Справжня причина «цінового максимуму»

Підвищення цін на окремі продукти харчування в Україні має «певний штучний характер» і відповідальності за нього уряд не несе, заявив днями прем’єр-міністр України Микола Азаров. «Ви запитайте у власників супермаркетів, чому вони піднімають ціни. Уряд не торгує ні гречкою, ні маслом — уряд створює умови для тих, хто торгує», — підкреслив у інтерв’ю журналістам прем’єр-міністр. «Ті, хто зараз граються, грають у дуже небезпечну гру, перш за все — для себе», — додав Азаров, застерігши рітейлерські мережі від завищення цін на гречку та соняшникову олію.

Тим часом експерти-аграрники заявляють: якщо держава продовжуватиме ручним управлінням та адміністративними методами стримувати ціни та вказувати переробним підприємствам, на якому рівні рентабельності вони повинні працювати, виробники продуктів харчування або не працюватимуть взагалі, або ж жертвуватимуть якістю випущеної продукції.

«За таких умов, які склалися нині, не зможе далі працювати хлібопекарська промисловість. Вона вже сьогодні так зарегульована, що, як результат, все населення отримує хліб низької якості», — наводить приклад заступник генерального директора Української аграрної конфедерації Олександр Ярославський. Мовляв, виробники, опинившись у таких жорстко регульованих умовах, вимушені йти на зниження собівартості за рахунок заміщення дорогих складових на дешевші. «От вам і відповідь на запитання, чому хліб не черствіє, а пліснявіє, а молоко тижнями може стояти в холодильнику й не киснути», — каже експерт.

Тому аграрії, в свою чергу, вимагають від держави обмежити адміністративне регулювання ринку. Кажуть, аграрна політика є найбільш слабким місцем у системі інвестиційної привабливості українського сільського господарства. Якщо ще п’ять-сім років тому українським компаніям, які виходили на світовий ринок капіталу, достатньо було показати банкам земельні ресурси в 100 тисяч гектарів, європейську прописку, натякнути про прогнози продовольчої кризи, і вони отримували потрібні гроші, то зараз інвестори переважно цікавляться більш політичними показниками. Це, за словами директора Українського клубу агарного бізнесу Володимира Лапи, і ефективність виробництва, і умови ведення бізнесу, і динаміка змін законодавчого регулювання. І, як не прикро, зауважує експерт, Україна в цих параметрах не витримує конкуренції. «Аграрний сектор сьогодні фактично виконує роль соціального донора для українців», — додає Ярославський.

У цінових спекуляціях, переконують аграрії, уряд звинувачує ринок дарма. Ціновий максимум, який нині можуть спостерігати українці, викликаний об’єктивними причинами. Серед останніх, за словами Ярославського, висока собівартість товарів вітчизняного агросектору через його низьку продуктивність.

Саме через підвищення собівартості може так і не відбутися традиційне весняне подешевшання огірків та помідорів. За словами Ярославського, є цілий ряд факторів, які можуть збільшувати собівартість, а відтак і ціну, українських парникових овочів, які створюють вкінці лютого цінову конкуренцію «заморським» овочам. «Ціни на матеріально-технічні ресурси, які споживають господарства, що спеціалізуються на вирощуванні парникових культур, значно виросли, і продовжують збільшуватись, — пояснює передумови до зростання ціни Ярославський. — А тому ціни не зможуть проігнорувати адекватну реакцію на цей фактор».

Тим часом, переконують експерти, українці можуть сподіватись на стабілізацію і навіть певне зниження цін на молоко. «Молокопереробні підприємства не зацікавлені в тому, щоб працювати «на склад». А ті ціни, які встановились у середині осені, були просто непідйомними для споживача», — аргументує свій прогноз Лапа. За його словами, починаючи з вересня—жовтня минулого року, коли переробні підприємства купували молоко за максимальними цінами, вартість цього продукту поступово зменшується. І це, на думку Лапи, триватиме до квітня—травня цього року, коли традиційно збільшуються об’єми надоїв.

Хоча, за словами Ярославського, в цілому за рік молоко може подорожчати. Та зростання ціни експерт трактує як поштовх, що подає надію, для ринку молочного скотарства в Україні. Адже виробники, не дивлячись на згортання державної підтримки цієї галузі, знову почали нарощувати об’єми.

Схожий із молочним сценарієм для аграріїв відіграло підвищення ціни на гречку. За словами Ярославського, подорожчання крупи стало імпульсом для аграріїв збільшувати посіви цієї культури. Адже протягом останніх десяти років вона була збитковою. «Якщо аграрій, посіявши гречку, вклав 100 гривень, то на виході отримував 99», — пояснює він.

Тому можна сподіватись, що гречка все ж дешевшатиме, але не раніше ніж за два роки, прогнозує Ярославський. Адже період обороту капіталу в сільському господарстві — один рік, тому ціна на гречку може впасти не раніше 2012 року, пояснює він.

ДО РЕЧI

Податкова адміністрація Києва, провівши 15—16 січня моніторинг цін на гречку у великих торгівельних мережах, як «Сільпо», «Фуршет», «Велика кишеня», «Ашан», «Білла», «Еко-маркет», «Фора» та «Вест лайн», цінових спекуляцій не знайшла... «У результаті моніторингу податківці дійшли висновку, що середній рівень цін на гречку в Києві коливається у межах від 14 до 18 гривень за 1 кілограм крупи», — йдеться в повідомленні прес-служби податкової. Проте в двох столичних супермаркетах ціни все ж таки були вищі за середні по місту. Як пояснили податківцям працівники супермаркету, ця крупа була значно вищою за якістю. «У цілому, ажіотажу та дефіциту на гречану крупу в столиці податківці не спостерігали», — переконують податківці.