Світ готується до шалено дорогого продовольства

Найпосушливіше за останнє півстоліття літо в США та несприятливі погодні умови в ряді інших країн спричинили розмови про нову продовольчу кризу. В результаті пшениця лише за 1,5 місяця подорожчала більш ніж на 50%, а котирування ф’ючерсних контрактів уже перевищило рівень, який спостерігався після введення урядом Росії 2010 року заборони на експорт зерна. Голова продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Жозе Граціану да Сілва висловив серйозну стурбованість зростанням вартості продовольства. Якщо під час попередньої продовольчої кризи кількість тих, хто недоїдає й голодує, у світі перевищило мільярд чоловік, то, на думку експертів, цього року йтиметься про ще серйозніші проблеми.

Чи відкриває ця ситуація додаткові можливості перед нашою країною, де прогнозується далеко не рекордний, але й не найгірший урожай сільськогосподарських культур? Вітчизняні експерти, керуючись минулим досвідом, побоюються, що українським сільгоспвиробникам буде непросто сповна використати свої можливості.

Щоправда, генеральний директор Української аграрної конфедерації Сергій Стоянов стверджує, що для розмов про світову продовольчу кризу ще немає підстав, тому що в багатьох країнах урожай ще в полі. Ключовим джерелом інформації, за яким можна буде стверджувати про реальні перспективи та проблеми світового ринку продовольства, на думку Стоянова, буде звіт Мінсільгоспу США (USDА), який публікують зазвичай за підсумками липня в серпні. Експерт радить: Україна повинна буде зробити висновки і миттєво реагувати. Чи зможе?

Генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу Володимир Лапа говорить, що прогноз урожаю кукурудзи в США був занижений на 45 мільйонів тонн, і не виключає, що незабаром до нього будуть внесені додаткові корективи. Прогноз урожаю зернових у Росії, що складав 95 мільйонів тонн, уже занижений до 80 мільйонів. У той же час ситуація в Україні, на його думку, не настільки тривожна. Якщо перші прогнози виходили з 47 мільйонів, то зараз вони складають 45 мільйонів тонн і є «абсолютно реальними». При цьому Лапа зауважує, що й в Україні спостерігається істотний недобір урожаю зернових, особливо в таких Південних регіонах, як Крим, Херсонська, Дніпропетровська, Запорізька області, середня врожайність складає лише 15 центнерів з гектара, тоді як нормою тут вважається 25—30 центнерів. У сільгосппідприємствах, що страждають від несприятливих погодних умов, собівартість виробництва зерна сягає 2000 гривень за тонну, тоді як тільки два тижні тому ціна реалізації на ринку коливалася в межах 1500—1700 гривень за тонну. «Не можна сказати, що зараз цінова ситуація істотно змінилася, — зауважує Лапа, — але вона дозволяє сподіватися, що збитки будуть мінімізовані».

У той же час, як вважає експерт, нормалізації ситуації на зерновому ринку не сприяють внутрішні чинники. До них він зараховує торішню постанову Кабміну, внаслідок якої підвищено нормативну грошову оцінку сільськогосподарських земель. І якщо збитки селян внаслідок низької врожайності цього року складуть приблизно 5,5 мільярда гривень, то вказаний захід уряду додасть до них ще 4,5 мільярда гривень. Та все ж питання про продовольчу кризу в Україні, як вважає Лапа, взагалі не стоїть. Навіть по проблемних культурах, а це озима пшениця та ячмінь, валовий збір істотно перевищує внутрішнє споживання, і експортний потенціал, з урахуванням перехідних залишків, може скласти 2,5—3 мільйони тонн. Експерт вважає, що за умови ефективної державної політики та нормальної роботи Аграрного фонду, в чиєму розпорядженні зараз є 2 мільйони тонн зерна, в Україні є всі можливості, щоб уникнути негативних наслідків кризи й навіть компенсувати аграріям їхні збитки через несприятливі погодні умови.

Стоянов наголошує, що Україна має можливості використовувати у своїх інтересах кризові прояви на світовому ринку продовольства. На його думку, в Україні за будь-яких умов буде ресурс для експорту й постачань зерна на світові ринки. Але він вважає, що цього мало, і перераховує проблеми, які потрібно вирішити: «Українське сільське господарство недокапіталізоване, в країні постійно вживаються якісь заходи для регулювання внутрішніх цін — квоти, невідшкодування експортерам ПДВ, інші обмежувальні речі». «Найбільша інтрига зараз полягає в тому, — говорить Стоянов, — що буде цього року? Якщо виникне великий попит на зовнішніх ринках, то мене передусім цікавить, чи не наступить Україна знову на граблі лінії поведінки минулих років? Чи будуть якісь обмеження на експорт зерна? А якщо цього не буде, то як при величезному зовнішньому попиті, особливо на пшеницю, зможе уряд забезпечити... але вже не просто цінову стабільність, а просто фізичну наявність зерна? Так чи інакше, але якісь (обмежувальні. — Авт.) заходи вживатимуться — це можна передбачити, виходячи з досвіду спостереження за ринками за 20 останніх років. Я не вірю, що все відбуватиметься по-ринковому». Стоянов наполягає на тому, що такі заходи знижують довіру на ринку, заважають нашим торговцям швидко, миттєво реагувати на події та буквально «вихоплювати ті періоди, коли ціни високі, й за цими цінами продавати урожай».

