Секрети перемоги у війнах третього тисячоліття

Є ще дві глобальні світові гри, в яких Україна не навчилась перемагати. Це — боротьба за людський потенціал та війна за інвестора. За великим рахунком, перемога в останній практично на 100% гарантує перемогу в першій. Адже першопричиною відтоку «мізків» з країни є відсутність адекватних робочих місць, створення яких безпосередньо залежить від капіталу, до якого має доступ країна.

Свого часу Польща теж програвала бої за інвестора. Іноземні компанії віддавали перевагу Чехії та Словаччини, де їм пропонували значно привабливіші умови і щодо доступу до інфраструктури, і щодо податкових ставок. Та програти бій, не означає програти війну. Сусіди зробили висновки, і сьогодні Варшава не лише значно піднялась у рейтингу найбільш привабливих для капіталовкладення країн, але й вже вчать українців науки приваблення інвестора.

Одним із таких успішних практик сусідів є спеціальні (вільні) економічні зони (СЕЗ). Це певного роду «легалізовані офшори». Адже за рахунок пільгових податкових умов стимулюють бізнес інвестувати в економіку країни, створювати нові робочі місця і залучати новітні технології виробництва. Держава ж для цього розвиває інфраструктуру, транспортну розв’язку навколо такої зони та надає податкові пільги підприємствам, які зможуть забезпечити довготривалий цикл інвестицій. Стандартною практикою є звільнення інвестора на певний період від податку на прибуток та податку на нерухомість.

До слова, Україна раніше за Польщу зробила перший крок до створення СЕЗ, ухваливши ще у 1992 р. Закон «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон». Перші ж СЕЗ були створені лише в 1998 році — за шість років після прийняття закону.

На сьогодні теоретично існує 11 СЕЗ та 9 територій пріоритетного розвитку (ТПР). Та це зовсім не те, що є у Польщі. У 2005 році після низки скандалів з відмиванням коштів через СЕЗ, законодавство України змінилося і тепер «суб’єкти господарювання у СЕЗ і на ТПР здійснюють свою діяльність за загальними правилами оподаткування та не мають жодних спеціальних преференцій».

Польща ж прийняла закон про функціонування СЕЗ на два роки пізніше за Україну (у 1994-му). Та перша СЕЗ була створена вже 1995 року. У 1996-му було засновано дві СЕЗ, а в 1997 році — ще десять.

Разом створено 15 СЕЗ, 14 з яких працює і дотепер. Початково пільги мали надаватись на 20 років, до 2016/2017 року. Але вже у 2003-му, більш ніж за 10 років до кінця цього терміну, Кабмін Польщі ухвалив рішення продовжити діяльність СЕЗ до 2026 року, що було відповіддю уряду на зростання світової конкуренції за інвестиції.

СЕЗ в Польщі охоплюють, як правило, від двох до чотирьох регіонів (воєводств), що забезпечує координацію і співпрацю між регіонами і запобігає концентрації інвестицій в одному місці. Деякі воєводства, залучені до однієї СЕЗ, навіть не межують одне з одним.

У 2015 році загальна площа СЕЗ Польщі сягнула 18,7 тис. гектарів, що дорівняє площі Львова.

Причому створені зони не є статичними: протягом останніх 10 років, з 2004 року, їхня загальна площа зросла втричі (з 6,5 тис. гектарів) і постійно збільшується, оскільки відкриваються нові майданчики для інвестицій.

Станом на 2015 рік в СЕЗ було залучено орієнтовно $34 млрд (за середнім курсом 1995—2015). Протягом останніх 20 років видано майже 2700 інвестиційних дозволів, а роботу знайшли близько 300 тисяч людей.

Цікаво, що окрім СЕЗ у Польщі достатньо ефективно зарекомендував себе такий інструмент роботи з інвестором як технопарки. Під час тижневого перебування на території Республіки Польща «Дню» вдалося побувати у трьох таких технопарках. Кожен з них має свої особливості, які можуть стати в нагоді українським містам.

ТЕХНОПАРК + ВІЛЬНА ЕКОНОМІЧНА ЗОНА У КРАКОВІ

Один із найуспішніших технопарків у світі розташувався у передмісті Кракова на 500 гектарах землі. Його збудували у Новій Гуті, колишньому містечку металургів, яке занепало через кризу і безробіття. Зараз це процвітаючий район: 160 прибуткових інвестпроектів вже дали місту більше 18 тисяч нових робочих місць.

