«Третє коло» RAB-тарифів»

Минув перший місяць роботи нового складу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Її новий керівник — Оксана Кривенко — для Комісії не нова людина    — вона пропрацювала тут цілих 17    років! Проте стала першою жінкою на чолі НКРЕКП, змінивши на посаді не будь-кого, а Дмитра Вовка    — відомого цілим шлейфом скандалів, починаючи формулою «Роттердам +», закінчуючи RAB-тарифами. Запровадити останні в попереднього очільника Комісії так і не вийшло: після критики суспільства та перших осіб держави тарифи обіцяли доопрацювати. Як саме? І чи варто українцям очікувати на нові підвищення тарифів    — читайте в ексклюзивному інтерв’ю нової голови НКРЕКП Оксани КРИВЕНКО.

— Останні кілька років НКРЕКП регулярно переслідували скандали: люди обурювалися зростанням тарифів для населення, формулою «Роттердам +», RAB-тарифами тощо. Чи готові ви змінювати імідж НКРЕКП на краще?

— Дуже хочеться покращити імідж Комісії, навіть зробити найкращим регулятором у всьому світі. Маю таке особисте бажання. Я, коли проходила конкурс на посаду, в своїй презентації вказувала, що хочу покращити імідж НКРЕКП і серед споживачів, і серед гравців на ринку енергетики та комунальних послуг. Але, як показує практика, всі теми, пов’язані з тарифами, дуже болючі. Іноді це популістські теми. І іноді їх використовують для лобіювання якихось електоральних, передвиборчих інтересів. Тому будь-яке підвищення будь-яких тарифів ніколи не подобається споживачу. Водночас, якщо споживач при цьому буде забезпечений якісною послугою, буде знати, за що він сплачує, я думаю, підняти наш імідж і поліпшити сприйняття реформ буде простіше.

— Чим оновлений склад регулятора відрізнятиметься від попереднього?

— Основний наш адміністративний склад, апарат не змінився. Це саме ті люди, які забезпечують роботу Комісії, роблять чорнову роботу на місцях: перевірки ліцензіатів тощо. Мені з моєю командою працювати дуже комфортно. З усіма добрі стосунки. Я сама працювала в апараті Комісії, я всіх там знаю. Жодних конфліктів ні з ким не було.

— Регулятор не міг повноцінно працювати від травня цього року, бо не мав кворуму. Нині НКРЕКП уже ввійшла в роботу?

— За час відсутності кворуму НКРЕКП накопичилося дуже багато питань, буденної поточної роботи. Це видача ліцензій, схвалення інвестиційних програм, корегування потужностей у заявлених ліцензіях, корегування зелених тарифів, тарифів на комунальні послуги тощо. Минув мій перший місяць роботи на новій посаді. Ми вже провели понад 10 відкритих засідань Комісії. За цей місяць новим складом НКРЕКП було ухвалено понад 300 рішень. Це своєрідне надолуження тієї роботи, яка простоювала за час відсутності кворуму.

— Тобто роботу Комісії та ринок нарешті розблоковано?

— Так, розблоковано. Зокрема ми нарешті запустили інвестиційні програми енергетичних та комунальних підприємств. Для підготовки до нового опалювального сезону це дуже важливо. Вони мають встигнути освоїти кошти на капітальні та поточні ремонти.

«АНІ ШТАТНИМ, АНІ ПОЗАШТАТНИМ РАДНИКОМ ДМИТРО ВОВК СЬОГОДНІ НЕ ПРАЦЮЄ Й У НКРЕКП НЕ З’ЯВЛЯЄТЬСЯ»

— У медіа вже пролунала інформація, що екс-керівник НКРЕКП Дмитро Вовк начебто буде вашим радником. Це так? Чи залишиться Дмитро Вовк в структурі Комісії на будь-якій іншій посаді?

— Це чутки. І коментувати їх я не можу. Може, це були чиїсь бажання. Я точно не знаю. Але запевню, що ані штатним, ані позаштатним радником Дмитро Вовк сьогодні не працює й у НКРЕКП не з’являється.

— Згадані RAB-тарифи в нинішній українській версії неодноразово критикували й за кордоном, зокрема в Енергоспівтоваристві. Але Комісія двічі пропонувала саме такий підхід          — 12,5% як на нові, так і на старі активи обленерго. І після чергової хвилі критики ваш попередник Дмитро Вовк знову обіцяв доопрацювати проект RAB-тарифів. Отже, чи змінять нинішню формулу тарифів? Може, від ідеї RAB-тарифів узагалі варто відмовитися? Якої думки про ці тарифи ви?

