Сміття не «здається»

Уже з 1 січня цього року в Україні мали б припинити вивозити на полігони невідсортовані відходи. Цього вимагає відповідний Закон «Про відходи», схвалений ще кілька років тому — саме він чітко означив дату, відколи такі норми мають виконуватися. Відповідальність покладається на перевізників, балансоутримувачів полігонів твердих побутових відходів, місцеву владу. Міста і села мають забезпечити сортування відходів для подальшої переробки та утилізації. Втім, органи місцевої влади в основному не змогли відповідним чином забезпечити інфраструктуру тощо. І перевізники не можуть документально підтвердити, що привозять на полігон відходи, які вже не підлягають переробці (хвости).

Так, скажімо, у Києві з 11,8 тис. контейнерів для збору відходів, з яких для роздільного — лише 2,7 тис. У Борисполі Київської області нещодавно встановили першу партію нових контейнерів для сортування відходів. У місті налічується близько 50 таких майданчиків з окремими контейнерами для різних видів матеріалів. У Кривому Розі, де щороку на полігони вивозять близько 300 тис. тонн відходів, встановлено було 150 сітчастих контейнерів для роздільного збирання. У Миколаєві виготовили і встановили 40 металевих контейнерів для збору вторинної сировини, крім того, роздільний збір впроваджено у миколаївських школах. Це насправді далеко не та кількість, яка потрібна для того, аби на 100% виконувати норми Закону «Про відходи». У деяких містах взагалі все ще на ранній стадії розвитку. Скажімо, одеські чиновники кажуть, що компанії, які у місті вивозять сміття, планують почати вивозити відсортовані відходи за рахунок прибутку від нових тарифів лише за рік.

Поки що структури, які своєю чергою контролюють владу на місцях, місцевих чиновників не карають — мовляв, ті не мали фінансової можливості купити контейнери для роздільного збирання тощо. Втім, увесь час просто спостерігати за невиконанням законодавства теж ніхто не буде. Міністр екології та природних ресурсів Остап СЕМЕРАК нагадує, що ухвалена восени минулого року урядом Національна стратегія поводження з відходами до 2030 року передбачає ухвалення відповідного законодавства, національного та регіональних планів, а також можливе створення механізму управління — спеціального центрального органу виконавчої влади, який керуватиме відповідним процесом.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

«План управління відходами повинен охоплювати всю країну. Роль обласних державних адміністрацій є надзвичайно важливою для нас — це ланка, яка поєднує об’єднані територіальні громади і їхні програми із загальнодержавною стратегією управління відходами», — заявив він. І закликав облдержадміністрації, обласні ради та громади «приділити необхідну увагу якісній підготовці національного та регіональних планів».

Прагнення це зрозуміле, адже в Україні склалася критична ситуація з ТПВ — те, що їх просто вивозять на полігони, а не переробляють і не утилізують належним чином, призводить до утворення значної кількості звалищ, а це створює загрозу для здоров’я українців.

Минулого року на сміттєзвалища вивезли 93% відходів з 12 млн тонн, а відсортували лише 4%.

При цьому в країні працює 15 заводів з переробки скла, 15 — з переробки папера, 16 — з переробки металу, 19 — з переробки ПЕТ, 36 — з переробки вторинних полімерів, які завантажені не повною мірою. Нацстратегія передбачає збільшення переробки відходів — до 2025 року показники переробки відходів упаковки повинні сягати 60%, а до 2030-го — 65%.

Позитивні зміни вже насправді є. Зокрема, останнім часом у країні з’явилось кілька сортувальних ліній. Сортувальна лінія запрацювала на полігоні побутових відходів у місті Самбір на Львівщині, що дасть можливість на третину зменшити обсяг сміття, яке будуть захоронювати на полігоні (щодня він приймає 100 тис. тонн відходів). Змонтували лінію на полігоні в Краматорську і розраховують щодня сортувати по 200 кубометрів відходів. Запустили сортувальну лінію з максимальною потужністю 50 тонн на добу біля Івано-Франківська.

