«Так вони ж не скаржаться»...

Що робити українцям, щоб в будинку було тепло, запитали журналісти у Романа Романова, директора програми Фонду «Відродження» «Верховенство права». І він розповів звичайну історію зі свого й нашого життя. У залізничному вагоні було холодно. Інструкція, як пояснили провідники, опалювати ще не дозволяла. Довелося шукати начальника потяга. Хоч як це дивно, його вагон вже опалювався. І у відповідь на скаргу начальник запропонував Романову перебратися до цього теплого вагона. «А ви можете переселити сюди всіх пасажирів?» — докучав Романов залізничному чиновникові. І почув глибокодумну відповідь: «Так вони ж не скаржаться».

Хоч як це парадоксально, за великим рахунком, цей маленький начальник виявився майже правим. Під лежачий камінь, як відомо, вода не тече. Більше того, якщо суспільство не реагуватиме гостро на хитрощі й брехню бюрократів, то ситуація раз по разу мінятиметься на гірше. Так, ще 14 січня в Кабміні заявляли про безпідставність спекуляцій щодо підвищення найближчим часом тарифів на комунальні послуги, «оскільки соціальний захист населення — це один з пріоритетів державної політики». Цього ж дня майже незалежна Національна комісія, що здійснює держрегулювання в сфері комунальних послуг, повідомляла, що не планує підвищувати рівень тарифів на комунальні послуги, хоча й зауважила, що економічно обгрунтований тариф і тариф на оплату за надану послугу не збігаються, а наявну різницю покриває держава. (За даними Нацкомпослуг, економічно обгрунтований тариф на теплову енергію для населення на 14 січня 2013 року в середньому в Україні становить 325 грн/Гкал (чинний — 227 грн/Гкал, отже рівень відшкодування 70%).

Буквально через кілька днів ці рудименти передвиборної пропаганди й агітації істотно підкоригували... у зв’язку з приїздом місії МВФ. «Ми сказали, що ми готові, для тих, хто має європейську зарплату й доходи, ми готові для них, для цієї категорії населення, встановити тарифи такі, що відповідають собівартості цих товарів», — був відвертим прем’єр-міністр Микола Азаров, цілком обгрунтовано, втім, називаючи тепло товаром.

Підспівуючи йому, глава Нацкомісії Валерій Саратов переконував, що «саме бідним вигідний перехід на економічно обгрунтований тариф». Мовляв, вони отримуватимуть більше субсидій і адресної соціальної допомоги. При цьому глава Нацкомісії припустився невеликої помилки, повідомивши, що вже й тепер рівень тарифів в Україні співвідносний зі середньостатистичними тарифами, наприклад, Польщі й становить 9,96% від загальних витрат домогосподарств. А з польськими зарплатами й пенсіями наш рівень співвідносний, пане Саратов? Крім того, за даними Нацкомпослуг, оснащеність житлового фонду приладами комерційного обліку й регулювання теплової енергії в середньому в Україні становить лише 33,6%.

Тим часом, у суспільстві зріє обгрунтоване невдоволення й навіть протест щодо незрозумілої тарифної політики уряду. Сперечаючись з Азаровим і Саратовим, координатор житлово-комунальної програми громадської мережі «Опора» Тетяна Бойко зазначає, що намір встановлювати спеціальні тарифи для різних категорій населення й обіцянка, що підвищення тарифів піде на користь бідним, жодним чином не стосується ні реальної економіки, ні здорового глузду, а лише піару.

Голова правління Громадського комітету захисту конституційних прав громадян Микола Козирєв (Луганськ) нагадує, що закон про житлово-комунальні послуги ніхто ще не скасовував. А в ньому зазначено, що зростання тарифів не має випереджати зростання заробітної плати. Але ситуація в країні, як зазначають у комітеті, регулюється не правом, а свавіллям чиновників — «генералів тіньової економіки». Козирєв наводить відповідні дані по Луганську. Тут тариф на опалювання квадратного метра житла з 2005 до 2011 року зріс з 0,8 до 7,57 гривні (у 9 разів), тоді як мінімальна зарплата за цей же час підвищилася з 332 до 941 гривні (утричі).

