Ціна демократії

Дискусія про «помаранчеву революцію» останніми днями набула ще й економічного забарвлення. Нещодавно нам повідомили, що політична криза коштувала країні 0,5% ВВП. До економічної дискусії одразу підключилися аналітики, аби спростувати тезу про іноземне походження грошей, витрачених на протестні акції.

Як заявив на прес-конференції директор Інституту масової інформації Сергій Таран, бунт по-українськи — народна творчість. «Якби учасники та організатори революції використали провладні методи мобілізації українського народу, то змушені були б дотримуватися провладних розцінок». У недалекому минулому, за словами експерта, людям, яких зганяли на проурядові демонстрації, платили по 20 гривень за годину. Також не становитиме труднощів порахувати приблизну вартість підвезення мітингуючих, розміщення реклами про затіяні владою заходи, вартість публічної кампанії в міжнародних засобах масової інформації. «І якщо все зібрати воєдино, то лише у Києві прихильникам «помаранчевої революції» довелося б заплатити суму, що приблизно становить 1,647 мільярда доларів», адже акції громадської непокори захопили всю Україну. Крім того, події в нашій країні відстежував увесь світ.

Тому, як вважає незалежний експерт Володимир Цибулько, сумарний PR, отриманий Україною, українською нацією, державою, народом важко оцінити з фінансового погляду. Проте, «навскидку, враховуючи замашки та фінансові звички штабістів Януковича, синергетична сума цього ефекту становить приблизно десять мільярдів доларів». Аналітики переконували, що, маючи таку суму, зовсім не обов’язково прагнути до влади в Україні. Можна просто купити собі якийсь невеликий острів у Тихому океані... У «Нашої України» та їхніх спонсорів таких грошей просто не було.

За словами координатора проекту «Моніторинг витрат кандидатів у президенти під час виборчої кампанії-2004» Тараса Крупського, з липня на передвиборчу агітацію Віктор Ющенко витратив близько 0 мільйонів. А Віктор Янукович, якщо розглядати тільки його діяльність як кандидата, без урахування соціальних витрат бюджету, — 0 мільйонів.

І навіть якби США виділили на підготовку «бунту по-українськи» мільйони, про які останнім часом говорять з трибуни парламенту деякі депутати, то Майдану цих грошей вистачило б на 18 годин.

Виходить, роль головного спонсора зіграв обурений народ. На думку Цибулька, команда Януковича весь час запізнювалася. «Янукович і зараз займається прямим копіюванням усіх жестів та прийомів Ющенка. І це додає йому лише комічності та маргінальності. Жодної технології, жодного ноу-хау за всю передвиборчу кампанію його штаб не запропонував», — упевнений експерт.

При цьому, за словами Цибулька, якби революцію організувала влада, то, по-перше, не було б синергетичного ефекту, а, по-друге, не було б тієї психології і того особливого українця, якого дав Майдан.

Сергій Таран упевнений, що спроби організувати дзеркальне відображення «помаранчевого бунту» в синьо-білому кольорі так і не увінчалися успіхом через відсутність справжнього лідера. Та, мабуть, через те, що донецьким олігархам просто виявилося не під силу оплатити мобілізацію людей, чисельність яких хоча б приблизно відповідала кількості тих, які зібралися на Майдані.

Втім, економічні висновки експертів далеко не в усьому на користь Ющенку. Якщо вірити Цибульку, «помаранчева революція» чітко дала зрозуміти майбутньому президенту: якщо влада почне діяти якось не так, то механізм ревізії у народу вже є, він випробуваний і працює. І може бути запущений у будь- який момент».