«Тривожний дзвінок»

Енергетика залишається найболючішою і найнеспокійнішою точкою української економіки. Серед причин цього досі значилася застаріла і тому така, що не діяла, «Енергетична стратегія України на період до 2030 року». І ось з’явився оновлений проект цього документа, розроблений за дорученням Міненерговугілля Фондом «Ефективне управління». Проте короткочасна ейфорія, що виникла у зв’язку з цим, швидко змінилася розчаруванням, оскільки представники громадськості і провідні галузеві експерти у процесі підготовки оновлень практично не брали участі.

Громадська рада при Державному агентстві з енергоефективності та енергозбереження взагалі вважає цей проект неприйнятним. Рада вирішила звернутися до Президента України з проханням не допустити його прийняття і набуття чинності. Вів це засідання голова правління Української вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков. Він зазначив, що «проект оновленої енергостратегії — це наступ на оновлювану енергетику і енергоефективність». За його словами, «документ суперечить українському законодавству і зобов’язанням України перед Енергетичним співтовариством». Рада при Держефективності вимагає проведення додаткових громадських слухань.

У Державному агентстві з енергоефективності та енергозбереження також вважають, що оновлена енергостратегія України суперечить зобов’язанням, прийнятим нашою країною при вступі до Енергетичного співтовариства. Свій вирок цьому документу винесли й українські екологи. «Проект оновленої енергостратегії фактично консервує негативні тенденції в ПЕК та економіці України в загалом», — вважає координатор енергетичної програми громадської організації «Екоклуб» Тарас Грицюк. Його колега з «Національного екологічного центру України» Артур Денисенко не бачить потреби в будівництві нових атомних і теплових енергоблоків, як це передбачено проектом енергостратегії. «Зменшивши втрати в магістральних і розподільних мережах до середньоєвропейського рівня, Україна може заощаджувати 10—12 мільярдів кВт.год на рік. Це дає змогу вивільнити два атомні енергоблоки. Ще 15 мільярдів кВт.год можна заощадити, замінивши застарілі системи освітлення на енергоефективні. Тобто немає гострої потреби будувати нові електростанції. А якщо вже будувати, то лише на оновлюваних джерелах», — каже експерт.

Не пропустив нагоди зарекомендувати себе палким прихильником енергозбереження і прем’єр-міністр України Микола Азаров. «Програм багато, але прогресу мало, тому настав час переглянути наші підходи, відмовитися від того, через що буксуємо, і зосередитися на успішних рішеннях», — сказав він на засіданні уряду і доручив МЕРТу узагальнити результати реалізації програм з енергоефективності, створити модернізовану і єдину державну програму. «Підвищення енергоефективності і енергозбереження стає стратегічною лінією розвитку економіки і соціальної сфери, — агітував Азаров, — Передусім нам потрібно активізувати державне стимулювання енергоефективних проектів у всіх галузях економіки, на підприємствах будь-якої форми власності». Прем’єр оприлюднив оцінки експертів, які стверджують, що щорічний обсяг втрат національної економіки від неефективного, порівняно з європейськими показниками, енергозбереження оцінюється на рівні 15—17 мільярдів дол.

Азаров обіцяє краще мотивувати ініціативу, спрямовану на впровадження енергозберігаючих технологій. «Скрізь, де можливо відходити від використання дорогого газу, потрібно застосовувати енергозберігаючі технології. Уряд подумає, що можна ще зробити в адміністративному плані і в плані надання преференцій», — сказав він журналістам і в черговий раз наголосив, що «вугіллям топити дешевше, аніж газом за цією (російською. — Авт.) ціною». Але прем’єр, схоже, забуває, що в України сьогодні немає можливості самостійно фінансувати процес підвищення енергоефективності і переходу до альтернативних видів енергії.

Йому про це вимушений нагадати президент Асоціації учасників ринку альтернативних видів палива і енергетики Віталій Давій. За його словами, «для західного інвестиційного ринку будь-які сигнали з боку України... — серйозний індикатив, що впливає на привабливість українського ринку. А оновлювана енергетика — це єдина галузь, куди сьогодні течуть великі інвестиції. На тлі тих ризиків, що є в зарубіжних інвесторів, будь-які різкі рухи можуть дуже негативно вплинути на цю тонку матерію. А нова редакція енергетичної стратегії вже стала поганим дзвіночком для іноземних інвесторів, серед яких — низка компаній сонячної і вітряної енергетики міжнародного походження, які розглядали відповідні проекти в Україні. Поява нової редакції енергостратегії змусить їх пригальмувати. Якщо енергостратегію в її нинішньому вигляді буде матеріалізовано, то це означає, що її перетворили на бар’єр». За словами Давія, показників, закладених у стратегію, вже практично досягнуто на первинному етапі розвитку ринку альтернативної енергетики. «Це дуже поганий сигнал для зарубіжних інвесторів», — повторює Давій.

Директор з розвитку компанії «Рентехно» Дмитро Лукомський добре знає, чим дихає пул інвесторів в альтернативну енергетику. Він занепокоєний тим, що до оновленої редакції включено показники для альтернативної енергетики, яких буде практично досягнуто наприкінці цього року. Інвестори, за словами Лукомського, запитують: що це таке? Чи стане це обмеженням, на яке спиратимуться чиновники і депутати, ухвалюючи зміни до законів? Фахівець також зазначає, що в цьому проекті неодноразово йдеться про необхідність зменшувати «зелений тариф». «Це теж дуже негативний знак для інвесторів, — зазначає він, — тому що в проекті стратегії зазначається, що знижувати «зелений тариф» вимагає ситуація на ринку». «Це буде якесь додаткове скорочення до того, яке намічалося раніше? — запитує Лукомський і констатує: — Проект, що сьогодні обговорюється, не допомагає галузі. Інвестори, які думають про Україну як про плацдарм для своїх інвестицій, відкладають свої рішення на потім».

Лукомський також наголошує, що сама лише вітроенергетика України має потенціал, який дорівнює чверті потреби країни в електроенергії. Але застарілі енергомережі дають змогу розраховувати лише на половину цього внеску. Лише 7—8 тисяч МВт, тобто приблизно 12% можуть прийняти наші мережі. Конеченков переконаний, що потенціал України дає змогу їй спокійно, без шуму й без гасел, до 2020 року відповідати відомому європейському орієнтирові 20—20—20, тобто мати 20% оновлюваної енергетики в загальному енергобалансі. Але цьому заважає певне лобі. Якби не це, то, за словами Конеченкова, «вже можна було б півкраїни перевести на місцеві оновлювані види палива».