Цементні війни: стратегія і тактика

Тобто новий власник вже не матиме жодних зобов’язань щодо інвестицій у одне з найпривабливіших підприємств цементної промисловості України, яка належить до стратегічних галузей індустрії. Адже, пам’ятаєте: «Цемент — хліб промисловості».

Звичайно, «Градобанк» і «Хорда» можуть і не продавати акцій «Миколаївцементу». Але в такому разі Фонд держмайна буде просто змушений розірвати укладений з ними договір купівлі-продажу та ще й накласти значний штраф.

Такий авторитетний експерт, як голова комітету громадського контролю за приватизацією Миколаївського цементного Ярослав Муха переконаний, що обидві організації тільки для того й бралися до приватизації підприємства, щоб потім вигідно перепродати його іноземним покупцям.

На часі спорудження транс’європейських транспортних коридорів, що розширить ринки збуту цементу, а отже призведе до піднесення галузі. Такі перспективи спричинили до загострення конфлікту навколо приватизації Миколаївського цементного, який зорієнтований на випуск дорожнього цементу.

Компанія «Лафарж» має намір стати «гідним інвестиційним громадянином України. Якщо їй не завадять», заявила два тижні тому директор зі стратегічного розвитку бізнесу в Центральній та Східній Європі Лілія Жолібоа. І, мабуть, не стільки через те, що наприкінці квітня відбулися «незаконні», на думку «Лафаржа», збори акціонерів Миколаївського цементного заводу, скільки у зв’язку з тим, що Верховний арбітражний суд незабаром має винести рішення щодо законності придбання компанією «Лафарж» 28% акцій цього підприємства.

Французька фірма обіцяє відразу після реєстрації придбаних нею акцій видати робітникам підприємства заборговану зарплатню, зробити на $7 млн. інвестицій, а надалі бере на себе довготермінові зобов’язання на $150 млн. Позиції «Лафаржу» підсилюються ще й тим, що її співінвестором виступає Євробанк, щорічні збори якого нещодавно відбулися у Києві.

Між тим, у середовищі фахівців-цементників до «Лафаржа» ставляться з певною підозрою. Компанії інкримінується не тільки прагнення монополізувати цементну промисловість України, а й намір повністю зупинити виробництво з тим, щоб позбавитись конкуренції. Можливо, такий поголос виходить саме від так званих українських конкурентів. Втім, держава б тут не мала ділити їх на своїх і чужих. Правим має бути той, хто платить і може запустити виробництво. Друга версія причин спротиву, з яким стикається «Лафарж» в Україні, це намір перейти з газу на дешевші види палива, і цим не задоволені газові барони... Через це конфлікт може перекинутися і на решту підприємств галузі, які заборгували за газ чималі суми.

Дуже багато питань у зв’язку з приватизацією Миколаївського цементного до Фонду держмайна, який показав себе надто легковірним, роздаючи власність України під нічим не підкріплені інвестиційні зобов’язання.