«Стальні» нерви не витримують

У металургів виробниче загострення. У зв’язку з різким зниженням світових цін на сталь, деякі вітчизняні меткомбінати призупинилися, а представники інших заявили про скупчення на їхніх складах місячних обсягів продукції. Вони закликають уряд втрутитися в ситуацію, інакше їхні збитки незабаром відчує і бюджет.

«Якщо матиме місце обвал наших підприємств, то буде непереливки всій Україні. Тому що 47% наповнюваності державного бюджету — саме металурги, я не згадую вже про місцеві бюджети. 23% ВВП — це гірничо-металургійний комплекс», — нарікає голова Центрального комітету профспілки працівників металургійної та гірничодобувної промисловості України Володимир Казаченко.

Проблеми виникли у металургів після зміни кон’юнктури на світових ринках сталі. Основна причина падіння цін криється далеко не в сезонності споживання металопродукції. Цьому сприяв цілий ряд чинників, головний з яких — стагнація світової економіки як наслідок глобальної фінансової кризи. Падіння попиту в США і ЄС, викликане погіршенням макроекономічної ситуації, спричиняє понижувальний тиск на ціни. Крім того, зростаючі обсяги експорту сталі з Китаю ще більш посилюють ефект зниження.

Як повідомили «Дню» в прес-службі групи «Метінвест», у нинішній час жодних позитивних змін на світовому ринку чорних металів не спостерігається. Ціни на сталеву продукцію продовжують падати. Сьогодні з приводу цього процесу занепокоєні і США, і Західна Європа. У підтвердження цих слів учора з’явилася інформація, що найбільші сталеплавильні компанії Китаю Baosteel Group Corp. і Jiangsu Shagang Group Co. розглядають можливість зниження обсягів виробництва. За даними газети Beijing Times, у доповіді Китайської асоціації чавуна та сталі (China Iron & Steel Association, CISA) говориться, що замовлення споживачів обох компаній різко скоротилися. А уповільнення темпів зростання світової економіки підриває експорт, наслідком чого стало накопичення запасів чорних металів на китайських складах. Таку інформацію спростував голова відділу ринкової інформації асоціації Чень Сяньвень, заявивши, що йому не відомо про подібну доповідь. Рано чи пізно ситуація буде вирішена. Але зараз факт кризових явищ як у світовій, так і в українській металургії є наявними. Що ж слугувало їхніми причинами?

«Існують економічні цикли: підйоми та падіння в кожній галузі. Очевидно, що зараз металурги знаходяться на стадії падіння біля самого «дна», а, можливо, вже й досягли «дна», — пояснює «Дню» аналітик «Конкорд Капітал» Андрій Герус.

За словами інвестиційного аналітика КУА Tiger Asset Management Антона Павловського, із 17 зупинених доменних печей чотири знаходяться на плановому ремонті, інші ж зупинено через скорочення попиту. «Причина відсутності замовлень — фінансова криза, яка зумовила уповільнення світової економіки, що, в свою чергу, спровокувало серйозне падіння попиту на металопродукцію, зокрема, з боку будівників і автовиробників, — майже вторить колезі Павловський. — В умовах демпінгу з боку виробників з інших країн, українські металурги через більш високу собівартість продукції іноді змушені розпродавати запаси, що скупчилися на складах навіть нижче собівартості».

Металурги стверджують, що втрачають конкурентоспроможність у порівнянні з китайськими та російськими виробниками. Енергоємне виробництво робить собівартість металу, в порівнянні з цими країнами, високою. «Так, вартість виробництва заготівлі (billet) в Україні на 40—50% перевищує цей показник у Росії та Туреччині, і на 10—15% — у Китаї, — говорить Павловський.

Так, металурги зазнають збитків, але не повсюдно. «На наших ринках у Південно-Східній Азії, країнах Персидської затоки, Північній Африці наша металопродукція дешевша за китайську на $200. На «наших» ринках ми не програємо по ціні конкурентам узагалі», — переконаний Герус. А що стосується тез щодо енергоефективності, то вона становить лишень 8% від собівартості продукції. «Близько 70% — це вартість металолому та руди», — додає аналітик Dragon Capital Іван Харчук. Крім того, здешевлюють зроблений у нас метал дешевша робоча сила, сировина та вартість газу. Саме за рахунок цього вітчизняним гравцям вдавалося добре заробляти та почуватися дуже непогано на тлі інших зовнішніх «колег».

