Страховка на урожай

Нацкомфінпослуг України розробила механізм страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою. На думку чиновників, у страхуванні аграріїв має діяти єдиний підхід через прийняття документа, який дозволить розпочати діяльність зі страхування майбутнього врожаю озимих зернових від сільськогосподарських ризиків на весь період вирощування.

В оприлюдненому на сайті відомства проекті розпорядження комісії «Про деякі питання здійснення страхування посівів і майбутнього врожаю озимих зернових сільськогосподарських культур з державною підтримкою від сільськогосподарських ризиків на весь період вирощування» подано умови страхування посівів і майбутнього врожаю, стандартні страхові тарифи, форму стандартного договору страхування, акт огляду посівів озимих, інструкцію щодо заповнення такого акту.

Так, страховий тариф пропонується встановити однаковий для всіх ділянок з посівами застрахованої культури в межах окремої адміністративно-територіальної одиниці. Розмір страхового платежу мають записувати у договорі. Оплату проводити одноразово. Договір набуває сили з дня внесення страхового платежу на поточний рахунок або в касу страховика і діє до завершення збору врожаю застрахованої культури, але не пізніше 10 серпня року укладення договору.

Експерти позитивно оцінюють намір держави щодо запровадження агрострахування.

За оцінками генерального директора асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» («УКАБ») Володимира Лапи, агарострахування — ідея хороша і своєчасна, бо фактор погоди суттєво впливає на урожайність сільськогосподарських культур. «Якщо в степовій зоні урожайність становить 25 центнерів з 1 га, то в лісостеповій — 30 центнерів і більше. Очевидно, що це через погоду... Минулого ж року від посухи врожай недоотримала вся степова зона — щонайменше п’ять мільйонів тонн зерна», — деталізує генеральний директор «УКАБ».

Втім, кажуть експерти, аби механізм страхування спрацював на українських нивах, треба вирішити ряд проблем.

По-перше, тарифи на страхування мають бути різними для кожного регіону. «Адже одна справа страхувати ризики в Чернігівській області, а інша — Херсонській», — говорить «Дню» Лапа

По-друге, має зрости кількість надійних страхувальників. «Не так багато агрокомпаній страхує свої ризики, але ті, що це роблять, вибирають тих гравців, які довели свою ефективність. Тому важливо, аби страховий пул добросовісних учасників ринку розширювався», — продовжує Лапа.

По-третє, раніше агростархування стримувала норма про 100% передплату страхового тарифу сільгоспвиробником, аби потім, колись держава відшкодувала частину цих коштів. «Але завжди були проблеми з бюджетним фінансуванням. Тому не має 100% гарантії, що це відшкодування буде вчасним. Якби ж сільгоспвиробник платив 50% потрібної суми, а решту — страховику перераховувала держава, тоді зацікавленість сільгоспвиробників була б значно більшою», — додає Володимир Лапа.

Схвалює ініціативу держустанови і голова Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів Іван Томич. У бюджеті 2004—2005 років вже закладали кошти на такі цілі, говорить він. Тоді це виявилося ефективним. «Але доки частка держави в аграрному страхуванні не буде як мінімум 50%, то ефективності ніякої не буде. Крім того, має бути прозора система з боку страхових компаній і їх відповідальність», — називає експерт основні, на його думку, умови успішної реалізації агростархування в Україні. «Поки що таких кроків зі сторони страховиків практично немає. Тому ефективність страхової діяльності в сільському господарств, особливо, культур — дуже низька. І це є значною проблемою для великої кількості дрібних сільгоспвиробників», — розповідає він. Виробники та страховики мають відчувати, вважає Томич, що бюджетна підтримка цього виду страхування буде тривалою — як мінімум 5 років. «З іншого боку, слід професійно вдосконалювати і готувати страхові договори зі сторони страхових компаній, бо, як правило, більшу частину договорів порушують страхові компанії, а не товаровиробники. Тому товаровиробники мало довіряють страховій діяльності», — підсумовує він.

Ще одне зауваженя додає Томич: ніхто не знає, в якому регіоні може бути стихійне лихо чи складні кліматичні умови. Тому треба страхувати переважну частину сільськогосподарських виробників, говорить він. При чому, не лише від ризиків катаклізмів та природних умов, додає він, але й від участі у фінансових операціях на ринку з банками та іншими фінансовими структурами.

За оцінками експертів потреби ринку в агрострахуванні незначні. «Якщо не усунуть згадані проблеми, то ринок споживатиме не більше 20—30 мільйонів гривень. В разі їх усунення готовий буде спожити і 100—150 мільйонів гривень», — прогнозує Володимир Лапа. Саме ці гроші слід шукати в бюджеті, аби зберегти майбутні врожаї, кажуть експерти.

Тим часом, попри певну недовіру, до агрострахування сільгоспвиробники воліють більше інвестувати в обробіток одного га. За словами міністра аграрної політики та продовольства Миколи Присяжнюка, цього року аграрії вклали в 1 гектар землі на 300 гривень більше, аніж торік. «Цього року в 1 гектар української землі аграрії вклали 1900 гривень, що на 300 більше, ніж у минулому. Це свідчить про те, що сільгоспвиробник зрозумів, що необхідно вкладати кошти в технічне переоснащення, закупівлю добрив, високоякісного насіння тощо. Бо в підсумку він отримає значно вищий дохід», — розповів міністр. За його словами, вижити аграрію сьогодні допомагає механізм складських розписок, ведеться робота з банками щодо здешевлення кредитів, готується до відкриття Земельний банк. До цієї роботи мають долучитися і зернотрейдери. «Наразі дуже важливо, аби зернотрейдери фінансували не лише придбання готового зерна, а й майбутній урожай. Для цього в Україні вже готують законопроект про захист інвестицій в аграрний сектор», — додав він. Крім того, аграріям обіцяють підтримку на зовнішніх ринках, а сама Україна проводитиме впевнену — навіть агресивну — політику в його зерновому сегменті. «Країни Східної і Південно-Східної Азії, Близького Сходу, Північної і Центральної Африки вимагають збільшення імпорту для наповнення місцевих ринків, і це має бути українське зерно. Наше завдання — максималізувати експорт», — додає Присяжнюк. Нагадаємо, що за попередніми оцінками очікується зібрати 53—54 мільйонів тонн, з яких на експорт відправлять рекордні 28 мільйонів тонн зерна.