Як зауважує Лапа, зараз Україна має унікальну ситуацію, коли є можливість «застовпити» за собою нові ринки, продати зерно за прийнятною ціною, яка гарантуватиме прибуток виробникам. Україна, на його думку, повинна скористатися цією ситуацією, тому що виходити на ринок при низьких цінах — означає працювати в збиток. А зараз, упевнений Лапа, Україна має можливість наростити свою присутність на міжнародних ринках, «привчити» споживачів до українського зерна. Але Стоянов усе ж вважає, що намір істотно потіснити головних світових експортерів на ринку кукурудзи, — це поки що для України «з галузі фантастики».

Експерти по-різному відповіли й на запитання «Дня» про те, яким чином може позначитися на українському експорті зернових зроблений нашою країною вибір не на користь панєвропейської біржі Euronext, а на користь Чиказької ф’ючерсної біржі. Стоянов визнав, що на Чиказькій біржі для України «на жаль, поки що пропозицій немає, тому що там є певні технічні деталі, й для українських підприємств немає можливості відкривати рахунки на цій біржі. Хотілося б, щоб на причорноморську пшеницю був попит, підтриманий провідними гравцями, і тільки так може зростати ціна на цей самий ф’ючерс. А поки він спить на позначці 278 доларів, ціни встановлюються, як завжди, — на FOB Мексиканська затока мінус логістика до меж України і перевалка в Україні, мінус прибуток трейдерів — ось вам ціна. Механізм діє, як і раніше». Лапа вважає, що «по Чикаго ми зараз пожинаємо плоди нашої діяльності, тому що основна частина причорноморської пшениці в Чикаго передбачає постачання пшениці не з України, а з портів Росії та Румунії. Але, разом із тим, сама Чиказька біржа диверсифікує ризики, якщо в тій чи іншій країні буде введено обмеження. Але поки в Україні не буде більш прогнозованої політики щодо експортного регулювання, то прив’язка до якогось конкретного місця є неприйнятною». Лапа констатує, що, з точки зору українських виробників, було б краще, якби ф’ючерсні контракти формувалися в Україні. Але й будь-які інші рухи в цьому плані є корисними, «хоча б для того, щоб набити ґулі й набути досвіду».

КОМЕНТАРI

«Я НЕ ПАМ’ЯТАЮ, ЩОБ НАГОДИ, ЯКІ ДАЄ УКРАЇНІ СВІТОВИЙ РИНОК АГРОПРОДУКЦІЇ, ХОЧ БИ РАЗ ВИКОРИСТОВУВАЛИ ПОВНОЦІННО»

Леонід КОЗАЧЕНКО, президент «Української аграрної конфедерації»:

— Будь-який керівник уряду чи держави з прагматичної точки зору робитиме все, аби аграрії отримали максимальні прибутки за вирощене. Адже з цих прибутків вони платять податки в бюджет, а економіка країни міцнішає. Втім, я не пам’ятаю, щоб нагоди, які дає Україні світовий ринок агропродукції, хоч раз за 10 років використовувалися повноцінно. У чому причина? Такі нагоди, з одного боку, допомагають селянам максимально заробити, продавши за високими цінами свій урожай на світовому ринку. А з іншого — псують імідж політикам, бо в разі лібералізації ринку з виробництва певних культур внутрішні ціни на цю сільгосппродукцію зростають, тоді як малозабезпечене населення лишається неготовим до таких цін. Щоб захистити їх, держава має прийняти закон про адресне субсидування продовольчих потреб малозабезпечених людей. І тільки в такому разі відпускати всі аграрні ціни. Доки цього не буде, аграрії не зможуть повноцінно заробити, продаючи свою продукцію на світовий ринок. Держава цього просто не дозволить, вводячи різні механізми блокування чи обмеження експорту. Стримує вільний експорт, а відтак і високі заробітки аграріїв, ще один фактор — корупція. Це час від часу проявляється в тому, що комусь квоту на експорт зерна можна дати, а комусь — ні. Минулого року аграрії недоотримали через введення експортного мита та неповернення ПДВ при експорті зернових понад 18 мільярдів доларів! Чи отримають вони їх цього року? Я впевнений тільки на 50%, бо закону про адресність продовольчих субсидій для населення до цього часу немає, нікуди не зникла й корупція.

«...ЕКСПОРТНІ ОБМЕЖЕННЯ МОЖУТЬ З’ЯВИТИСЯ В БУДЬ-ЯКИЙ МОМЕНТ І БЕЗ СУТТЄВИХ НА ТЕ ПІДСТАВ»

Алекс ЛІССІТСА, президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу»:

— Україна планує зібрати близько 46—47 мільйонів тонн зернових. Додайте до цього минулорічні перехідні залишки в обсязі 9,8 мільйона тонн зерна (в тому числі 5,4 мільйона тонн пшениці, 1,2 мільйона тонн ячменю, 2,7 мільйона тонн кукурудзи і 0,1 мільйона тонн жита). Це вдвічі більше проти того, що було 1 липня 2011 року. Очікується значний урожай сої — близько трьох мільйонів тонн. Тож в засіках аграріїв є що продавати. Експортувати (і заробляти на високих світових цінах) можна практично всю продукцію рослинництва, бо її цьогорічний урожай мінімізує ризики для продовольчої безпеки країни на рік. Є запевняння уряду, що експортних обмежень 2012 року не буде. Втім, побоювання з цього приводу в гравців ринку залишаються. У виробника, як кажуть, довга пам’ять. Багаторічний досвід показує, що експортні обмеження можуть з’явитися у будь-який момент і без суттєвих на те підстав.