Цiна пiльгового питання
Уряд любить гроші, особливо — великі. Один iз давніх, перевірених століттями способів добування додаткових грошей для бюджету — скасування податкових пільг. На жаль, звичайно ця процедура супроводжується опором тих, хто згадані пільги мав.
Чи не найбільше всіх — суб’єкти, яким пощастило зареєструватися у вільних економічних зонах або територіях пріоритетного розвитку. Їм надається різноманітний режим пільг: свобода від сплати митних зборів, ПДВ, «пробачення» левової частки податку на прибуток, плати за землю і таке ін. — список може мінятися і доповнюватися в залежності від конкретної зони або території. Ціною всіх цих преференцій передбачалось отримання іноземних інвестицій, відкриття нових робочих місць і нарощування експорту. Як запевняли ініціатори і гаранти створення «зон», справа варта заходу. Але багатьох з самого початку брали підозри, що учасники «вільних» і «пріоритетних» ігор візьмуть від свого привілейованого становища все, що можна (і особливо — що не можна), а економіка загалом мало що отримає. Не минуло й десятка років, як ці підозри виправдалися.
Вдумайтеся в пропорцію. На вісім iз половиною мільярдів отриманих податкових пільг наші доморослі «клондайки» і «ельдорадо» залучили аж три мільярди гривень шуканих іноземних інвестицій. З новими робочими місцями справа стоїть на перший погляд пристойніше. Замість ста тисяч в наявності більше п’ятдесяти тисяч. Але ціна створення кожного нового робочого місця у «вільних» і «пріоритетних» у три рази вища, ніж у материковій — не вільній і не пріоритетній — Україні.
У принципі користь від ВЕЗ і ТПР, безумовно, є. Але порівняно зі збитками скарбниці від цих фактично приватних підприємств, вона не є істотною. Що ж робити? Чи варто рубати з плеча та відважно заявляти про швидку і остаточну ліквідацію пільгових територій і зон?
Мабуть, не варто. Але робити щось все-таки треба. Для початку непогано б скасувати частину найбільш одіозних пільг, а що залишилися — злегка урізати. Здається, що це — єдиний спосіб повернути бюджету його законні прибутки, тому що інший спосіб може полягати тільки в тому, щоб до кожного суб’єкта «зон» і «територій» приставити безліч добре оплачуваних співробітників міліції. Ціна пільгового питання — близько дев’яти мільярдів гривень додаткових прибутків бюджету. Так що відкладати його не можна.
