«Тіньовий» мультиплікатор

Наприкінці минулого тижня «чорним» ньюсмейкером для мільйонів українців виступив міністр енергетики і вугільної промисловості України Володимир Демчишин. В інтерв’ю одному з журналів він повідомив, що, починаючи з березня, тарифи на електроенергію в Україні зростуть на 40%. Він також обрадував країну тим, що тарифи на природний газ для населення і теплокомуненерго підвищуватимуться до ринкового рівня поетапно упродовж двох років. А перший їх стрибок буде вже у квітні, одразу після завершення опалювального сезону.

МОЛОДИЙ МІНІСТР УСЕ РОЗРАХУВАВ

«Люди отримають платіжки, оцінять нові тарифи і влітку утеплюватимуть стіни, поміняють котли, щоб підготуватися до майбутньої зими, — впевнений він. — Із квітня також запровадимо систему субсидій. За нашими оцінками, їх отримуватиме дві третини населення». Україна таким чином перетворюється на країну суцільних бідняків. Виконавчий директор Фонду Блейзера Олег Устенко, наприклад, називає зовсім іншу кількість українців, які проситимуть у держави субсидій, — 95%.

Міністр, який вийшов із тієї самої бізнес-команди, яка активно працювала у минулому на нинішнього президента країни, що й глава Нацбанку Валерія Гонтарєва, ризикує здобути у країні таку саму негативну популярність, як і вона, його колишня начальниця. На додачу до потрійної девальвації, в якій саме її, нехай і не зовсім справедливо — були й інші дійові особи — звинувачує вся країна, Гонтарєва бере на себе відповідальність і за інші економічні біди, які ляжуть на плечі наших людей уже найближчим часом. Це з її слів минулого тижня стало відомо, що влада України погодила з МВФ перший етап підвищення тарифів: на газ — на 280%, на тепло — на 66%. Вона також прогнозує, що у зв’язку з цим інфляція за підсумками 2015 року становитиме 25—26%.

ПІДЛОГА, ПАЛЕЦЬ, СТЕЛЯ

Це, звісно, доволі приблизний прогноз, що ґрунтується, як кажуть у народі, на трьох таких чинниках, як підлога, палець і стеля. Саме лишень таке підвищення тарифів на газ і тепло призведе до зростання річної інфляції на 7,1% — до 27,3%, упевнений провідний експерт інформаційно-аналітичного центру FOREX CLUB в Україні Андрій Шевчишин. Свій прогноз він аргументує тим, що газ у структурі інфляції займає 2,05%, а витрати на тепло — 2,14%. Тому погоджене з МВФ підвищення тарифів призведе, на його думку, до зростання інфляції щодо газу на 5,7%, а за статтею «тепло і гаряча вода» — на 1,4%.

У матеріалі, надісланому в «День», Шевчишин також зазначає, що ще не очевидний період, за який таке підвищення має реалізуватися. «У разі доведення цін на газ і тепло до плану вже 2015 року споживча інфляція може зрости на додаткові 7,1% — до 27,3%. При цьому очевидно, що домогосподарства, які займаються продажем овочів, фруктів, м’яса і молока, намагатимуться перекласти зростання відповідних витрат на кінцевого споживача, продовжує експерт.

Він вважає, що у зв’язку з цим виникне мультиплікативний ефект: підвищення цін на газ позначиться на динаміці інфляції у продуктовому сегменті. «У результаті загальний вплив (зростання тарифів на газ і тепло) може досягти 10% і більше залежно від зростання цін на продукти», — прогнозує Шевчишин. Він також вважає, що компенсатором цього підвищення повинні стати озвучені урядом адресні субсидії. Без них, на його думку, таке сильне підвищення цін може призвести, як мінімум, до неплатежів за газ і тепло.

ГАЗОВИДОБУВАННЯ — ДЕРЖАВНИЙ ПРІОРИТЕТ

Але міністр Демчишин має в голові і цілком здорові думки. Він знає, що в країні достатні запаси газу, і сподівається, що стимулювання газодобувачів дозволить збільшити вітчизняний видобуток цього ресурсу до 2017 року до 25 мільярдів кубометрів на рік. Необхідно стимулювати інвесторів вкладати кошти в буріння нових свердловин і реконструкцію старих. «Зараз ми його (стимулювання) представимо у вигляді пониження рентної плати — для нових свердловин, експлуатованих до двох років, буде запропоновано коефіцієнт 0,55», — обіцяє він і знаходить у цьому підтримку громадськості. Вона не забула, як ще порівняно недавно нинішній керівник уряду стверджував, що власного видобутку в країні цілком достатньо для забезпечення потреб населення, і принципово виступав проти підвищення цін на газ для населення.

