Це не фінансова криза, це — криза капіталізму

Не економічна криза крокує по нашій планеті, а криза капіталізму, яка то послаблюється, то посилюється, але ніколи не зникає.

За тисячоліття багата частина населення завдяки експлуатації накопичила й сконцентрувала в себе великий об’єм знань і значні грошові кошти. Все це необхідно було для початку промислової революції, цієї незвичайно важливої події в історії людства, яка сповістила про прихід капіталізму.

Капіталізм почався з промислового перевороту, який прийшов у 70-х роках XVIII століття після винаходу і впровадження в промисловості парового двигуна. Цей переворот завершив формування двох класів буржуазного суспільства: буржуазії та пролетаріату. В початковий період розвитку капіталізму в основному освічені, солідні люди здійснювали відкриття й займалися винахідництвом або фінансували незаможних винахідників. Вони своєю працею, своїм розумом, за свої гроші створювали небачену доти техніку: парові машини, електричні двигуни, двигуни внутрішнього згорання, електролампи, телефони, радіо, автомобілі, паровози, літаки — та хіба можна все перерахувати, що випускалося в ті роки? Виникали абсолютно нові галузі в промисловості: паровозобудування, літакобудування, сільгоспмашинобудування тощо. Гроші вкладалися в індустрію.

На початку 30-х років XX століття прогресивний розвиток капіталізму завершився. Основні відкриття й винаходи були зроблені. Капіталісти перестали вкладати гроші в розвиток промисловості, оскільки випуск нової продукції в кількостях, як це було раніше, не передбачався. Настав період застійного капіталізму. Причина його появи — надвиробництво капіталів (з’явилися зайві гроші в буржуазії) і надвиробництво товарів, що не знаходять збуту (причина — брак грошей у трудового населення). Такий несправедливий розподіл прибутку в суспільстві призвів до закінчення прогресивного розвитку капіталізму й початку глибокої кризи капіталістичної системи. Ця криза 1930-х років сповістила про прихід застійного капіталізму. Вона (криза капіталізму) то в більшій, то в меншій мірі продовжуватиметься до тих пір, поки існуватиме застійний капіталізм.

На початку XXI століття виникла так звана фінансова криза, яка швидко поширилася по всій планеті. Найменування «фінансова криза» їй дали буржуазні ідеологи. Насправді це не фінансова криза, а криза капіталізму, який стартував у 30-х роках XX століття. Коли криза капіталізму загострюється, як це сталося, наприклад, на початку XXI століття, то складається враження, що гроші кудись зникають і їх хронічно скрізь не вистачає. Як все просто пояснюється: грошей немає, отже криза — фінансова. Насправді ніякого зникнення грошей не спостерігається: скільки їх було — стільки й залишилося, нікуди вони не зникають. При такій ситуації відбувається звичайний перерозподіл грошей: вони з кишень бідних переходять у кишені багатих, зачепивши при цьому й середні верстви населення.

Представники великого капіталу, що знаходяться при владі, прагнуть зменшити існуючу кризу капіталізму за рахунок зниження життєвого рівня свого народу. В цьому випадку населення матиме грошей менше порівняно з тим, скільки мало раніше. Отже, воно купуватиме менше товарів, а виробники цих товарів змушені будуть зменшувати випуск своєї продукції. Окремі підприємства оголосять себе банкротами. Ринки збуту, яких так потребують капіталісти, скорочуватимуться. Армія безробітних збільшуватиметься. Адже зараз безробітні складають близько 10% від працюючого населення, й їх утримання дорого обходиться державам. Тому перш ніж знижувати добробут народу, необхідно зважити: до яких сумних наслідків може призвести даний захід.

Знижувати життєвий рівень населення можна тоді, коли зникнуть товари в магазинах. У цьому випадку народ матиме зайві гроші. Сьогодні ж, щоб послабити кризу капіталізму, іншого виходу в урядів капіталістичних держав немає, як збільшувати бюджети своїх країн за рахунок людей, що володіють великим капіталом, тому що зайві гроші (надвиробництво капіталів) знаходяться саме в них.

