Сергій ЧЕРНОВ: «Виробничі потужності «Магніту» завантажені на 15 — 20%»
— Отже, ви — АТ?..
— АТ, та не те. Хоч акціонування розпочалося в листопаді минулого року, але досі продано лише 30% акцій, та й ті — працівникам заводу. Однак якщо навіть світ перекинеться і завтра знайдуться люди, яким закортить купити весь пакет (72% акцій), то це ще не гарантує миттєвого відродження «Магніту». У Каневі заводи медичної техніки та «Квант» уже давно акціоновані, й обидва вони на замку. Їх викупили не для того, щоб налагодити виробництво, а для перепродажу. Схожий до нас за профілем і, до речі, повністю акціонований Черкаський завод телеграфної апаратури також не зробив ривка вперед: він завантажений роботою лише на 10 — 15%. Не виключено, що акціонери просто чекають на кращі часи, коли займатися виробництвом буде вигідно.
— Чи не простіше оголосити завод банкрутом? Це було б принаймні чесно щодо робітників.
— У тім-то й річ, що для нас, можливо, це був би найліпший вихід. Оціночна вартість «Магніту» сьогодні становить близько 40 млн. грн., а заборгованість підприємства — лише 5 млн. грн. Як бачите, «виторг» перекрив би борги в багато разів. Проте хто нас купить? Окрім виробничих площ, ми маємо громіздку соціальну структуру. Завод нині більше схожий на житлово-комунальне підприємство, яке завдає лише збитків.
— Виходить, колишній гігант оборонки й надалі вироблятиме тарні ящики?
— Поки що так. Принаймні вони дають нам стабільно 10% грошових надходжень щомісяця. Проте ми не знімаємо й основну продукцію. Мінпромполітики, якому ми підпорядковані, в середині 90-х профінансував і допоміг нам освоїти конверсійний проект із випуску пральної машини «Купава». Обсяги її виробництва поки що низькі (близько 2 тис. шт. на рік), однак ми намагаємося «проштовхнути» її на ринок: низька ціна й гарантована якість мають сказати своє слово. Цього року у зв'язку з браком обігових коштів ми майже зупинили випуск персональних комп'ютерів, але сподіваємося, що марка «Магніту» ще щось означає для вітчизняного споживача. Однак, маючи річний потенціал виробництва понад 20 млн. грн., ми вже п'ять років поспіль не виробляємо навіть мінімуму — на 8 млн. грн., який дозволив би покрити витрати. На мою думку, за такої ситуації слід терміново запровадити часткове державне регулювання завантаження обсягами виробництва підприємств, подібних до нашого. Інакше — кінець.
— Існують сучасні методи завоювання ринку, наприклад, тендери. Чому не спробувати?
— Пробували. Із десяти тендерів, у яких «Магніт» узяв участь протягом останніх трьох років, ми виграли один — на поставку 1000 комп'ютерів для Державної податкової адміністрації. Високий відсоток накладних витрат (1200%, коли норма 150 — 300%) під час виробництва одиниці продукції на нашому підприємстві є для клієнтів своєрідним тавром. Тому під час тендерів покупці більш охоче йшли на контакт з іншими фірмами, хоча іноді втрачали при цьому в якості. Адже електроніку, яка сходила з нашого конвеєра, ми пропускали через усі стандартні тести, і вона мала в собі стабільний запас міцності. Врешті-решт, нам вдалося частково знизити й ціну.
— Чи допомагає Міністерство промислової політики?
— Фінансування наших конверсійних проектів із боку міністерства припинилося ще 1996 року. Ми практично залишилися сам на сам зі своїми проблемами. Заводів на зразок нашого в підпорядкуванні Мінпромполітики в усій Україні близько 3000. Їхній директорський корпус із розумінням поставився до останніх указів Л.Кучми. Однак було б краще, якби вони вийшли раніше, скажімо, три роки тому, а не за три місяці до виборів.
— Ви очікуєте перемін, пов'язаних із жовтнем-99?
— Нині виробничі потужності «Магніту» завантажені на 15 — 20%. Я мрію, щоб у кожного із двох тисяч моїх підлеглих була робота і зарплата.