— У народі їх прозвали РАБ-тарифи. Але насправді вони називаються «тарифи на основі стимулюючого регулювання». Вони не були встановлені й навіть схвалені. Не були ще опрацьовані звернення відповідних ліцензіатів у сфері розподілу електроенергії. Насправді самі підходи стимулюючого тарифоутворення       — дуже перспективні, правильні й справедливі. Є кілька складових цієї методології. І деякі моменти критикувалися, зокрема вартість бази активів і підходи до їх оцінки.

Те, що ви озвучили, це — сама норма доходу на базу активів 12,5%, яка формує прибуток підприємства. Вважалося, що вона завелика. Але це дуже відносно. Тому що, наприклад, на сьогодні прибуткова складова в структурі тарифів на послуги розподілу електроенергії і природного газу близька до нуля. Для чого потрібне стимулювання: це забезпечить притік інвестицій у ці мережі. А інвестиції потрібні, щоб розбудовувати ці мережі. З таким шаленим розвитком зеленої генерації в нас не вистачає потужностей, аби приєднати їх до загальної електросистеми.

Тому потрібні інвестиції. І 12,5% — це небагато. Це навіть менше за облікову ставку НБУ. Але кожна інвестиція має окупитися.

— Така логіка справедлива стосовно нових активів, нових електромереж. Але чому таку ж прибутковість планується встановити і на старі, давно збудовані мережі?

— Тому що стимулювати треба й відновлення старих активів! Протягом багатьох років було дуже суттєве недофінансування для відновлення активів, зокрема мереж. Тож мережі в дуже зношеному стані. Нині вони зношені десь на 70%. Тож у старі мережі теж треба вкладати дуже багато коштів. А для цього має бути зацікавленість. Під 0% навряд чи ми когось змусимо вкладати гроші!

Але тут важливо зрозуміти, що це не якісь віртуальні чи реальні гроші, які хтось буде витрачати так, як йому заманеться. Це гроші, які мають бути спрямовані на інвестиції. Цей прибуток є шляхом фінансування інвестиційних програм, планів на відновлення цих мереж.

Другий принцип стимулюючого регулювання — це забезпечення ефективності та якості. Протягом регуляторного періоду підприємство має досягти показників ефективності витрат тощо. І якщо підприємство не досягає цих показників, з прибутку вилучаються кошти. Це стимулюватиме підприємства до інвестицій, до ефективності. І споживач нарешті має відчути і якість, і ефективність. Це прогресивний метод тарифоутворення. До речі, на українському ринку він застосовується з 2016-го року в «Укртрансгазі». І норма доходу на базу активів для оператора вітчизняної ГТС складає 15% — як на нову, так і на стару базу активів. І ці тарифи діють уже протягом 2,5 років.

— Проте Дмитро Вовк обіцяв доопрацювати RAB-тарифи. Коли це буде можливо?

— Терміни вже піджимають. Найближчим часом на нашому сайті з’являться проекти. Але поки ми ще дискутуємо, опрацьовуємо зауваження. Звичайно, будуть враховані зауваження Енергоспівтовариства. Ми все доопрацюємо й будемо готові виступати з новим проектом для подальшого публічного відкритого обговорення. Місяць-два й проекти вже будуть доступні для обговорення.

— Але що зміниться в оновленому проекті RAB-тарифів? Якою буде їх формула?

— Формула насправді класична. Там було питання в підходах до оцінки активів: яким методом: витратним чи заміщення оцінювати ті активи. Але з цим ще має попрацювати Фонд державного майна. Тут трошки не наше питання як регулятора. Також треба визначити середньозважену вартість капіталу — оцих «12,5%».

— Тобто після переоцінки можна сподіватися на зниження вартості старих активів обленерго, на які хотіли поширити оці 12,5%?

— Логічно й правильно їх переоцінити. А тим паче, до приватизації. Ми ж очікуємо на приватизацію деяких обленерго. І для того, щоб підвищити їх вартість і залучити більше коштів до бюджету, цікавіше переглянути їхню вартість.

— В яку сторону переглянути вартість?

— В більшу! В будь-якому разі історична вартість низька. Вона неадекватна, бо не індексувалася.

— Тобто українцям таки доведеться доплачувати обленерго за старі електромережі? За підрахунками експертів, додатково доведеться щороку сплачувати в межах 30 млрд грн.

