Траєкторією зростання чи?..

Країна виходить із кризи. Саме такий меседж постійно лунає від української влади останнім часом. За словами міністра економіки України Богдана Данилишина, це підтверджує приріст обсягів виробництва третій місяць поспіль. Зокрема, позитивні зміни головний економіст країни помітив у металургійному виробництві. «У липні до червня 2009 року обсяг виробництва зріс на 15,3%, що є рекордним показником для даного виду діяльності, починаючи з березня 2006 року. Крім того, починаючи з 2000 року, таке зростання в липні було найвищим», — говорить він. Такий промисловий запал, на думку міністра, допоможе відродити виробництво у суміжних видах промислової діяльності — видобутку паливно-енергетичних корисних копалин і виробництві коксу. А завдяки стабілізації економічної ситуації у світі в липні-грудні 2009 року Україна може розраховувати на тенденцію уповільнення темпів падіння виробництва, а в 2010 році — на повернення національної економіки на траєкторію зростання.

Натомість міністр фінансів опозиційного уряду Микола Азаров вважає, що влада спекулює статистичними даними та не вживає дієвих заходів для прискорення реального виходу країни з кризи. Відсутність антикризової програми та кредитування реального сектору економіки, нестабільність грошової одиниці — все це гальмує вихід економіки на докризові показники, говорить він. У той же час, Азаров погоджується, що дно економічної кризи подолано й підстави для стабілізації існують. «День» запитав провідних вітчизняних економістів про їхнє бачення основних перспектив та бар’єрів для подальшого економічного зростання в країні.

Василь ЮРЧИШИН, директор економічних програм Центру імені О.Разумкова:

— Сьогодні немає підстав вважать, що все скоро закінчиться. Якраз системні економічні показники не свідчать про початок економічного відродження. Окремі економічні показник дійсно позитивні. Але, наприклад, зниження у липні інфляції викликане фактором сезонності. Зважаючи ж на 19-20% падіння ВВП, на 30% падіння промисловості особливих підстав для надмірного оптимізму не бачу. Дійсно, присутні незначні позитивні економічні зміни, які відбуваються з місяця в місяць. Але поки що вони не показові та не систематичні. Про повне економічне відновлення говорити важко, бо воно залежить від промисловості. А остання зростатиме тільки після поновлення зовнішнього попиту на метал та хімію. Поки що зовнішній експорт не демонструє тенденцій до зростання, за винятком окремих місяців. У світі сьогодні з’явилися ознаки припинення кризових процесів. Проте жоден міжнародний експерт не говорить про остаточне закінчення кризи. Тому, враховуючи велику залежність України від зовнішніх ринків, не можна говорити про її швидке та повне відновлення. Локомотивом відновлення світового розвитку буде американська економіка. Але сьогодні там немає стійких тенденцій із відновлення економічного спокою. Показники стабілізації американської економіки дуже нестійкі, щоб стверджувати про появу позитивних тенденцій. Можливо, те, що там сьогодні відбувається, частково зумовлено сезонними чинниками. На мій погляд, вересень-жовтень стануть тими місяцями, які внесуть зрозумілість у подальші тенденції економічного зростання для всіх країн світу.

Валерій НОВИЦЬКИЙ, заступник директора Інституту світової економіки та міжнародних відносин Національної академії наук:

— Україна не здатна на даному етапі самостійно ефективно впливати на макроекономічну ситуацію. Причина цього — відкрита економіка, яка прямо пропорційно прив’язує економічні успіхи країни до обсягів збуту основної експортної продукції. Як тільки підвищується світовий попит на ці товари, одразу деякі українські політики починають говорити, що криза позаду. Однак, варто тенденції змінитися — починаються розмови про другу хвилю кризи. Тому говорити, що Україна сьогодні домоглася певних успіхів та виходить з кризи — не зовсім коректно. Нинішній стан економіки я б назвав пасивним наслідуванням динаміки розвитку інших країн. Україна ж вийде з кризи тільки тоді, коли почне проводити цілеспрямовану політику покращення відтворювальної системи. Простіше кажучи, потрібно йти шляхом інших успішних країн: формувати стабілізаційні резервні фонди, витрачати кошти на розвиток інформаційно-містких підприємств, а не металомістких. Сьогодні більшість європейських країн демонструє відхід від традиційного розуміння ринкової економіки. Так, у Росії в декілька разів збільшилося державне фінансування реального сектору. Тобто, власне чистої ринкової економіки вже немає, бо весь світ відходить від традиційних схем. Україна ж залишається останнім мастодонтом і зберігає економіку не просто вчорашнього, а позавчорашнього дня. Наслідуючи вчорашній день ми дійшли до того, що самі не здатні об’єктивно визначити динаміку зростання чи падіння ВВП. Виявляється, це простіше зробити країнам-імпортерам української продукції. Адже саме вони знають реальні обсяги експорту нашої продукції, чим і роблять частково економічну погоду в країні. От сьогодні всі говорять про величину ВВП. На мою думку, важлива не сама його величина. Я би хотів знати, чи буде хоч щось зроблено для зміни якості розвитку української економіки? Якраз цього зараз не бачу. Навіть, коли країна мала найвищі темпи зростання у світі (у 2004 році) її економіка фактично деградувала, бо відновлювала й розширювала металомістку промисловість, у вартості продукції якої більшу частину становить купівля російського газу. Ми розвиваємо економіку іншої країни. Думаю, що в 2010 році слід очікувати економічного тупцювання на місці.

Олександр ПАСХАВЕР, президент Центру економічного розвитку:

— Щоб побачити реальне зростання чи падіння виробництва у фізичному відношенні, потрібно порівнювати дані конкретного місяця з даними попереднього місяця. Проблема такого порівняння в тому, що на результат зростання може впливати фактор сезонність. Але жодного іншого способу дізнатися справжні результати немає. Щоб з’ясувати ж чи стала країна жити краще у порівняні з попереднім роком, використовують інший метод: порівнюють економічні показники конкретного місяця чи періоду 2009 року з аналогічним місяцем чи періодом 2008 року. Так, ми звільняємося від впливу вищезгаданого фактору сезонності. Але все одно, ми ще не відповіли на головне питання: зростає економіка чи падає? У січні всі економічні параметри впали нижче 100%. Починаючи з лютого 2009 року економіка почала реально зростати. Але не забуваймо, що до того було велике падіння. В 2009 році з місяця у місяць економіка демонструє зростання, але темпи цього росту нижчі за минулорічні. Тобто, ми маємо дві взаємосуперечливі відповіді: щомісячно економіка фізично зростає, але наше економічне становище по відношенню до аналогічного періоду 2008 року погіршується через низький темп росту. Що буде далі? Нагадаю, у IV кварталі 2008 року відбулося різке погіршення економічної ситуації в країні. Тому, порівнюючи цей період з аналогічним у 2009 році, показники будуть кращими, навіть без прискорення реального економічного зростання. Загалом же, українська економіка вже вийшла з кризи. Зараз вона проходить другу фазу: долає наслідки кризи. У цій фазі вона може або борсатися на дні, або швидко рухатися вгору. Як довго будемо долати наслідки кризи? Думаю, що економіці знадобиться мінімум весь 2010 рік, щоб вийти на докризовий рівень.