Три джерела зростання

Більшість проблем України пов’язані сьогодні з російською агресією на Сході країни. Але голова правління міжнародного центру перспективних досліджень Василь Філіпчук вважає, що це не єдиний виклик, який Україна змушена нині долати. «Коли держава сильна, коли у неї є потужна економіка, здатна забезпечувати оборонний потенціал, — зазначає він, — тоді країні легко захищатися. Якщо держава, поруч із військовою агресією проти неї, має ще й економіку, яка ніяк не може вийти на висхідний рівень, а йде по низхідній спіралі, то це дуже велика проблема. Вона може призвести до того, що у доповненні до сьогоднішньої іноземної агресії у нас можуть бути і прояви соціальної невдоволеності...».

На жаль, прогноз на 2014 рік, представлений у вівторок МЦПД, не виключає й такого розвитку подій у нашій країні. Відповідно до нього, падіння валового внутрішнього продукту 2014 року може становити 7%. І не факт, що 2015 року його змінить, як наголошується в прогнозі, складеному ще до початку безпосереднього введення російських військ до України, зростання на 3%. При цьому інфляція, згідно з дослідженням, нинішнього року прискориться до 17%, а наступного — сповільниться до 8,3%. Автори прогнозу зазначають, що таке значне падіння економіки обумовлене скороченням приватного споживання за підсумками року на 9%. У свою чергу, це пов’язано зі зниженням реальних доходів, зростанням вартості імпортних товарів унаслідок девальвації, підвищенням адміністративно регульованих тарифів і погіршенням умов кредитування.

Експерти центру на основі економічних чинників оцінили рівноважний курс національної валюти на рівні, близькому до 11 грн/$1. Але обмінний курс гривні, на їхню думку, наприкінці 2014 року становитиме 12,5 грн/$1. 2015 року, як сподіваються експерти, цей показник становитиме 13 грн, 2016-го — 12,8 грн, 2017 р. — 12,4 грн/$1. Реальний ВВП (рік до року) 2015 р. зросте до 3,4%, 2016-го — до 4,5%. Індекс споживчих цін 2015 року знизиться проти нинішнього року майже удвічі і становитиме 13%, 2016 року — 12,8%, 2017-го — 12,4%. Рівень безробіття, розрахований згідно з методологією МОП, цього року підніметься до 8,2%, а далі почне знижуватися. 2015 року — 7,5%, 2016-го — 7%, 2017-го — 6,9%.

Оприлюднений у вівторок прогноз Міжнародного валютного фонду здебільшого збігається з даними дослідження МЦПД. «Щоб проілюструвати ризики, пов’язані з подальшою ескалацією конфлікту на Сході України і, як наслідок, ослабленням економіки і можливостей бюджету, Фонд підготував сценарій розвитку України за умови продовження воєнних дій до кінця 2014 року і 2015 року, — говориться у звіті МВФ. — Рецесія поглибиться і вимагатиме нових фінансових вливань». За розрахунками Фонду, експорт за підсумками 2014 року скоротиться на тлі подальшого погіршення відносин із Росією, а також з урахуванням фізичного виведення з ладу виробничих потужностей Сходу України. «Водночас 2015 року Україна зможе дещо наростити експорт переважно за рахунок дії Зони вільної торгівлі з ЄС», — передбачають експерти Фонду.

Проте в МВФ прогнозують, що незначне зростання експорту не покриє фінансових розривів, неминучих через відтік капіталів і скорочення прямих іноземних інвестицій. За даними аналітиків Фонду, дефіцит платіжного балансу 2014 року зросте до $7,5 мільярда, а 2015-го — до $11,5 мільярда.

Аби покрити потреби у фінансуванні, Україні до кінця 2015 року знадобиться не менше $19 мільярдів зовнішніх позик. У зв’язку з цим зросте дефіцит державного бюджету — до 7,25% ВВП 2014 року і до 8% ВВП 2015 року (проти прогнозованих раніше 5,8% ВВП 2014 року і 3,9% ВВП 2015 року). Відповідно, держборг країни зросте з 69% ВВП 2014 року до 83,25% 2015 року (раніше МВФ прогнозував 67,5% і 73,5% 2014-го і 2015 року).

Скажемо прямо, такі цифри не додають сил українським воїнам. Але не варто думати, що це така вже фатально безвихідна арифметика. Представляючи свій прогноз, голова МЦПД зосередився на чинниках, які можуть допомогти Україні навіть і в умовах війни не лише не втратити економіку, але й знайти кошти для того, щоб поліпшити матеріально-технічне оснащення армії і перемогти. Серед джерел засобів для підтримки армії Філіпчук передусім назвав так звану контрольовану інфляцію. «Держава, на яку нападають, зазвичай має труднощі із зовнішніми позиками, а відкладеного ресурсу у неї немає». «І що вона робить? — запитує експерт і відповідає: — Вона друкує гроші. І це нормальна контрольована емісія і, отже, інфляція. Адже кошти, що виділяються для армії, не штовхають країну на шлях гіперінфляції, а йдуть лише на військові потреби».

«Друге джерело коштів, — продовжує експерт, — це внутрішні позики. Під час війни зазвичай неймовірно зростає патріотизм, і люди готові віддати останнє, щоб захистити свою країну». Військові облігації, прямі позики, пожертвування, добровільні внески — все це нормальні і дуже важливі способи збору коштів для ведення війни, говорить Філіпчук. Як третє джерело він називає іммобілізацію всіх матеріально-технічних ресурсів і наводить приклади того, як у воєнний час звичайні приватні підприємства переходили в підпорядкування державних органів і виконували вказівки військового керівництва. Це дозволяло забезпечити потреби армії і сприймалось бізнесом із розумінням.

«Що треба, щоб усі три названі джерела мобілізації коштів для потреб армії були зрозумілими і, головне, ефективними? — запитує Філіпчук і наполягає: — Слід розгорнути, посилити боротьбу з корупцією, тому що неможливо мотивувати людей збирати кошти для армії, коли вони бачать, що ці кошти потім або не використовуються, або тринькаються». «Коли нещодавно був стрибок обмінного курсу гривні у зв’язку зі спекуляціями на ринку, — продовжує голова центру, — нам говорили, що це все через війну і паніку, але виявилось, що це неправда. Ми всі знаємо, що один банк отримав 10 мільярдів гривень рефінансування, а це і є пряма інфляція, інший банк — іншу суму і таке інше, а потім усі ці кошти виводяться на валютний ринок і йдуть із країни. Пояснюється все це нібито військовими витратами». «Контроль за інфляцією має бути суспільним, політичним і публічним, — закликає експерт, — контроль за кожною копійкою, яку друкує держава». За його словами, ми всі маємо бути впевнені, що гроші не розкрадаються, і тоді з легким серцем даватимемо їх державі, допомагатимемо їй у захисті країни.