Окрім того, кілька компаній-виробників упаковки та товарів в упаковці наприкінці минулого року запустили у Вишгороді під Києвом пілотний проект із впровадження в Україні розширеної відповідальності виробника, яка передбачена Нацстратегією управління відходами. Йдеться про відповідальність за повний цикл життя товару, від його створення до переробки чи утилізації.

П’ять компаній, які є членами Української пакувально-екологічної коаліції, взяли на себе забезпечення Вишгорода контейнерами. І на сьогодні забезпечили ними 85% населення міста (25 тис. мешканців), встановивши 177 контейнерів закритого типу «дзвін» для скляної тари, пластикових упаковок, макулатури і упаковки TetraPak. Виробники уклали договір з МПП «Рада», яка має сортувальні потужності у місті Буча та парк спецтехніки, який і забирає вторсировину. Наприклад, скло потрапляє на Гостомельський склозавод ПрАТ «Ветропак», що під Києвом.

Організатори проекту, який розрахований на п’ять років, поставили собі за мету збирати 35% від усієї упаковки, якої позбувається населення Вишгорода (за їхніми підрахунками, щороку в місті утворюється більш ніж 12 тис. тонн відходів). За вісім місяців зібрано 164,2 тонни відходів упаковки. «Головне ж — напрацювати досвід втілення РВВ і роздільного збирання у всій Україні, коли ця успішна європейська практика стане обов’язковою і для нас. Наразі не вистачає відповідного закону, оскільки Нацстратегії замало, вона передбачає прийняття нових профільних законів», — пояснює голова УкрПЕК Володимир СЛАБИЙ. І зазначає, що населення Вишгорода справно сортує відходи, позитивно сприйнявши появу контейнерів для роздільного збирання, адже мешканці сплачують лише за вивезення «сірого» контейнера — з невідсортованими відходами.  

Вочевидь, хоч наявне законодавство і вимагає вже сьогодні кардинально змінити поводження з відходами, Україні доведеться ще довгенько готуватися до цього, закуповуючи контейнери для роздільного збору, запускаючи сортувальні лінії, приводячи до ладу існуючі полігони та створюючи нові, які відповідатимуть усім вимогам. Втім, Україна має високі шанси досягнути бажаних результатів і впровадити роздільне збирання відходів повною мірою. Чиновники і парламентарі чудово розуміють: розв’язати проблему із накопиченням відходів можна тільки вклавши чималі кошти у відповідну інфраструктуру. І потрібно залазити до кишені споживача, адже тривалий час тарифи дозволяли тільки вивезти відходи, але не утилізувати їх. Цього року в українських містах тарифи, до яких входить послуга з вивезення відходів, місцева влада вже узялася піднімати. Далі ж, хоч як крути, законодавство змінюватиметься «з озиранням» на кишеню мешканців.

У Верховній Раді вже є кілька різних законопроектів, які передбачають різний підхід, але так чи інакше торкнуться споживачів послуги. Наприклад, якщо за утилізацію упаковки будуть додатково обкладати податком виробників, то це, зрозуміло, відіб’ється і на ціні продукції. Якщо дозволять відходи спалювати, виробляючи енергію, то це відіб’ється на нас як потрійний тариф за «альтернативну енергію». Найбільш справедливим видається варіант, коли споживач сплачує виключно за вивезення невідсортованих відходів, а якщо сортує — то не сплачує, адже виробники отримують таким чином вторинні ресурси, що зменшує вартість виробництва упаковки чи товарів, які можна виробити із такої сировини. І населення до сортування відходів все ж таки готове. Адже хоча багато хто все ще не обтяжує себе сортуванням, вже сьогодні видно чимало прикладів, коли сортування організовують навіть самі мешканці, заробляючи при цьому кошти на потреби об’єднання за рахунок продажу вторинної сировини.