Скільки зароблять металурги і чи зароблять узагалі в таких умовах? На думку самих виробників, добре, якщо всім удасться втриматися на плаву. Експерти більш оптимістичні. «У фінансовому плані друге півріччя для металургів буде значно гіршим, ніж перше. У першому вони заробили на 40% більше, якщо порівнювати з минулим роком. Сьогодні ж чиста рентабельність їхнього виробництва знаходиться на рівні 10—15%, — говорить Харчук і додає: засмучуватися не варто, бо ситуація там не така критична. Раніше металурги отримували надприбутки, а зараз вони отримують прибуток».

Інвестиційний аналітик КУА Tiger Asset Management Антон Павловський говорить, що в червні цього року були зафіксовані рекордні ціни на металопродукцію, завдяки чому ряд виробників показав непогане зростання доподаткового прибутку за підсумками першого півріччя. «Але, з іншого боку, деякі підприємства повернулися до політики трансфертного ціноутворення, і, враховуючи цей чинник, ми вважаємо, що за підсумками року галузь у цілому, при зростанні виручки, покаже незначне зниження доподаткового прибутку», — резюмує він.

На думку Андрія Геруса, в жовтні може мати місце переломний момент, а вже в листопаді ціни зростатимуть. Для пояснення цього експерт наводить два аргументи. «По-перше, за цей час споживачі зрозуміють, що нинішні ціни на металопродукцію — це мінімум, за яким заводи зможуть працювати та відпускати її. Якщо ж споживачі відчують, що це вже «дно», то почнуть закуповувати продукцію, тим самим збільшуючи попит на неї, що призведе до зростання ціни на металопродукцію. По-друге, глобальні великі виробники металу ще у вересні (наприклад, ArcelorMittal) заявили про свій намір знижувати обсяги виробництва для того, щоб знизити пропозицію продукції. А зниження пропозиції провокує зростання ціни на металопродукцію». Крім того, сприятливим чинником для наших металургів є зростання долара відносно гривні майже на 20% протягом останнього місяця. Оскільки понад 60% своєї продукції наші меткомпанії експортують, і більшість контрактів укладається в доларах, то вони отримуватимуть істотно вищу виручку в гривневому еквіваленті.

Самі металурги закликають державу підключитися до розв’язання їхніх проблем, інакше —постраждає державна казна. Таку позицію підтримує Павловський. Він вважає, що як мінімум уряду необхідно забезпечити митні пільги на ввезення обладнання для модернізації, провести аукціон із розробки родовищ залізняку серед тих виробників, в яких його немає в наявності, і знизити тарифи «Укрзалізниці» на перевезення сировини і продукції.

Але, на думку інших опитаних «Днем» експертів, корінь зла металургам варто шукати в «своєму городі». «Якщо говорити про розв’язання проблем, то лишень близько 20% із них можна вирішити силами держави. Інші 80% стосуються відновлення нормальної кон’юнктури ринку сталі. Якщо уряд знизить надбавку на газ, тарифи на залізничні перевезення, все одно це не призведе до бажаного ефекту в повній мірі», — ділитися своїми міркування з виданням Герус.

А ось Харчук вважає, що уряд взагалі нікому нічого не повинен. Мовляв, за останні 3—4 роки металурги заробили колосальні гроші, але при цьому небагато з них провели модернізацію своїх активів. «А тепер вони дружно кричать, що нам погано, ми вмираємо. Візьміть ці гроші і пустіть їх на модернізацію. В чому справа?» — говорить він. За підрахунками експерта, на оновлення тони виробничих потужностей потрібно витратити $200. Тобто, якщо враховувати, що майже половина металургійних потужностей потребує оновлення, загалом потрібно витратити від $3 до 6 мільярдів. Зробити це можна протягом 2—3 років. А зволікати з цим також не вийде, адже російський «Газпром» дав чіткий сигнал — протягом кількох років українські споживачі, всі без виключення, перейдуть на європейських рівень цін на газ.