Суперечка олігархів

Український бізнес, що створює нетрадиційні джерела електроенергії, з початком грудня отримав неприємну інформацію для роздумів. 28 листопада Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ), одним з останніх своїх рішень (саме цього дня Президент України створив нову НКРЕ — Нацкомісію з державного регулюванню у сфері енергетики), знизила на грудень 2011 року (в середньому на 1,4% проти листопада) відпускні ціни на електроенергію, яку виробляють з альтернативних джерел. В результаті «зелені» тарифи в країні відкотилися до жовтневого рівня і, природно, стали для інвесторів менш привабливими.

Того ж останнього перед указом про свою реорганізацію дня НКРЕ вирішила видати ліцензію на виробництво електроенергії ТОВ «Вітряний парк «Очаківський» (Миколаївська область), що має 10 вітроагрегатів одиничною потужністю 2,5 МВт (інвестиційний проект оцінюють більше ніж у 400 млн євро).

На кінець листопада припадає і розпорядження Херсонського губернатора про затвердження концепції програми підвищення енергоефективності на 2012—2015 роки. Вона передбачає скоротити споживання природного газу в регіоні до 2016 року на 30%. Це намічено забезпечити за рахунок використання «зеленої» енергії (вітроенергетики, сонячної енергії, біоенергоенергетики), а також місцевих видів палива (солома, відходи деревини, лушпиння соняшнику та ін.). Крім того в області хочуть провести термореновацію споруд, енергетичну паспортизацію житлових і громадських будівель.

Що ж відбувається? Людям довго навіювали, що країні вже давно слід зменшити енергоспоживання, істотно скоротити імпорт енергетичної сировини, зайнятися захистом природного середовища. А коли умовляння і стимул-реакції («зелений» тариф), нарешті, подіяли — бізнес знайшов ресурси і вирішив серйозно взятися за цю справу, то йому кажуть: працюйте, але не сподівайтеся на допомогу держави. Чи не здається вам, що рішення НКРЕ насправді відображає певні розбіжності між українськими олігархами і шанси їхніх представників потрапити до постазаровського уряду? Одні приватизують енергетику, інші — будують сонячні й гідроелектростанції. І всі конкурують, домагаючись підтримки держави.

Усі ці припущення наприкінці минулого тижня знайшли непряме підтвердження на дискусії, що традиційно проводяться в Києві фондом «Ефективне управління», створеним Рінатом Ахметовим для опрацьовування проектів і програм, спрямованих на довгостроковий розвиток української економіки. Тему для публічних дебатів цього разу вибрали дещо навіть провокаційно (якщо враховувати тенденції, які існують у світі). Йшлося не про те, що Україна бідна тому, що не розвиває зелену енергетику, а про те, що «дуже бідна для розвитку зеленої енергетики». Як кажуть, приїхали...

Прибічники тези про «бідну Україну» посилалися на висновки Світового банку, згідно з якими одне лише підвищення ефективності дозволить скоротити споживання енергії в Україні на 30%. «Програма з поліпшення енергосистеми, атомні електростанції і інвестування у видобуток вітчизняного газу — все це нагальна потреба для країни, враховуючи обмежені фінансові ресурси України, — сказав, виступаючи під час дебатів, член-кореспондент Королівського інституту міжнародних відносин Chathan House (Велика Британія) Малкольм Гримстон. — Завдяки таким заходам зменшаться втрати енергії і викиди вуглекислого газу, скоротиться залежність від імпорту природного газу».

Ще один спікер, що захищав тезу про «бідну» Україну, партнер McKinsey&Company (Москва) Степан Солженицин вважає, що для забезпечення енергетичної стабільності Україні, якій вугілля вистачить ще на 400 років, потрібно в першу чергу модернізувати недовантажені зараз морально і фізично застарілі теплові електростанції. «Електростанції і електромережі, які зараз не використовуються, також є ресурсами, причому, напевно, жодна інша країна не володіє цими ресурсами в такому надлишку, — говорить він. — Для України модернізація таких станцій та їх подальше ефективне використання є найбільш дешевим способом отримання додаткових кіловат енергії». Солженицин вважає, що інтенсивно розвивати зелену енергетику в нашій країні буде можливе лише після того, як буде модернізовано теплові потужності. На його думку, розвиток атомної енергетики і підвищення енергоефективності забезпечать надійніший результат меншим коштом. А потім, приблизно після 2025 року, коли потенціал модернізації мереж і теплових електростанцій буде вичерпано, можна буде братися і за зелену енергетику.

Противники тези, що визначила тематику дискусії, виступали за те, що Україні потрібно щонайшвидше розпочати розвиток зеленої енергетики, яка в майбутньому зможе заповнити відсутність традиційних видів палива. На їхню думку, альтернативи розвитку зеленої енергетики не існує. Щоб забезпечити енергетичну безпеку, протистояти зміні клімату й стимулювати економічне зростання, на думку президента MAC Energy Advisors LLC партнера Elk Partners LLC (США) Трейсі МакКіббен, потрібно «диверсифікувати енергопостачання, що передбачає розробку відповідної стратегії щодо розвитку зеленої енергетики». Їй не став заперечувати старший юрист CMS Cameron McKenna (Україна) Віталій Радченко. Він упевнений, що диверсифікація структури енергетики країни шляхом зменшення використання ядерної енергії і виведення з експлуатації застарілих електростанцій не лише захистить довкілля, але і позитивно позначиться на економіці країни.

«День» попросив прокоментувати хід дискусії президента Академії фінансового управління Мінфіну України Тетяну Єфименко. «У техніці не можна порушувати питання так категорично, — сказала вона, — Тут потрібно чітко орієнтуватися по регіонах. Якщо, наприклад, в Криму бракує потужностей, а там є багато сонця, вітру, то потрібно визначити баланс і створювати сприятливі умови бізнесу для залучення інвестицій, і таким чином компенсувати брак потужностей. Є й інший шлях — вкладати кошти в розвиток звичайних мереж. Я вважаю, що сьогодні, як завжди на дебатах, питання було порушено так, як його хоче чи може чути пересічний громадянин. Але в мене технічна і електротехнічна освіта, тому я міркую дещо інакше. Має бути баланс енергії, розрахунок потреби і точний технічний розрахунок, який виходить з того, що там, де є надлишок електроенергії, не потрібно створювати будь-які нові потужності, а там, де їх бракує, там потрібно дивитися, наскільки економічно вигідно застосовувати ті або ті види енергії. Але порушувати питання про те, що Україна бідна для розвитку енергетики, ні в якому разі не можна. Не вистачало нам ще порушити питання, що Україна взагалі бідна для розвитку».