Технопарк працює за мотивуючим принципом. Є встановлена певна норма капітальних інвестицій, які повинен зробити інвестор, щоб потрапити в цей технопарк — придбати, и взяти в оренду територію. Наприклад, звести будинок, створити фірми, прийняти на роботу працівників. Лише після того як компанія виконала всі умови. вона може претендувати на повернення певної суми сплачених податків. Скажімо,  у випадку великих підприємств повертається 50%, середніх — 60% і малих — 70% сплачених податків та зборів.

ФРОНТ-ОФІС КРАКІВСЬКОГО ТЕХНОПАРКУ / ФОТО ОЛЕКСІЯ ЖМЕРЕНЕЦЬКОГО

Окрім податкових пільг та інвестицій у привабливі проекти у технопарку існує так званий бізнес-інкубатор, де випускники вишів можуть реалізувати свої найсміливіші ідеї. На це вони отримують початковий капітал і три роки безкоштовної оренди приміщень та оснащення.

Краківська влада задоволена бурхливим економічним розвитком свого передмістя. Оскільки саме технопарк вирішує найбільшу проблему міста — працевлаштування випускників 22-х місцевих вишів.

Слід зауважити, що технопарк у Кракові є неприбутковою організацією. Його ключовим завданням є «заселення» передмістя Кракова компаніями, які створюють робочі місця, а тому всі виручені від продажу територій кошти, засновники технопарку вкладають у його розвиток та інфраструктуру.

Краківський технопарк уже отримав умовне профілювання — він спеціалізується на створенні та тестуванні комп’ютерних ігор. Найбільш відома — «Відьмак».

БІО-НАНОПАРК У ЛОДЗІ

Лодзь — це особливе місто. Ті, хто хоч трохи знайомий з історією економіки Польщі, знають, що це промислове місто, яке спеціалізувалося на текстильній індустрії, і після розпаду Радянського Союзу воно пережило страшну економічну кризу  — масове безробіття і шалене падіння рівня життя. Утім, сьогодні місто активно і успішно перепрофільовується. Окремою темою, яка може бути цікавою для впровадження в Україні, є ревіталізація колишніх промислових об’єктів. Понад десять років тому Лодзю вдалося привабити величезного інвестора з Австралії, який викупив у міста приміщення старої покинутої текстильної фабрики, «обчухав» його і перетворив на унікальний центр торгівлі та рекреації «Мануфактура», який уже став туристичною фішкою Лодзя. В рамках цієї ж інвестиції у місті колишні промислові примішення були перетворені на житлові. До слова, квартири-»лофти» (так називають цю нерухомість місцеві) по початках коштували практично вдвічі дорожче за середньостатистичну квартиру у місті.

НАЙБІЛЬША ГОРДІСТЬ БІО-НАНОПАРКУ ЛОДЗЯ — УНІКАЛЬНІ ЛАБОРАТОРІЇ / ФОТО З САЙТА TECHNOPARK.LODZ.PL/BIONANOPARK/

Лодзь також має спеціальну економічну зони. Проте в біо-нанопарку Лодзя її умови не діють. Іншими словами, компанії які орендують, або купують офіси на території цього «парку» не отримують додаткових фінансових преференцій. Проте вони отримують іншу не менш важливу перевагу — це доступ до унікальної і високовартісної інфраструктури.

BioNanoPark спеціалізується в галузі біо- та нанотехнології. Це один з найбільш оснащених центрів в Європі. До його складу входить дві великі лабораторії: промислової біотехнології і молекулярної біофізики та наноструктур.

Компанії, які працюють на території цього технопарку, проводять дослідження в різних секторах економіки: харчовій, хімічній, медицині, охороні навколишнього середовища, фармацевтичній і навіть військовій.

У цьому технопарку діє єдина в Польщі компанія, яка розробляє унікальні суперсучасні медичні імпланти індивідуально під пацієнта.

Нас запевнили, що усі без винятку компанії, які вкладають свою інвестицію в цей технопарк — тобто відкривають тут свій офіс — мають безкоштовний доступ до всього обладнання. Стати інвестором цього технопарку достатньо просто, потрібно заповнити заявку на сайті установи та чекати на позитивну відповідь від комісії з відбору. Ключовий критерій — це те, щоб ваша компанія була інноваційною.

ТЕХНОПАРК У ЛЮБЛІНІ

Найстаріший з-поміж трьох відвіданих нами технопарків — це Люблінський. Він був створений у 2005 році за сприяння місцевого уряду та Природничого (Сільськогосподарського) університету міста Любліна.

Загальна площа закладу становить 2500 кв. метрів, а статутний капітал — 45,8 млн злотих.

