Трансфер технологій

Один із сегментів читацької пошти — листи винахідників. Найчастіше це невизнані «генії». Але нерідко серед них є люди, які потребують захисту інтелектуальної власності. Єдиний можливий метод закріпити за собою права на певний об’єкт — патент. Як же працює вітчизняне патентування і про що треба знати людям, «Дню» розповідає заступник глави Державного департаменту інтелектуальної власності Володимир ДМИТРИШИН.

— Ринок об’єктів інтелектуальної власності в Україні, як і в усьому світі, останнім часом активізувався. Права на технології постійно перетікають з однієї країни до іншої, і для забезпечення формалізації та законності цього процесу, вони повинні підтверджуватися патентом. Якщо говорити про цивільно-правовий обіг запатентованих в Україні винаходів, то цей ринок цілком можна назвати ринком технологій і відзначити, що в нашій державі створені практично всі законодавчі передумови для його діяльності. Крім того, протягом останніх років можна констатувати позитивну динаміку надходження заявок для отримання патентів на винаходи. Якщо в 2003 році до нас надійшли 3055 заявок на винаходи, то за 11 місяців 2004 року — вже 5442. І на переважну більшість цих заявок видають патенти.

— А як оцінюються винаходи, на які подано заявки?

— Для отримання патенту існують, на перший погляд, дивні вимоги: суть об’єкта винаходу не повинна бути розкрита чи бути очевидною для фахівця, не випливати з рівня техніки та мати практичну застосовність у промисловості чи іншій сфері діяльності. Якщо винахід відповідає цим критеріям, — він може бути запатентований. Але тільки ринок може визначити реальну ціну винаходу. Хоч як би автор розраховував на можливі прибутки, — лише реальний продаж виробу зможе відповісти на запитання, а яка ж його реальна вартість.

— Як ви пояснюєте зростання кількості патентів? Почали більше винаходити чи полегшився процес патентування?

— Правильним буде твердження, що, з одного боку, в людей з’явилося розуміння, що майбутнє — за інтелектуальною власністю і високими технологіями, а з іншого боку — свої права захищати просто необхідно, а без патенту це вже неможливе. Наші винахідники зрозуміли, що мало просто винайти, їхня думка має бути запатентована й юридично захищена. Зрозуміло, зростання вітчизняної економіки та виникнення потреб у нових конкурентоспроможних технологіях активізують цей процес. Але, найголовніше, приходить розуміння того, що створення об’єктів інтелектуальної власності саме по собі може приносити не лише моральне задоволення від процесу технічної творчості, а й конкретну матеріальну вигоду.

— До яких законів апелювати, якщо все-таки права автора були порушені?

— Якщо людина вважає, що її права порушені, вона може звернутися до суду з відповідним позовом, посилаючись на норми Цивільного та Цивільно-процесуального кодексу й профільні закони України, які охороняють права на відповідний об’єкт. Наприклад, якщо питання стосується винаходу, це норми Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі». Якщо ж незаконне використання винаходу завдало матеріальних збитків, порушник може бути притягнутий навіть до кримінальної відповідальності за статтею 177 Кримінального кодексу України.

— Більшість людей не можуть чітко провести грань між патентом і ліцензією. У чому їх відмінності?

— Це два принципово різні документи. Патентом називається охоронний документ, виданий фізичній або юридичній особі. Він засвідчує авторство, пріоритет і право власності на винахід. Ліцензія, згідно з новим Цивільним кодексом, — це повноваження, що надає право працювати з певним об’єктом, яке видає правовласник.

— Як оформити ліцензію?

— Щоб отримати її, треба звернутися до власника, і той може передати право користування певним об’єктом інтелектуальної власності. У ліцензії обговорюється територія, термін дії і вигляд, а також обсяг переданих прав. Ліцензія може бути одиничною, коли власник передає право користування лише одній особі, залишаючи за собою право користування, або винятковою, коли винахідник передає всі права на цей об’єкт, не залишаючи їх за собою, а також невинятковою, коли право на використання може передаватися необмеженій кількості осіб і це ж право залишається в автора.

— Якщо бізнесмен хоче використати у своєму виробництві нові технології, то де він може з ними ознайомитися? І як автор може «виставити на продаж» своє дітище?

— В інтерактивному режимі діє «електронна біржа винаходів», де можна розмістити відповідне оголошення. Той, кого інформація зацікавить, зможе знайти автора. Видається бюлетень, де щомісяця публікується інформація про винаходи та видані патенти. Також діє фонд суспільного користування, де можна отримати будь-яку інформацію. Зараз Держдепартамент займається створенням механізмів, що дозволять винахідникам і підприємцям знаходити найкоротший шлях одне до одного.

— Чи можна стверджувати, що таким чином вдалося, нарешті, зв’язати бізнес із наукою?

— Думаю, що повністю цього ще немає. Наша економіка працює здебільшого за сировинним типом і випускає переважно продукти малої переробки, які не вимагають наукомісткості. Тому не всі бізнесмени усвідомлюють необхідність використання нових технологій. У країні відсутні фінансові інструменти, що створюють зацікавленість в інноваціях. До того ж у нас немає механізмів, що допомогли б підприємцям прорахувати вигоду від конкретного винаходу. Немає й фахівців, які могли б сказати, скільки підприємець заробить, впроваджуючи свій винахід, чи буде він конкурентоспроможним на світовому ринку. Але всі ці труднощі та перешкоди я би назвав тимчасовими, бо іншого шляху, крім шляху наукомістких виробництв, для розвитку України, як і для будь-якої сучасної держави, просто немає. Українська економіка просто приречена на успіх, і цей успіх, безумовно, можливий лише шляхом високотехнологічного розвитку, створення нових знань, розвитку науки та застосування її досягнень для створення конкурентоспроможної продукції. За нашими оцінками, протягом найближчих років динаміка винахідницької активності покращуватиметься, а ринок об’єктів інтелектуальної власності підвищуватиме свою активність.