Синдром «ошпареного кота»,

Минулого тижня новий російський прем'єр Сергій Степашин зауважив, що уряд РФ більше схожий зараз на «ошпареного кота», котрий кидається від однієї гарячої проблеми до іншої. Український колега п. Степашина Валерій Пустовойтенко також не раз демонстрував своє бажання вибратися з цейтноту і зайнятися справами найближчих десятиріч. Всім нам пам'ятні бучливі презентації численних стратегій і програм. Але реально спрацювати «на випередження» проблем, очікуваних пізніше, аніж через один—два місяці, у нього поки не виходило. Та й ті вирішуються, як правило, під тиском.

Приблизно півроку тому британська Financial Times, озвучуючи думку громадськості, близької до Міжнародного валютного фонду, вперше написала про те, що західним кредиторам теж доведеться взяти участь у порятунку України від фінансових катаклізмів, які виникли після втечі капіталів з ринків країн, що розвиваються. Згодом такий підхід до фінансових невдах тільки зміцнився, і вже на весняних зборах МВФ всерйоз обговорювалася можливість «прив'язки» міжнародної допомоги до інвестицій приватних кредиторів. А найрадикальніші донори МВФ прямо вимагали, щоб без приватного капіталу країнам взагалі не допомагали.

Напередодні торішнього серпня датський ING Bank N.V., щоб посприяти Україні відшкодувати більш ранній борг японському банку Nomura, надав кредит, оформлений державними цінними паперами з дохідністю, еквівалентною 17,5% річних у доларах США. У свою чергу ING Bank N.V. розмістив власні похідні цінні папери вже серед західних інвесторів.

Через деякий час, точніше у жовтні минулого року, окрилене вдалим рефінансуванням старого боргу, Міністерство фінансів зуміло скористатися моментом. Було реструктуровано 75% виплат за позикою банку Chase Manhattan та Merrill Lynch шляхом їхнього реінвестування у дворічні доларові євробонди з погашенням у 2000 і 2001 роках.

Але вже у травні 1999 р. представники МВФ знову заговорили про реструктуризацію, про те, що Мінфін якомога швидше має розпочинати переговори з кредиторами про перенесення термінів виплат за своїми боргами. Іншими словами, МВФ категорично проти, щоб його кредити йшли на оплату боргів приватним кредиторам. Він також боїться, що кредитів не вистачить для оплати всіх боргів, і Київ оголосить дефолт по зовнішньому боргу. «Необхідно брати до уваги дуже низький рівень резервів в Україні. Тому будь-який внесок, який могли б зробити кредитори у зміцнення позицій України по резервах, має бути прийнято з вдячністю», — констатував старший представник МВФ в Україні Анрі Геск'єр.

Тижневик «Зеркало недели» з посиланням на постанову уряду (очевидно, цей документ під грифом «не для друку» було отримано конфіденційним шляхом) пише про те, що 8 травня Кабмін приймає постанову, в якій говориться про необхідність реструктурувати 80% виплат кредиту ING Barings. На підставі постанови 18 травня банку робиться офіційна пропозиція про погашення 20% облігацій грошима, інші 80% — реінвестувати в трирічні євробонди. Банк, за інформацією міністра фінансів І.Мітюкова, думатиме над цією пропозицією до 28 травня (за станом на кінець минулого тижня, ING Barings вважав умови реструктуризації неприйнятними). Нагадаємо, дата погашення облігацій — 9 червня, обсяг погашення — $155 млн., нараховані відсотки — $27 млн. 5 лютого 1999 року Міністерство фінансів вчасно перерахувало 46,8 млн. грн. в рахунок погашення першого купона по цьому додатковому випуску ОВДП. На червень припадає черговий пік виплат у рахунок обслуговування зовнішнього боргу — близько $260 млн. Ще $170 млн. має виплатити по боргу Міжнародному валютному фонду Національний банк України.

Загалом державний зовнішній борг України на 1 травня становив $12,4 млрд. 1998 року зовнішній борг зріс на $1,933 млрд. — з $9,555 млрд. до $11,483 млрд. (Деяке збільшення боргу начальник управління зовнішнього боргу Віталій Лісовенко пояснив набуттям чинності після ратифікації парламентами Росії та України угод про розділ Чорноморського флоту, про кліринг боргу України перед Росією, який Мінфін не враховував раніше). До того ж, за словами помічника Президента Валерія Литвицького, Україна переживає «драматичне» скорочення обсягів зовнішньої торгівлі. Обсяг зовнішньої торгівлі товарами та послугами в I кварталі 1999 р. поменшав на 24,7% порівняно з відповідним періодом торік. Негативне сальдо становило 426 млн. грн. Обсяг прямих іноземних інвестицій у економіку України в першому кварталі поточного року знизився порівняно з четвертим кварталом 1998 року на 51,7%. За даними Держкомстату, одночасно з цим збільшилися обсяги вилучення капіталу нерезидентами з України. У січні— березні нинішнього року вони становили $66,1 млн., тоді як у четвертому кварталі 1998 року — $47,8 млн. і в першому кварталі торік — $39,8 млн.

Очевидно, перебуваючи під враженням від потоку фінансової та статистичної інформації, журналісти Financial Times, яка вже згадувалася вище, в числі за 19 травня передбачливо поінформували своїх читачів про те, що Україна знову «на грані дефолту». Бо уряду платити немає чим, а кредитор від пролонгації боргу відмовляється. Щоправда, помічник Президента п. Литвицький, слова якого наведено у газеті, дотримується іншої думки. Він вважає, що з ING домовитися все ж вдасться, враховуючи наявність у ING «інтересів довгострокової присутності в Україні».

Тим часом українські власті не чекають згоди ING, склавши руки. Паралельно вмовляючи одних, Президент Леонід Кучма проводить переговори з іншими. Цього разу — з представниками керівництва банку Merrill Lynch. За словами заступника керівника прес-служби Президента Андрія Чирви, у ході зустрічі представники Merrill Lynch заявили про зацікавленість у роботі з Україною, зокрема, у сфері залучення інвестицій у телекомунікаційний і електроенергетичний сектор. Не виключено, що з Merrill Lynch обговорювалася і можливість рефінансування боргу банку ING.

Ще один захід із прицілом на термінові іноземні вливання капіталу відбувся 21—22 травня у Києві. Третє засідання Консультативної ради з питань іноземних інвестицій при Президенті України зі зрозумілих причин навряд чи варто розглядати з точки зору довгострокових інтересів влади. Тут, вочевидь, треба погодитись із Романом Шпеком, який оцінив дійство як «широку пропаганду інвестиційних можливостей України». Втім, якщо для вітчизняних чиновників іноземні інвестори бачаться в ролі «швидкої допомоги» (для «ошпареного кота»?), то для них самих присутність в Україні, навіть номінальна, дійсно має стратегічні цілі. На думку експертів, світовий ринок інвестиційних послуг зараз входить у вирішальну фазу — фазу формування всесвітньої олігополії. Що це таке? Розділ інвестиційного ринку між декількома найбільшими інвестиційними групами. Перша четвірка — Goldman Sachs, Merill Lynch, Salomon Smith, Barney і Morgan Stanley Dean Witter, котрі контролюють по 10%—13% ринку, — вже визначилася. (До речі, працюючий з урядом Credit Suisse First Boston входить до групи другого, а ING — третього ешелону).

Таким чином, абсолютно не виключено, що наші внутрішні дефолти для інвестиційних гігантів — вдалий випадок, щоб витіснити конкурента з дуже потенційного ринку.