ЕЛЕКТРОМОБІЛЬ ЛЮБЛІНСЬКОГО ТЕХНОПАРКУ / ФОТО ОЛЕКСІЯ ЖМЕРЕНЕЦЬКОГО

Більша частина орендарів на території технопарку — це науково-дослідницькі підрозділи вищих навчальних закладів міста, яких у Любліні налічується 17 (з них п’ять — класичні університети).

На території технопарку також працює бізнес-інкубатор.

Що ж до профілювання, то в контексті Люблінського технопарку важко говорити про якусь конкретну спеціалізацію. З того, що нам показав директор з розвитку Люблінського технопарку Аркадіуш Марек як найбільшу гордість їх інженерних досягнень — це був невеличкий, але супершвидкий автомобіль, який заряджали сонячні батареї.

P.S. Автор вдячний програмі «Школа Мерів» за сприяння у підготовці матеріалу.

ДО ТЕМИ!

«Для інвестора важлива безпека його капіталу, інфраструктура, людський потенціал і лише потім — податкові ставки»

ЯЦЕК БЄЛЯВСЬКИЙ, менеджер краківського технопарку:

— Найперше, поясніть відмінність між вільними економічними зонами, технопарками та індустріальними парками? Чи це тотожні речі у Польщі?

— Вільні економічні зони — це території, на яких діють спеціальні податкові умови. Їх метою є залучення інвестора. На території вільних економічних зон можуть розміщатися технопарки чи індустріальні парки. Ці інституції мають ще додаткові переваги для компаній, такі як пільгові умови оренди офісу на території технопарку, доступ до інфраструктури та лабораторій з суперсучасним та дорогим обладнанням, чи скажімо консультації та допомоги фахівців технопарку з виведення продукції на ринок (ця функція надзвичайно важлива для стартапів). Що важливо, у Польщі технопарки та індустріальні парки можуть створюватися і не на території ВЕЗ.

— Закон про ВЕЗ було ухвалено у Польщі в 1994 році, а в 1995 році вже була створена перша вільна економічна зона «Євро-Парк Мєлєц». Чи є у вас дослідження. які б показували внесок ВЕЗ у зростання ВВП та заробітної плати у Польщі?

— У 2015 році до 20-річчя функціонування ВЕЗ E&Y проводило таке дослідження. Вони порахували скільки втратив бюджет території від низьких податків на прибуток у ВЕЗ. І це не такі великі кошти. З іншого боку з дослідження видно, що ці суми з надлишком були компенсовані надходженнями від сплати податків з доходів фізичних осіб. Адже ВЕЗ залучали інвесторів, які створювали додаткові робочі місця, люди отримували заробітні плати.

— Чи опитували ви інвесторів, які преференції ВЕЗ їх цікавлять найбільше?

— Компанії, перед тим як зайти з офісом на ринок якоїсь країни, передусім дивляться на «безпеку» для їх інтелектуальної власності: це і суди, і «стабільність» законодавства, по-друге — на інфраструктуру: дороги, аеропорти, вокзали, по-третє — на потенціал людського капіталу і вже по-четверте — на податковий режим.

— У вашому технологічному парку які інвестиції переважають внутрішні, чи зовнішні?

— Коли парк створювався — вісім років тому — тут все ж таки переважно були польські компанії. Потім іноземні інвестори зрівнялися з внутрішніми. І сьогодні ми вже можемо говорити про тенденцію до переважання іноземних інвесторів над внутрішніми.

— Чи є серед ваших «клієнтів» українські компанії? І чи відчули ви посилення інтересу збоку нашого бізнесу до відкриття офісів на території вашого технопарку за останній час?

— На жаль, ми не можемо похвалитися великим інтересом до нас українців. Гадаю ваш бізнес більше може цікавитися ВЕЗ на території Підкарпатського воєводства, оскільки воно є близько до вашого кордону.

— Умови праці в вашому технопарку для інвестора-іноземця і інвестора-резидента відрізняються?

— Ні.

— Ви, вочевидь, знайомі з досвідом України у впровадженні ВЕЗ, і знаєте як і чому вони в нас втратили податкові преференції. Розкажіть як вам у Польщі вдалось уникнути цього ризику використання ВЕЗ не за призначенням?

— Думаю, що основним запобіжником для нас стало членство Польщі в Євросоюзі. За функціонуванням наших СЕЗ пильно стежить Єврокомісія. Звичайно, раз по раз постає питання дотримання конкуренції.

— Чи є якісь обмеження на продаж продукції, створеної компаніями, які працюють в ВЕЗ, до інших країн Європейського Союзу? Адже ми знаємо, що ЄС суворо стежить за дотуванням країнами вітчизняних виробників..

— Ні. Немає жодних обмежень.