Риболовля відміняється?

Рибні апетити українців традиційно задовольняє імпорт. Головні країни-імпортери — Голландія, Франція, Росія — постачають у великих об’ємах на внутрішній ринок хек, скумбрію, горбушу, минтай, мерлузу та форель. За деякими оцінками, минулого року до країни завезли близько 400 тисяч тонн риби. У внутрішніх водоймах виловили лише 37 тисяч тонн коропа, товстолобика, окуня та інших видів риб. Виникає запитання: чому за сімнадцять років в Україні так і не створили міцну рибну галузь?

НОВЕ ЖИТТЯ

За радянського періоду щорічна норма споживання риби на одну людину становила не менше 46 кілограмів. Ті, кому за сорок, розповідають, як камбалою годували на сільських фермах свиней. Нині більшість українців не бачить на своєму столі не лише цієї екзотики... З дев’яностих років споживання риби в Україні постійно знижується. 1995 року на одну людину припадало 30 кілограмів риби, в 2000—2004 роках — 16 кілограмів. Минулого року рибний раціон скоротився до 14,5 кілограма. І це при тому, що, за офіційною статистикою, у споживчому кошику третє місце належить саме рибі...

Чим розвиненіший регіон, тим більше він споживає риби. Визнаними лідерами вважають Харків, Херсон, Одесу, Київ. Найбільшою популярністю серед громадян користуються оселедці, скумбрія та мойва, хоча останнім часом спостерігається тенденція до споживання дорожчих видів риби.

ВСІ ПРОБЛЕМИ, ЯК НА ДОЛОНІ...

На думку експертів, існує декілька основних причин, які гальмують створення міцної вітчизняної рибальської галузі. Перша — мале бюджетне фінансування. Щорічно з державної казни виділяються мільйони гривень на компенсацію відсоткових ставок аграріям, на латання комунальних дірок. А на рибальство — «як Бог пошле», жартують рибалки. Ситуацію може поліпшити справедливий розподіл державних дотацій на продукти харчування. «Держава сьогодні у бюджеті на 2008 рік дотує сільськогосподарські продукти: хліб, молоко, рибу на 13 мільярдів гривень. Із них 200 мільйонів отримує риба. Це менше одного відсотка!» — говорить «Дню» колишній очільник Державного комітету рибного господарства України, а нині президент рибогосподарської асоціації з відтворення водних живих ресурсів та селекції у рибництві «Аквакультура» Володимир Волков.

За підвищення фінансового благополуччя ратує і голова Профспілки робітників рибного господарства України Михайло Петров. Він розповів «Дню», що на нещодавній зустрічі з прем’єр-міністром підіймався цілий ряд фінансових питань. Так, галузева профспілка запропонувала забезпечити належне фінансування програми модернізації будівництва та модернізації суден рибальського флоту. «В 2002 році було прийнято програму з суднобудування до 2010 року, але, на жаль, до сьогоднішнього дня ні копійки з державного бюджету на реалізацію цієї програми не виділено... Настільки мені відомо, жодного судна за ці роки не було збудовано, ба, навіть закладено», — говорить він.

Саме слабкий риболовецький флот — друга проблема, яка заважає становленню українського риболовства. «Рибальський флот у нас існує. Щоправда, він не становить вже десятків і сотень, як це було раніше. Зараз великих суден океанічного промислу налічується зо три десятки. Вони працюють за межами країни, у Новій Зеландії», — деталізує Петров. На відновлення потужностей риболовецького флоту цього року бюджетом передбачено 50 мільйонів гривень. Цих грошей для задоволення безмежних потреб флотилії, яку не відновлювали протягом сімнадцяти років, зрозуміло, замало. Однак з допомогою лізингу та компенсації кредитних відсотків справу можна зрушити з мертвої точки.

Від діяльності риболовецьких суден, які ще працюють, Україна теж отримує мало користі. Вся виловлена ними риба переважно йде на продаж за кордоном. Чому так відбувається? Рибні експерти пояснюють: існує два головні бар’єри. Перший полягає у відсутності транспортного флоту, який би доставляв до України «світовий улов». Другий породжує вітчизняна система оподаткування, за якою ввезений до України «свій світовий улов» оподатковується за митними ставками для імпортної продукції.

А від невирішення рибного питання країна щорічно втрачає... «Ми маємо квоти у світовому океані на вилов риби. Але через відсутність власного флоту ми не можемо отримати свою законну частку, розподілену ООН. За приблизними підрахунками, вона становить близько 10 мільйонів тонн риби!» — говорить Волков.

Проблема номер три — корумпованість рибної галузі. «Стільки там контролерів-браконьєрів чи «кришувальників» браконьєрів, що люди просто від цього тиску стомилися», — говорить «Дню» директор підприємства з імпорту риби «Марин Мастер» Анатолій Кобальчинський. І справді, можна непогано заробити на рибальському браконьєрстві, інвестувавши у нього для початку п’ять тисяч гривень. Потужні моторні човни, «павуки» та інше оснащення — все за «останнім писком» рибальської моди. Похвалитися таким арсеналом державні рибінспекції не можуть. Натомість бідкаються: державне фінансування скупе, а вимоги залізні: браконьєрів ловити всіх до одного.

Вимоги і справді існують, але... переважно на папері, неофіційно зізнаються по обидва боки рибних барикад. Доки так триватиме, всі заяви про відкриття справжнього сезону полювання на рибних браконьєрів — пустий звук. Іноземні інвестори теж не поспішають долучатися до розвитку рибальства на внутрішніх водоймах. Крім невирішеного земельного та корупційного питання інвесторів насторожує поступова зміна рибних уподобань українців у бік морської продукції. На такий аргумент у місцевих рибгоспів своя контрвідповідь. «Собівартість вирощеної на внутрішньому ставку риби коливається від п’яти до семи гривень за кілограм. А імпортна, наприклад, в’єтнамська понгасіус коштує 23 гривні, хек — 22 гривні», — говорить Волков. Тому споживач на вирощену в Україні рибу завжди знайдеться.

«Зниження споживчого інтересу до риби, виловленої із внутрішніх водойм, — не біда», — додає Кобальчинський. Ії можна використати на інші цілі. «Сьогодні в країні відчувається брак сурімі (сировини, з якої виготовляють крабові палички). Можна створити завод з її виробництва», — пропонує підприємець.

РИБНА ПІСЛЯМОВА

Якщо риба не надходить до організму людини у достатній кількості, то виникають проблеми з поставою. Ще один важливий для людини елемент у рибі — фосфор. Він один із найголовніших джерел формування інтелекту людини... З огляду ж на стан вітчизняної рибної галузі, складається враження, що українців хочуть позбавити цього самого інтелекту.