки висока «паливна складова» як у собівартості української продукції, так і в інфляції.

Важливим наслідком для країн, що розвиваються з сировинною економікою (Україна в їх числі), інколи буває зростання цін на метали після падіння цін на нафту (це виявляється випереджаючим індикатором економічної активності). Так, у 1987—1988 і 2003—2005 роках, ціни на метал виросли більш ніж у 1,5 рази після того, як нафтові ціни істотно знизилися.

З одного боку, зростання цін на метали було б дуже доречним, в тому числі з урахуванням складної ситуації з погашенням Україною зовнішнього боргу в найближчі кілька років. З другого боку, якщо ситуація на світових товарних ринках буде розвиватися за сприятливим для нашої країни сценарієм, ми не маємо права знову, як це було не раз, упустити сприятливу можливість для модернізації (зокрема — зниження енергоємності продукції, що виробляється) й реіндустріалізації. Інакше наша доля буде лише в очікуванні новин зі світових товарних і фінансових ринків. А новини з них хорошими бувають не завжди...