Ціна довіри — 130 мільярдів

Населення України вже практично змирилося з втратою своїх заощаджень в Ощадбанку СРСР. І навіть не віриться, що через 13 років після цього грандіозного «кидка» в когось з’явилися плани відновити справедливість. Як стало відомо «Дню», найближчим часом парламент має намір розглянути законопроект, згідно з яким протягом подальших 13 років українцям повернуть 130 мільярдів їхніх заощаджень. Утім, повернуть — це, напевно, дуже голосно сказано. Спершу 22 мільйони колишніх вкладників Ощадбанку СРСР (або їхніх спадкоємців) перетворять на власників цінних паперів...

Таку пропозицію зробили народні обранці на круглому столі під назвою: «Як прискорити процес відшкодування знецінених заощаджень громадян України?».

Як розповіла народний депутат, голова парламентської комісії з фінансово-економічного обґрунтування джерел і механізму поновлення заощаджень громадян Катерина Фоменко, спершу слід визнати цей борг державним (що донині не зроблено), а вже потім оформити його компенсаційними облігаціями. Це будуть державні цінні папери з правом на вільний обіг на вторинному ринку. Облігації гаситимуть насамперед учасникам війни і бойових дій.

Щорічно до витратної частини держбюджету на ці цілі планують зараховувати 1,5% від ВВП. Зі слів Фоменка, таку цифру взяли аж ніяк не зі стелі. Її запропонувало Мінекономіки, з огляду на те, що в бюджеті 2005 року на повернення заощаджень виділені 1,5% від ВВП або 6,5 мільярда гривень. У такому випадку, за умови, що темпи зростання внутрішнього валового продукту не впадуть нижче плінтуса, на повернення заощаджень знадобляться 13 років. Або менше, зважаючи на обіцянку Президента Віктора Ющенка закласти до держбюджету 2006 року на повернення заощаджень 12 млрд. грн.

Але це ще не всі радощі, які обіцяють вкладникам. Зі слів Катерини Фоменко, згідно із законопроектом про повернення втрачених заощаджень, комерційним банкам буде надане право «скуповувати раніше за обумовлені в облігаціях строки ці цінні папери за меншу, ніж номінальна, вартість, так би мовити — з дисконтом». У цьому випадку вкладник отримає гроші одразу, але менше. «Навіть якщо вкладник отримає ці гроші з 40-вiдсотковим дисконтом і покладе їх на депозит за наявними сьогодні ставками, то в результаті він однаково отримає суму, що вдвічі перевищуватиме ту, яку він втратив при дисконтуванні», — по-манiловськи спрогнозувала народний депутат і додала, що банки від цього також не постраждають, оскільки зможуть використати ці папери як обов’язкові резерви банку, необхідні йому для рефінансування Нацбанком. Отже, банківська система отримає ще один фінансовий інструмент, що пожвавить ринок цінних паперів у країні. Щоправда, можна думати, не всі банкіри будуть задоволені тим, що саме НБУ регулюватиме граничний розмір дисконту. Але зате при цьому знада знову «кинути» обдурених вкладників буде значно меншою. За словами народного депутата Василя Надраги, досвід впровадження нової пенсійної системи показав, що в абсолютній більшості випадків немолодим людям, на частку яких припадає основний відсоток загублених заощаджень, ніхто нічого не пояснить. Їм просто запропонують якісь суми. Але якщо банкам доведеться конкурувати за ці цінні папери, то дисконт зменшуватиметься. Отже, від жорсткості держрегулювання залежатиме не лише матеріальний стан громадян, а й повернення довіри до держави. Перш ніж вкладники отримають свої цінні папери, парламенту доведеться внести зміни до закону про цінні папери та фондову біржу. Адже компенсаційні облігації поки що законодавством не передбачені.

Щоправда, ця проблема має й іншу сторону. Якщо законопроект буде прийнятий і почне працювати, то для Ощадбанку України, за словами начальника його управління з повернення заощаджень громадян Любові Романенко, це обернеться колосальними витратами, пов’язаними з інвентаризацією 55 мільйонів рахунків. «Треба все економічно правильно виписати, — охолоджує вона запал словодавців. — Облігації повинні називатися безвідсотковими, бо такі цінні папери зазвичай передбачають ще й якийсь дохід. Із бюджету повинні бути виділені кошти на створення робочих місць у Ощадбанку й на інвентаризацію рахунків. Адже вся інформація сьогодні залишається на паперових носіях». На думку Романенко, з 2006 року цей закон просто фізично не може почати працювати. Термін його введення в дію треба пересунути, щоб мати можливість на вимогу видавати людині облігацію згідно з проіндексованим залишком.

Утім, це не єдина проблема. За словами народного депутата Володимира Майстришина, є небезпека, що при поверненні заощаджень ринок захлинеться в грошах. «Якщо сума виплат досягне 8—13 мільярдів гривень на рік, то щомісяця в обіг надходитиме додатковий мільярд гривень. І це, без сумніву, підігріє інфляційні очікування, — прогнозує він. — Треба все прописати так, щоб ці кошти спрямовувати на навчання, будівництво, погашення комунальної заборгованості».