— Я не знаю, на яких цифрах базувалися ці розрахунки. Але стимулююче регулювання, звичайно, призведе до зростання тарифів. На першому етапі. Спочатку цього не уникнути. Але в подальшому ефективність компаній має зрости настільки, що тарифи поступово знижуватимуться. Тобто спочатку тарифи зростуть, але далі мають знижуватися, якщо компанії працюватимуть ефективно. Це демонструє класика застосування стимулюючого регулювання в європейських країнах.

«ПІСЛЯ 1 ЛИПНЯ 2019 РОКУ МИ НЕ БУДЕМО ВСТАНОВЛЮВАТИ ЦІНИ НА ЕЛЕКТРИКУ!»

— НАБУ підтвердило, що розслідує впровадження формули ціноутворення на вугілля — так званої «Роттердам +». Ваш попередник свого часу переконував, що формула ринкова, прозора й потрібна для порятунку вітчизняної галузі. Остання все одно в плачевному стані. Але електрика здорожчала. На вашу думку, «Роттердам +» все ще ринкова й потрібна країні?

— В рамках нового Закону «Про ринок електричної енергії» передбачена його імплементація з 1 липня 2019 року. Це означатиме лібералізацію ринку електричної енергії. Ми не будемо встановлювати ціни на електрику! Це буде питання ринку, питання конкуренції. Отже, подібні формули, як «Роттердам +», будуть уже непотрібні. І цієї формули вже не буде. Я сподіваюся, що ринок електричної енергії почне працювати вчасно, як це передбачено законом.

Але якщо повернутися до логіки формування цін, то дуже важливий фактор — це достатність ресурсу. Якщо в країні недостатньо газу, вугілля, нафти, уранового палива тощо, якщо ми живемо в умовах дефіциту, то єдина адекватна і правильна ціна — це ринкова, яка може забезпечити купівлю цього товару за кордоном. У той же час, якщо частина таких аналогічних товарів виробляється в Україні, це забезпечить інвестиції в виробництво такого товару, або стимулюватиме до ефективності, аби бути конкурентоспроможними. Ціна на газ встановлюється саме за таким принципом. Для непобутових споживачів ціни такі, які встановлюють на європейських газових хабах. Так само формується й ціна нафти. Ми орієнтуємося на міжнародну вартість цього енергоресурсу.

— Тобто через рік формули «Роттердам +» уже не буде юридично?

— Не буде! Потреба в такій формулі відпаде. Діятиме принцип конкуренції.

— Деякі економісти кажуть про завищені ціни на електроенергію для населення в Україні. Мовляв, імпорт з Угорщини обійшовся б дешевше. Тому тариф варто було б знизити на третину. Як ви прокоментуєте такі розрахунки?

— Насправді для населення, для побутових споживачів, тарифи найнижчі в Європі. А для оптових споживачів за рахунок оптової ціни й дотаційності тарифів для населення тарифи подекуди справді вищі, аніж у деяких країнах ЄС. Це через дотації на користь побутових споживачів. Промисловість доплачує за населення. Хоча населення все одно потім сплачує цю різницю через відповідну складову в цінах на товари чи послуги промислових споживачів! Тобто люди в підсумку все одно оплачують повну вартість електрики, просто непрямим способом.

З переходом на ринкові правила з 2019-го року до компетенції регулятора вже не входитиме формування ціни. Ми регулюватимемо діяльність суб’єктів природніх монополій. І на ринку електроенергії за рахунок конкуренції мають створитися передумови для зниження ціни на електрику. Хоча проблемний сегмент — дотаційність тарифів для населення — не зникне. Залишається тільки сподіватися, що уряд покладе спеціальні обов’язки на енергетиків, аби ті реалізовували електрику за пільговим тарифом, як це нині відбувається в газовій сфері.

— А до цього часу НКРЕКП планує підвищувати тарифи на електрику?

— Поки важко сказати, нині ми поринули в розрахунки. Це комплексне питання, його треба узгодити з усіма учасниками — виробниками, постачальними, розподільними компаніями, магістральними мережами тощо.

— Схожа ситуація і з тарифами на опалення та водопостачання. Проте останні постійно зростають без поліпшення якості послуг. Чи є у вас план, як вирішити цю дилему: або змусити надавачів послуг підвищити якість, або знизити тарифи?

— Споживач очікує якісного, ввічливого сервісу. Стимулюючим регулюванням якраз передбачені коефіцієнти якості, в разі недотримання яких можна буде зменшити тариф для суб’єктів природних монополій. Але якість забезпечують насамперед люди — працівники компаній, яким треба забезпечити нормальну зарплатню, інакше в них зацікавленості не буде. Тобто без підвищення тарифу, без закладання таких принципів стимулювання забезпечити ідеальну якість, мабуть, важко.

