Що зупинить агресивний імпорт?

Економічна ситуація в Україні зараз багато в чому залежить від поведінки інвесторів. А вона, у свою чергу, як зазначив минулої п’ятниці представник компанії Beta Ltd Мустафа Башер (Туреччина) — іноземний інвестор з 20-річним стажем (обсяг реалізованих інвестицій склав 150 млн дол.) та визначається політикою керівництва країни, високою вартістю енергоресурсів і незахищеністю вітчизняного виробника від імпорту. «Ніхто в таких умовах не інвестуватиме. В інвесторів не буде апетиту заходити до України», — прогнозує Башер.

Минулого тижня схожі песимістичні нотки звучали між рядків й у листі Української асоціації виробників феросплавної та іншої електрометалургійної продукції (УкрФА) першому віце-прем’єр-міністрові Валерію Хорошковському. В ньому наголошується, що феросплавникам «уже декілька років завдається великого збитку через масовий, постійно зростаючий, неконтрольований з боку держави імпорт феросплавів до України». Нагадаємо, за січень — травень 2012 року, за даними УкрФА, феросплавні підприємства країни скоротили виробництво феросплавів на 17,3% порівняно з аналогічним періодом 2011 року — до 426,2 тисяч тонн. Зокрема, випуск силікомарганцю знизився на 19,3% — до 291,9 тис. тонн, феромарганцю — на 18,2%, до 64,6 тис. тонн, феросиліцію (у перерахунку на 45%) — на 9,9%, до 62,9 тис. тонн. Роком раніше скорочення виробництва в галузі проти 2010 року склало 17% — до 1,189 мільйонів тонн.

Як наголошується в листі, зважаючи на це, УкрФА вже кілька разів зверталася до Міністерства економічного розвитку і торгівлі зі скаргами на масовий імпорт феросплавів в Україну. Але постійно отримувала відмови у відкритті спеціального розслідування. У МЕРТ вважають, що феросплавники компенсують втрати на внутрішньому ринку за рахунок нарощування експорту. Тому УкрФА також відзначає у своєму листі, що офіційні дані Держстату про український експорт феросплавів «дещо перебільшені», оскільки деякі українські комерційні структури займаються перепродажем феросплавів за кордон, використовуючи для митного оформлення товарів заводи-товаровиробники, які володіють брокерськими ліцензіями. Вони замовляють заводам послуги з митного декларування товару, що йде на експорт. Зрозуміло, що декларант не є ані власником, ані продавцем товару, і такі операції не можуть враховуватися як безпосередній експорт із феросплавних заводів.

Міф про зростання феросплавного експорту, в який вірять у МЕРТі й фактично через це не хочуть порушувати розслідування проти агресивного імпорту феросплавів до України, можна легко розвіяти. В УкрФА зазначають, що з 400 тисяч тонн експорту феросплавів 2011 року на заводи-виробники припадає лише 70 тисяч тонн. Решту вивезли за кордон різні комерційні структури.

Митна служба і Держстат легко вирішать завдання обмеження імпорту, якщо зрозуміють, що в України є всі підстави й передумови, аби, виходячи з правил СОТ, обмежити ввезення в країну феросплавів, що відбирає робочі місця в українців і негативно впливає на торговельний баланс, а, отже, й на курс гривні. Режим максимального сприяння імпорту веде до того, що в країні постійно зростає попит на іноземну валюту, а його задовольнити можна лише витрачаючи резерви НБУ, з вітчизняного ринку витісняються українські виробники. У свою чергу, вони вимушені зменшувати обсяги виробництва і, як наслідок — знижувати відрахування в держбюджет України та місцевих бюджетів, звільняти працівників.

Чи є в Україні об’єктивні причини для наростання агресивного імпорту феросплавів? Питання риторичне. Наші виробники випускають усю необхідну металургам країни феросплавну продукцію, що відповідає кращим якісним та ціновим параметрам. Проте мало хто замислюється, якої шкоди завдає нашій країні неконтрольований імпорт феросплавів. Лише за 2011 рік в Україну ввезено феросплавів на 550 — 600 млн дол. А в першому кварталі цього року — на 160 — 170 млн дол. І це — істотний внесок до девальваційного тиску на гривню.

«День» уже писав, що зростання імпорту феросилікомарганцю в Україну минулого 2011 року порівняно з 2010-м склало 144%. Через це національні виробники були вимушені зменшити (2011 року порівняно з 2010-м) обсяги виробництва феросилікомарганцю на 11%, завантаження виробничих потужностей — на 13%, а обсяги експорту знизилися на 68%. Через безконтрольне зростання імпорту 2011 року порівняно з 2010-м частка національного виробника у споживанні феросилікомарганцю українськими металургійними підприємствами знизилася на 43%, рентабельність українських виробників цієї продукції скоротилася на 49%, а прибуток — на 62%. Залишки готової продукції виросли на 70%. І головне, рівень зайнятості працівників відповідних українських підприємств упав на 13%.

Чому ж держава в особі МЕРТ відмовляється провести ретельне об’єктивне розслідування масового імпорту феросплавів? Ми більше не можемо заплющувати очей на збитки, яких завдає країні масовий імпорт. Настав час застосувати проти нього запобіжні заходи. Голова МЕРТ Петро Порошенко нещодавно заявив: «Якщо ми хочемо відновити українську економіку як економіку з високим рівнем технологій та гідною зарплатнею, то повинні захищати в межах міжнародних правил і механізмів власне виробництво, вітчизняного виробника й підвищувати рівень конкурентоспроможності». Він також додав, що сьогодні, за умов глобальної кризи, питання ефективної підтримки національного виробника набувають характеру національної безпеки. Слушні слова! Але як зробити, аби вони не розходилися з практикою?

Незалежний економіст Руслан Павленко прогнозує зростання імпорту феросплавів і за підсумками 2012 року. А їх виробництво, як оцінює аналітик, цього року може скоротитися на п’ять-сім відсотків. Китайський інтернет-портал Alibaba.com опублікував нещодавно статтю під назвою «Україна: втрата ринку феросплавів». У ній наводиться думка низки експертів, у тому числі віце-президента Центру досліджень корпоративних відносин В’ячеслава Бутка, який вважає, що Україні загрожує втрата ринку промислових феросплавів після того, як вона фактично втратила ринок алюмінію. Експерт вважає, що тенденція розвитку цієї галузі промисловості в Україні нині підпадає під вплив безлічі негативних чинників. Портал посилається на «Прогноз розвитку промисловості феросплавів України в 2011 і 2012 роках», в якому стверджується, що на тлі швидких темпів зростання імпорту феросплавів і зростання цін на електроенергію в країні їх внутрішнє виробництво падатиме, поступаючись місцем «окупації ринку» зарубіжною продукцією.

Кого в цьому звинувачувати? Короткозорих та ледачих вітчизняних чиновників? За словами віце-президента Українського національного комітету Міжнародної торговельної палати Сергія Грищенка, щоб протидіяти агресивному зростанню імпорту, Київ міг би застосувати запобіжні механізми, передбачені правилами Світової організації торгівлі (СОТ). Як відомо, вони передбачають не лише взаємне відкриття ринків, а й інструменти їх захисту від недружнього проникнення. Експерт вважає, що Україна має провести спецрозслідування, яке може призвести не просто до запровадження імпортнго мита, а й до системи ліцензування і квотування імпорту. «Квотування зараз більш поширене, ніж мито», — уточнює Грищенко.