Дослідження, проведені комітетом, показали, що для формування завищених тарифів у всіх містах України використовується одна й та сама схема. Як писав «День» у грудні минулого року (№ 227), для цього комунальники використовують застарілі нормативи витрат тепла, розраховані на холодні зими, що були 70—100 років тому за метеоспостереженнями 1881—1960 років. Наприклад, у Києві зараз використовується для розрахунку тарифу на опалювання показник середньої річної температури повітря в опалювальний період —1,1 градуса Цельсія, тоді як 2011 року він становив +0,7. У Луганську, за словами Козирєва, замість +0,3 в розрахунок береться температура —1,6 градуса, в Миколаєві відповідно, не +2,35, а +0,4 градуса.

Крім того, застосовуються завищені нормативи споживання тепла на квадратний метр опалювальної площі. З двох довідників з розрахунків тарифів, що є сьогодні, як правило, використовується застарілий радянський «КТМ 204 Україна 244-94», а не «СНіП 2.04.05-91*У». Не береться в розрахунок і сучасний Довідник «Будівельна кліматологія ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010». На думку Козирєва, енерговитратні нормативи застосовуються цілком свідомо, щоб отримувати додаткові кошти, що дозволяють перекривати безгосподарність. У результаті за опалювальний сезон 2010-2011 років кияни, за даними Козирєва, переплатили понад 1 мільярд гривень, жителі Луганська й Миколаєва — понад 80 мільйонів, Хмельницького — понад 33 мільйони, Тернополя — майже 30 мільйонів, Рівного — понад 26 мільйонів, харків’яни — понад 500 мільйонів, одесити — майже 400 мільйонів гривень. А загалом українці за рік переплачують за обігрів квартир, за підрахунками Козирєва, 12 мільярдів гривень.

— Можна поставити запитання Азарову й Саратову, — говорить Козирєв, — чи правильно ви робите, порушуючи зараз питання про економічно обгрунтоване підвищення тарифів». Експерт вимагає: «Застарілі нормативи треба зняти з використання, комунальні служби мають користуватися при розрахунках новими нормативами, які офіційно вже існують». Він наполягає також на тому, що уряд має затвердити методику перерахунку платежів за критерієм кліматичних умов. Це, як підкреслює експерт, дозволить вилучити з тарифоутворення тіньову складову. «Якщо зима тепліша, ніж температура, закладена в тарифах, отже, треба повернути людям те, що вони переплатили», — закликає Козирєв.

«День» запитав у експерта, чи не боїться він, що уряд, почувши його аргументи, просто підкоригує в потрібний бік нормативи, що не використовуються сьогодні. «Ми не дозволимо цього, — сказав Козирєв, — тому ми й виходимо на загальноукраїнську аудиторію. Люди повинні відстежувати ситуацію й розуміти, що уряд не має жодних підстав підвищувати нормативи й тарифи».

КОМЕНТАР

Тетяна БОЙКО, координатор житлово-комунальних програм Громадянської мережі «ОПОРА»:

— Коли чиновники говорять про необхідність зростання тарифів на опалення у зв’язку зі зростанням ціни на газ, вони мовчать про неефективність витрат тепла. В Україні дійсно найбільш енергозатратні тарифи в Європі. Але замість того щоб постійно дотувати ці тарифи за рахунок бюджету, і тим самим стимулювати безгосподарність, потрібно говорити про енергоефективність. На рівні будинку потрібно зробити порівняно не дорогу, але вкрай важливу річ — установити лічильник теплової енергії разом із системою автоматичного погодного регулювання. Якби підприємствам-монополістам заборонили продавати теплову енергію, доки він не встановить такого лічильника в будинку, питання вирішилося б дуже швидко. Мешканці отримали б набагато якісніші послуги за нижчу ціну. Ті, що контролюють бізнес теплопостачання, це прекрасно розуміють. Тільки активна громада може змінити таку ситуацію.