Тривожні тенденції

Ще чотири роки тому Україна входила до топ-20 (19-те місце) за відкритістю бюджету серед 100 країн світу. В останньому міжнародному рейтингу бюджетної прозорості International Budget Survey ми впали на 56-те місце. Як зазначає експерт International Budget Partnership в Україні Володимир Тарнай, «Україна зараз розташувалася в діапазоні країн, що недостатньо надають бюджетної інформації». За його словами, найбільше такої інформації надають розвинені країни — США, країни Скандинавії, Центральної Європи, а також, хай як дивно, Росія. Україна міститься на одному рівні з країнами Африки і Середньої Азії.

На думку експерта, Україна найбільше втрачає в рейтингу за рахунок недостатності інформації у проекті Державного бюджету. Він, як вважає Тарнай, «не містить показників середньострокового планування, у ньому відсутня також інформація про нефінансові показники, про позабюджетні фонди». Немає також аналізу квазіфіскальних витрат, які з’являються внаслідок надання численних пільг, говорить дослідник. Він дорікає Мінфіну за відсутність бюджетної дисципліни (проект бюджету подається формально у термін, визначений Конституцією, а от його схвалення провалювали останній десяток років). Не робиться бодай спроб адаптувати бюджетну інформацію для населення, хоча у багатьох країнах спеціально розробляється також і так званий громадський бюджет для пересічних громадян.

«Наше дослідження показало, що Міністерство фінансів та інші органи виконавчої влади створюють інформацію, але проблема в тому, що її не публікують і не доносять до широкої громадськості, — додав Тарнай. — Тобто, для того, щоб підвищити рейтинг, необхідно внести зміни в існуючі процедури публікації інформації. Зокрема, в Україні не оприлюднюються дані щодо виконання бюджету за півріччя із зазначенням змін бюджетної політики і бюджетних показників, з аналізом їх виконання. Хоча це не потребує додаткових витрат з державного чи місцевих бюджетів».

Однак експерт зазначає, що Мінфін все-таки робить деякі кроки в напрямі підвищення прозорості. Так, на виконання закону про використання публічних коштів був створений інтернет-портал, переобрана громадська рада міністерства, проводяться консультації щодо підвищення бюджетної прозорості. «Потрібно створити реальні механізми залучення громадян, контролювати їхню дієвість, працювати над підвищенням бюджетної дисципліни», — каже він.

«Насправді є два варіанти, за допомогою яких ми можемо боротися з корупцією, — говорить голова Центру політичних студій та аналітики Віктор Таран. — Насамперед створювати такі принципово нові інституції, як Антикорупційне бюро, Національне агентство із запобігання корупції, антикорупційний прокурор тощо. І є інший шлях — встановлювати інституційні й законодавчі рамки, які зобов`язували б органи влади працювати в режимі прозорості та відкритості». «Як показують результати досліджень, — зазначає експерт, — коли кожен громадянин зможе відстежувати, яким чином працюють органи державної влади, як вони використовують бюджетні кошти, то рівень корупції помітно зменшується, бо з нею починають боротися не лише дві-три інституції, а й журналісти та громадські активісти».

Індекс International Budget Survey, зазначає політолог, відстежує, наскільки ефективно й раціонально органи влади використовують публічні кошти державного й місцевих бюджетів і чи не виникають під час цього процесу корупційні ризики. У дослідженні йдеться про результати роботи попередньої влади, але ми наголошуємо й на викликах, які постають перед нинішньою нашою владою.

Рейтинг International Budget Survey дозволяє порівняти бюджетну прозорість великої кількості країн, говорить Тарнай. В основному досліджується зміст бюджетних документів, а також участь громадян у бюджетному процесі та якість роботи контролюючих органів. Мінфін, на жаль, не надав свого резюме, зазначає експерт, але Україна, згідно з цим дослідженням, насправді впала. Вона міститься серед країн, які не надають достатньої бюджетної інформації. Крім того, за висновком експерта, протягом 2013—2014 років механізми участі громадян України в бюджетному процесі належним чином не працювали. І це стосується не лише діяльності Мінфіну, а й законодавчого органу. «Ми знаємо, — розповідає дослідник, — що доступ до комітетів (Верховної Ради) був обмежений, а головний контролюючий орган — Рахункова палата — не здійснювала належної комунікації та взаємодії з громадянами».

Експерт нагадує, що 2014 року розгляд бюджету проводився за один день до голосування. Тоді було підготовлено близько тисячі поправок, які не можна було навіть розглянути протягом одного дня, не говорячи про якесь громадське обговорення. Цього року парламент ухвалював бюджет о 4.30 ранку і жодний депутат не мав на руках останньої версії. «Тобто бюджет приймали повністю в темну, — зауважує Тарнай, — не знаючи, що приймають. Така тенденція є доволі тривожною». 2015 року урядова команда змінилася, але висновки не зроблені. Але при подачі бюджетної резолюції Мінфін не підготував низку ключових показників, порушивши цим Бюджетний кодекс. Не було надано граничних обсягів державного боргу, тобто фінальну величину бюджету парламентарі не знали. І не був встановлений мінімальний розмір заробітної плати — один з ключових показників, який впливає на всю тарифну сітку, на весь бюджет. І 14 вересня (термін 15 вересня), коли мав бути оприлюднений проект бюджету, Мінфін його подав, але в той же день відкликав, формально виконавши норму Бюджетного кодексу, але реально країна бюджету не побачила.

Народний депутат минулих скликань, екс-заступник голови бюджетного комітету Валерій Осадчев зазначає, що такої процедури, до якої вдався уряд України, подавши для порядку і тут же відкликавши проект бюджету, не існує не лише в законодавстві України, а й ніде в світі. Він нагадує, що 2000 року в Україні був розроблений пакет законопроектів, щодо всієї бюджетної системи. За його словами, він відповідав усім європейським стандартам і робив цю систему прозорою і контрольованою. Але його було тоді провалено. І це позначається, за словами Осадчева, по сьогодні й буде негативно впливати на роботу бюджетної системи і надалі: «Тут дуже багато суб’єктивізму. Бо влада, і та, що була, і нинішня, не хоче прозорого бюджету, — вказує Осадчев, — і не треба в усьому звинувачувати Януковича — той закон провалили до нього).

Чи не пов’язані зазначені вади бюджетного процесу з тим, що насправді бюджет виконувати дуже важко, адже ВВП країни сильно впав, і владі немає про що говорити, немає чим порадувати громадськість? Відповідаючи на це запитання «Дня», Тарнай такий варіант відхилив і зазначив, що проект бюджету-2016 — це 621 мільярд гривень, надзвичайно велика сума. «Це — величезні обсяги коштів, і за достатньо централізованої системи, яка є в Україні (приблизно 40% ВВП перерозподіляється через державний бюджет), платники податків мають право знати, яким чином вони розподіляються, мають право громадського контролю. Якщо орган влади не надає цю інформацію і приховує це від громадян, то таким чином закладає недовіру до влади і до корупції. І саме це — одна з ключових проблем, яка виникає через те, що влада не оприлюднює інформацію».