Уряди капіталістичних держав постійно посилаються на те, що не вистачає грошей на розвиток промисловості. Насправді гроші є. Вони в представників великого капіталу. Але є причина, чому одержувачі високих прибутків не бажають вкладати гроші в прогресивний розвиток своїх країн. Ця причина полягає ось у чому. Для того, щоб вкласти гроші у виробництво якогось товару, потрібно, щоб цей товар купувався. А щоб він купувався, належить самим створювати ринки збуту, і в першу чергу в своїх країнах. Для цього капіталісти повинні частину свого прибутку (яку, до речі, створює народ) віддати трудящим (звичайно, після прийняття парламентами відповідних законів). У цьому випадку спостерігатиметься гармонійний розвиток економіки і підвищення добробуту народу: вкладаються гроші в економіку, починається додатковий випуск товарів для населення, і відразу ж автоматично підвищується реальна зарплата, пенсії й інші види виплат і соціальної допомоги. І тоді населення почне купувати більше товарів. Прибуток, що з’явився, знову вкладається в економіку, і знову ж таки гроші виділяються на підвищення життєвого рівня населення. Цей цикл періодично має повторюватися.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок: збільшення ринків збуту, а, отже, і прогресивний розвиток промисловості, знаходяться в прямій залежності від добробуту народу, бо цілком зрозуміло — на яку суму грошей збільшується випуск товарів для народного вжитку, на таку ж суму має підніматися й життєвий рівень населення.

Щоб зменшити кризу капіталізму, Україна запрошує західних інвесторів для участі в розвитку вітчизняної промисловості. Але Заходу це невигідно. Він не бажає, щоб на його ринках з’явилася дешева (адже в Україні робоча сила набагато дешевша, ніж у західних країнах), високоякісна, конкурентоспроможна продукція. А ось брати участь у будівництві доріг, мостів, аеродромів, стадіонів, очисних споруд, у розвитку транспорту, енергетики, сільського господарства, портів, туристичної інфраструктури іноземні інвестори зацікавлені. Й тут же виникає питання: чому Україна, яка здатна виробляти космічні ракети, не в змозі побудувати для себе дороги, мости стадіони та багато іншого?

Суспільство ще не усвідомило, якою великою загрозою для нього є мільярди бездіяльних грошей, що зберігаються в банках на рахунках представників заможних класів, а також гроші комерційних банкірів, які збільшують свій капітал за рахунок банківської експлуатації населення.

Капіталізм існує близько 240 років, і чим довше він існуватиме, тим сильніше загострюватиметься криза капіталістичної системи. Як приклад — значне посилення кризи капіталізму в таких капіталістичних державах, як Греція й Італія. Й ця криза може спіткати й інші капіталістичні країни. Навіть така високорозвинена держава, як США, держава, яка має ознак демократії більше, ніж будь-яка інша країна, не в змозі послабити в своїй країні кризу капіталізму. Президент США — демократ Барак Обама — у своїй передвиборній програмі знайшов правильне рішення для послаблення кризи капіталізму в своїй країні. Він обіцяв знизити податки для середнього класу та бідних (а це 95% американських сімей) і підвищити податки для багатих, що заробляють понад 250 тисяч доларів на рік. Свою обіцянку він не зміг виконати, оскільки в Конгресі більшість є консерваторами — корумпований електорат багатих людей.

Криза капіталізму піде на спад лише в тому випадку, коли почнеться справедливий розподіл прибутку в суспільстві, коли одні люди припинять безконтрольно привласнювати результати праці інших людей, коли будуть запроваджені прогресивні податки для осіб із високими прибутками, як це було зроблено в 30-х роках XX століття в Швеції. При цьому має здійснюватися поступовий перерозподіл національного доходу на користь менш забезпечених верств населення.