Хорошу підказку для уряду, у якого часом трапляються провали в пам’яті, приготував президент Інституту суспільних досліджень Володимир Панченко. «В Україні вже існує механізм залучення інвесторів, наприклад, через угоду про розділ продукції (УРП), і тоді не потрібно буде зобов’язання щодо повернення інвестицій перекладати на споживачів — інвестиційні вкладення компенсуватимуться за рахунок частини здобутої продукції», — повідомив він у «День».

Із цією метою, за його словами, держава повинна сприяти залученню іноземних компаній для розвідки і видобутку українського газу, створити всі умови для прискорення отримання відповідної дозвільної документації, а краще — пакету відповідних документів. Інвестор повинен бачити зацікавленість держави, переконаний експерт.

ЧОМУ УРЯД НЕ ПОЯСНЮЄ?

«Для цього напрям щодо розширення власного видобутку газу треба оголосити державним пріоритетом і поставити під особливий контроль Президента. Це треба робити вже сьогодні, щоб завтра нам не треба було в рази піднімати тарифи. Взагалі тарифна політика суперсекретна, а повинна, навпаки, бути прозорою. Кожна цифра має бути зрозумілою. Тому весь бюджет переглядається за результатами таких змін», — підкреслює Панченко.

Коментуючи анонсоване урядом підвищення тарифів на газ, Панченко вказує, що досі не зрозумілий обсяг відповідного зростання тарифів на газ для населення і теплокомуненерго, а також на інші комунальні послуги. Крім того, він звернув увагу, що в умовах падіння цін на нафту, що забезпечує зниження цін на газ, уряд не відповідає на запитання, чому піднімаються тарифи. «Також невідомо, яким чином буде організовано систему адресних субсидій, — зазначає Панченко. — Адміністрування видачі субсидій (за його оцінками, їх потребуватиме 77% населення) буде складним і дорогим процесом і сприятиме зростанню патерналістських настроїв серед населення».

КОГО ВРЯТУЄ МОНОПОЛІСТ

Але міністр цього, схоже, не побоюється. У його голові виникають дивно наївні проекти про те, як схрестити вужа і їжака і виростити в результаті нечуваного монополіста. «Я вірю в укладання взаємовигідної операції. У перспективі держава з «Приватом» повинні сформувати одну велику групу», — говорить Демчишин у тому самому інтерв’ю, маючи на увазі створення вертикально-інтегрованої нафтової компанії на базі найбільших у країні нафтовидобувної компанії «Укрнафта» і нафтопереробної компанії «Укртатнафта» (Кременчуцький НПЗ), якими реально керує група «Приват» Дніпропетровського губернатора Ігоря Коломойського.

«Окрім «Укрнафти», Кременчуцького НПЗ, туди могли б увійти інші активи (того ж Коломойського): «Укртранснафта», перевалочні потужності в Херсоні або Одесі, може, навіть мережа заправок», — додає Демчишин і продовжує мріяти про побудову цілісного, вертикально-інтегрованого нафтопереробного комплексу, до якого можна залучити навіть західного інвестора. «Компанія стане публічною, сторони підпишуть договір, погодять між акціонерами питання, як повинні виплачуватися дивіденди, яким буде корпоративне управління та інше», — виклав свою теорію глава Міненерговугілля. Він, мабуть, взагалі схиляється до того, щоб віддати на кормління губернаторові всю українську «нафтянку».

Нинішні суперечки з групою «Приват» довкола «Укрнафти» пов’язані з упевненістю приватних інвесторів у тому, що вони управляють компанією краще за державу, пояснює міністр. «І дивлячись на те, як держава управляє своїми активами, у них справді є підстави так вважати. Їх можна зрозуміти», — самокритично додає міністр.

Дещо дивна позиція для державного діяча. Тим часом того ж дня президент Центру глобалістики «XXI століття» Михайло Гончар, відповідаючи на запитання «Дня», зазначив: «У нас прийнято вважати, такий є стереотип, що приватний видобуток неважливо чого — нафти, газу або граніту — це завжди апріорі краще, ніж державний видобуток. Мовляв, приватний інвестор приносить гроші, інвестиції, і тому він ніби дуже ретельно за всім стежить, щоб ці інвестиції до нього повернулися. Так, це відповідає економічній теорії і загальноекономічним підходам, якщо йдеться саме про приватного інвестора, який таким чином вкладає гроші. Але ми знаємо, що у нас, особливо в умовах клептографічного режиму, сформувався інший вид приватних власників, яких можна називати інвесторами лише умовно... Свою власність вони отримали за допомогою корупційних механізмів, ані цента, ані копійки туди не вкладаючи».