Соцiалiстичний сюрприз

На минулому тижні Українська держава відразу стала майже на $800 мільйонів багатшою. Акціонерний банк «ІНГ Банк Україна» перерахував 93,02% акцій ВАТ «Криворіжсталь» на рахунок Фонду держмайна. Останній отримав завдання уряду в триденний термін підготувати документи, необхідні для повторної приватизації цього підприємства. Але чи доречний такий поспіх?

Консорціум «Інвестиційно-металургійний союз» (ІМС) збирається оскаржити дії державних виконавців і ФДМУ. За словами адвоката ІМС Сергія Власенка, Київський господарський суд, рішення якого залишив без змін Київський апеляційний господарський суд, зобов’язав передати Фонду дані акції не «ІНГ Банк Україна», а ІМС. «Згідно з цим рішенням, банк не повинен був переводити акції, а держвиконавцям потрібно було звернутися до консорціуму», — сказав Власенко. У той же час адвокат не виключив можливості, що рішення суду в цьому пункті могло бути змінене. «На сьогоднішній день ми досі не отримали рішення апеляційного суду, незважаючи на наші постійні звертання, тому не бачили, як воно виписане», — сказав адвокат. Проте це, звичайно, лише юридична тонкість. Суд сказав своє слово, виконавці зробили свою справу. Питання лише в тому, як держава (якщо подальші судові інстанції не винесуть рішення на користь ІМС, який, на думку його адвокатів, незаконно позбавлений права володіти «Криворіжсталлю») буде виходити з даної ситуації. Адже весною минулого року ІМС дістав право на «Криворіжсталь» за підсумками конкурсу і після підписання договору купівлі-продажу. Але у свої права він зміг вступити не раніше ніж виплатив зафіксовану в договорі суму. Тепер суд також наказав державі повернути її колишньому власнику. Але що відбувається? Раніше голова ФДМУ Валентина Семенюк, без відповідного судового рішення роз’яснювала, що насправді ця сума буде значно меншою. А нині прем’єр-міністр Юлія Тимошенко повідомила, що ІМС може отримати кошти, сплачені ним влітку 2004 року за пакет акцій «Криворіжсталі», повернений державі за рішенням суду, лише після нової приватизації цього підприємства. Вона уточнила, що 18 червня уряд розгляне проект постанови про порядок повторної приватизації «Криворіжсталі», і через кілька місяців відбудеться відкритий аукціон із продажу металургійного комбінату.

Наш прем’єр, як відомо, завжди дуже швидко запрягає... Голова Фонду тут же, на прес-конференції в Дніпропетровську, її поправила. За словами Семенюк, розпочати процес повторної приватизації можна тільки після перегляду статутного фонду підприємства і виведення з нього об’єктів соціальної сфери (ФДМ, як вважає його голова, не може допустити продажу акцій металургійного комбінату разом із ними) з подальшою їх передачею в комунальну власність Кривого Рогу. А це, як відомо фахівцям, досить тривалий процес, у ході якого потрібно багато зробити, в тому числі, можливо, і якісь ремонтні роботи... Так що свої гроші ІМС, схоже, отримає не дуже скоро і зможе небезпідставно докоряти державi за свідоме зволікання. Точно так само докоряла б пані Тимошенко, скажімо, продавцю модних туфель десь у Парижі, якби він раптом вирішив, що продешевив і через півгодини наздогнав її аж біля входу до готелю, забрав бажані «шпильки», а при цьому ще й пообіцяв, що поверне гроші коли-небудь потім, як тільки знову, причому дорожче, продасть їх.

Є в цій ситуації ще одна зацікавлена особа — колектив «Криворіжсталі». На яких умовах він має віддати свої соціальні об’єкти (а це, напевно, дитячі садки, житлові будинки, гуртожитки, бази відпочинку та колишні піонерські табори) муніципальній владі? Чи не продадуть вони їх далі, чи не поховають? І чи не краще для колективу, як і раніше, експлуатувати соціальні об’єкти при підтримці власника комбінату, який володіє для цього величезними матеріальними ресурсами (що, проте, передбачено колективним договором, який тепер перетворюється на порожнiй папірець)? Можливо, майбутній інвестор вже зараз, заздалегідь, сповістив, що не хоче на це витрачатися? Навіщо йому купувати зайве? І тут він по- своєму правий. Безумовно, будуть праві і профспілки підприємства, якщо виставлять йому відповідні умови, як це зробили при продажу Гути Честохової їхні колеги в Польщі. Українська держава їх у цьому мала б підтримати. Але чому в цьому випадку соціалістка Валентина Семенюк, яка і сьогодні залишається в партії (оскільки Конституція України їй це не забороняє), не має наміру захищати трудящих, а збирається полегшувати долю власника?