«Є НАГАЛЬНА ПОТРЕБА ПІДВИЩИТИ ТАРИФИ РОЗПОДІЛУ ГАЗУ»

— Що стосується газової теми: офіційно НКРЕКП не встановлює ціни на газ, бо їх нині регулює Кабмін. Проте Комісія свого часу виступала за абонплату — начебто для підтримки мереж. Чи змінилася позиція НКРЕКП нині? Якщо ні, навіщо потрібна абонплата, коли її можуть ввести та наскільки через неї здорожчає послуга газопостачання?

— Відповідно до Закону «Про ринок природного газу», всі послуги на ринку мають сплачуватися «за потужність». Такі підходи вже працюють для оператора ГТС — Укртрансгазу. Так само встановлюються тарифи за потужність газосховищ — потужність їх закачування та відбору. Цей принцип передбачався і при формуванні плати за послуги розподілу природного газу на основі потужності. Простими словами, це — фіксований річний платіж, який сплачує споживач, розбитий рівними частинами на 12 місяців. Нині люди платять залежно від споживання: взимку — більше, а влітку — менше. Але мережі в більшості треба обслуговувати саме влітку.

Остаточна ціна на газ складається з вартості самого товару, вартості транспортування магістральними та розподільними трубами, а також націнки за постачання та ПДВ. Отже, в складі кінцевої ціни в 7 гривень вартість розподілу газу становить тільки 52 копійки.

Якби ми таки впровадили такий принцип тарифоутворення, то 80—85% споживачів зрозуміли б, що за результатами року вони сплачують менше. Вони б просто рівними частинами сплачували свій річний платіж.

— Коли такий принцип все ж може запрацювати?

— Минулого літа ми 4 рази проводили публічні обговорення цього питання. Одним із варіантів є перехід на двоставковий тариф. Але поки ми ще розробляємо методологію, розглядаємо різні варіанти. А поки діятиме стара методологія — плата за обсяги. Хоча 2 роки ці тарифи не змінювалися. А за цей час була інфляція. Є нагальна потреба підвищити тарифи розподілу газу. Це пов’язано зі зміною собівартості. Сподіваюся, що з 1                січня 2019 року це точно має відбутися. Є відповідні напрацювання. Хоча, можливо, це станеться ще цього року. Спробуємо переглянути тарифи ще за старою системою — у платі за обсяги.

— Паралельно йде протистояння облгазів і споживачів щодо лічильників на газ. Компанії за рахунок тарифу встановлюють лише будинкові. Тоді як споживачі розраховують саме на квартирні. Хто в цій ситуації правий? Якщо споживачі, то чи буде Комісія штрафувати газовиків за порушення?

— Все це робилося за кошти тарифу. Тобто люди за це все одно сплачували. І з метою економії коштів споживачів обладнати будинковим вузлом обліку вдесятеро дешевше, аніж поставити в кожну квартиру індивідуально. До 1 січня ми планували покрити будинковим обліком усіх споживачів. Але наразі, за законом, є можливість встановити такий лічильник за згоди всіх співвласників. І багато споживачів не бажають ставити будинкові лічильники, бо їм це не вигідно.

— Але люди хочуть квартирних лічильників. Чи мають компанії ставити їх за кошти з тарифів? До якого терміну це має відбутися?

— Так, мають. До 2021-го року. Але, враховуючи те, що ми не переглядали тарифи 2 роки, забезпечити джерело фінансування такого обліку важко. Це одна з причин майбутнього підвищення тарифів на послуги розподілу газу.

— Експерти нині обурюються новому кодексу ГТС, затвердженому НКРЕКП. На їхню думку, це призведе до збільшення обсягів відбору ще незаконтрактованого газу, що дозволить облгазам значно збільшити відбір, але продовжувати накопичувати борги. Чи бачите ви таку загрозу?

— Ми прийняли кодекс ГТС ще в 2015-му році. І його подав сам Укртрансгаз. Кодекс почав працювати. Ми його дошліфовували, але позиції стосовно несанкціонованого відбору не змінилися. Вони з 2015-го залишилися незмінними. Зміни є в балансуванні: з місячного ми переходимо на добове. Будь-який споживач зможе змінити постачальника в будь-яку добу місяця. Це сприятиме лібералізації ринку. Підвищиться конкуренція, отже, є надія на зниження ціни на газ.