Цінам дадуть команду
Аграрії з цим не згодні
Уряд має намір затвердити постанову про створення єдиного механізму формування ціни на продовольчі товари, які підлягають державному регулюванню. Сьогодні, як мовиться, під урядову роздачу потрапили виробники борошна та хліба. Інші учасники аграрного ринку побоюються: як тільки постанова почне працювати, на них чекатиме така ж доля. Тим більше, що підбадьорені урядом місцеві чиновники також провадитимуть розроблену в Києві цінову політику.
На думку голови Української аграрної конфедерації Леоніда Козаченка, урядова позиція із цього питання очевидна: приборкати інфляцію. «Мене особисто непокоїть, що заяви деяких політиків, не тільки у нашій державі, а й у наших сусідів, набувають такого змісту, що вже не потрібно розглядати сільське господарство як бізнес, але як специфічну сферу відносин між суспільством та виробництвом, у якій діють інші правила». Якщо бути послідовником такої філософії, то через певний час ми просто повернемося до радянського періоду з його держпланами та адміністративними методами контролю, пояснює Козаченко.
Хоч би як там було, а згідно з даним рішенням уряду цінову стабілізацію на соціально-значимі продукти харчування здійснюватимуть за новим механізм. Він зорієнтований на певний рівень собівартості продукції. Якщо для модернізованого підприємства це не створить особливих труднощів (а таких не вельми багато), то для решти, де засоби виробництва вкрай зношені, це означає банкрутство, пояснює Козаченко.
А президент Всеукраїнської асоціації пекарів Володимир Слабовський не вірить у щирість урядових намірів. Звертаючися до міністрів, він не без гумору дякує їм: «Якщо раніше ми були під найбільшим пресом, то тепер завдяки вам вдалося консолідувати усіх продуктовиробників. Дуже вдячний, що тепер за столом переговорів зберуться всі: й м’ясники, й молочники».
Критика з вуст підприємців обурює першого заступника начальника Державної інспекції з контролю за цінами Олександра Савицького. Мовляв, де-факто запропонований механізм регулювання існує ще з осені 2007 року, коли його запровадили для упорядкування цін на хліб. Де-юре ж саме прийняття запропонованої постанови законодавчо закріпить чинні методичні рекомендації. До того ж, вважає він, посіяти мир і спокій між підприємцями та контролюючими органами повинен поданий у документі перелік методів для такого регулювання: встановлення граничних цін, нормативів рентабельності, запровадження обов’язкового декларування цін та інше.
Начальник Управління методології бухгалтерського обліку Мінфіну Валерій Пархоменко наводить більш грунтовні аргументи. Головна перевага запропонованої цінової формули у тому, що в неї закладаються планові, а не фактичні витрати, чим, як твердить чиновник, часто грішать підприємці. «У одного вони (фактичні витрати. — Авт. ) становлять 0,3%, в іншого — 1,5%. То тут, мабуть, закладаються штрафи, пеня, які повинен зі своєї кишені оплачувати покупець. То чому безгосподарність акціонерного товариства чи навіть державного підприємства повинна перекладатися на покупця?» — запитує він.
По-своєму на таку репліку відреагувала фінансовий директор компанії «Одеський коровай» Світлана Турчанська. За її словами, ніхто не скасовував закон про бухгалтерський облік, який дозволяє підприємству самостійно обирати облікову політику. З іншого боку, введення посеред фінансового року нового положення, на її думку, призведе до ринкового нонсенсу, коли частина продукції конкуруватиме на ринку за прийнятими на початку року умовами, а решта — за новими. На завершення своєї репліки Турчанська додає: «Ринкова економіка передбачає вільне ціноутворення. Тому єдиної методики конкурування, єдиної методики ціноутворення для всіх підприємців просто не може бути».
«Ми сьогодні механізм державного регулювання запускаємо на цілу економіку... Ну що ж ви робите? Ви в аграрну економіку лізете з адміністративним ресурсом, який на місцях робить все не так, як ви тут пишете. Розуміти це потрібно», — обурюється президент Асоціації птахівників України Олександр Бакуменко.
Насправді постанову ще не прийнято, однак галасу довкола неї вже чимало. Як діяти, бідкаються виробники, коли обіцяне нам партнерство влади та бізнесу не діє? Тож зійшлися на двох варіантах. Перший — звернутися до Юлії Тимошенко з вимогою скасувати цю постанову, а якщо її й уводити, то потрібно гарантувати державне покриття неминучих збитків агровиробників. Якщо ж до прем’єр-міністра не вдасться достукатися, то Слабовський називає другий варіант — страйк.
