Третій удар

На початку березня набуває чинності положення про те, що курс купівлі та продажу іноземних валют в обмінних пунктах країни з 20 години і до початку наступного операційного дня не може відхилятися від офіційного курсу НБУ більше ніж на 3%. (Після терористичних актів у США 11 вересня 2001 року НБУ вже вводив п’ятивідсоткове обмеження максимального відхилення курсу в обмінних пунктах, проте згодом скасував його). Зрозуміло, що це обмеження не поширюється на комерційні банки, які до того ж у нічний час майже не працюють.

Пункти з обміну валют, які діють за агентськими угодами з банками, для НБУ немов більмо. Війна з ними триває вже не один рік. І це в принципі зрозуміло: конкурентів (структури, яким належать «обмінки», не входять до банківської системи) ніхто не любить. Але порушення, які їм інкримінують, очевидно, не такі вже й значні, інакше курс, який обрав Нацбанк ще за колишнього керівництва, був би втілений у життя. Нагадаємо, що «обмінки» спочатку хотіли ліквідувати взагалі «як клас». Потім чиннi залишили, але заборонили банкам укладати нові агентські угоди.

І ось тепер — новий удар. Територіальні управління НБУ отримали право закривати обмінні пункти — відкликати довідку про їхню реєстрацію, якщо такий пункт здійснить два і більше порушення на рік або в ньому виявлять незареєстровані операції. Ця норма набула чинності 26 січня. Раніше теруправління НБУ могли закривати «обмінки» за три й більше порушень на рік. Крім того, теруправління НБУ проводитимуть позапланові перевірки тих «обмінок», у яких середньомісячний обсяг операцій протягом трьох місяців становить менше 100 тисяч гривень. Тобто їх підозрюють у «тіньових» операціях та приховуванні доходів від оподаткування. Але від якої пічки танцювали в НБУ, виписуючи цю норму? Схоже, жодною статистикою її не виправдати. Чи можна, наприклад, порівняти виторг обмінних пунктів на Хрещатику в Києві і, скажімо, на околиці Макіївки — міста, яке поки що не зараховують до депресивних регіонів? Чи досить виявити відмінність в обсягах продажу валюти, щоб запідозрити людину або структуру в злочині?

При цьому НБУ ставить «обмінки» в жорсткіші рамки. Так, їм дозволено змінювати курси валют не більше одного разу протягом дня. Водночас не можна не визнати, що дії Нацбанку не позбавлені певних резонів. Наприклад, НБУ заборонив касирам «обмінок» відмовляти клієнту в анулюванні операції, якщо він зажадав цього не пізніше ніж через п’ятнадцять хвилин після її завершення. Йдеться про те, що деякі валютні пункти вводять своїх клієнтів в оману, встановлюючи курс купівлі валют на рівні, наприклад, 5,132 грн./$1, тоді як курс продажу перевищує 5,3 грн./$1. Часто люди не помічають одиницю після коми, а, виявивши свою помилку, не можуть виправити її, оскільки касири відмовляються провести операції «сторно», тобто повернення. До позитивних фактів можна зарахувати й прагнення органів банківського нагляду налагодити зворотний зв’язок із клієнтами. Так, головне управління НБУ в Києві та Київській області встановило «гарячу телефонну лінію», за якою можна скаржитися на «обмінки» й отримувати відповідні роз’яснення. Але чи немає також і в цьому прагнення притиснути конкурентів за допомогою «голосу» народу?