Цінова напруженість

Держкомстат повідомив: у лютому інфляція в Україні склала 1,8%, за перші два місяці року — 3%. Відтак можна сказати, що ціни ввійшли в зону передвиборної турбулентності. При цьому багаторічна лютнева традиція порушена: на відміну від попередніх років цього місяця не уповільнилося зростання споживчих цін. Показник інфляції перевищив і рівень попереднього місяця, і рівень лютого минулого року. Більш високою інфляція цього місяця була лише в 2000- му та у 1996 роках (відповідно 7,4% і 3,3%). У той же час збереглася традиція заполітизованих виборами років: перед виборами інфляційний тиск, як завжди, підвищується, а економічне зростання слабшає.

За цими тенденціями можна зробити перший прогноз підсумків нинішнього року: ймовірність отримати меншу інфляцію ніж торік знизилася, бо показник двох місяців уже перевищив відповідний минулорічний на 0,3%. При цьому баланс основних макроризиків вирівнявся: у лютому загроза прискорення інфляції вже не менша, ніж загроза подальшого послаблення економічної активності... Неприємно, що нинішній підвищений інфляційний фон унеможливлює перехід до підтримки зростання ВВП інструментами монетарної політики.

Розглянемо визначальні базові причини прискорення інфляції. Першою серед них, мабуть, слід назвати передвиборне збудження інфляційних очікувань. Його складовими виступають невизначені перспективи зміни влади, незрозумілі поки що наслідки політреформи та умови ведення бізнесу в майбутньому. Інвестори менше вкладають у виробництво, більше — у споживання. Посилився попит на валюту для хеджування ризиків. Як і вибори президента, парламентські супроводжуються ескалацією інфляційної риторики політиків, преси, експертів. Листопада 2004 року передвиборна інфляція (1,6%) була практично на рівні тієї, яка спостерігається сьогодні. Грудня 2004 року на піку політичного протистояння вона зросла до 2,4%. Цього року, як і на виборах 2004 р., активну участь у формуванні інфляційних очікувань беруть не тільки політики, але й урядовці.

Однак цього року сезонні фактори споживчої інфляції діють із підвищеною силою. Удвічі швидше, ніж рік тому, зростали ціни на картоплю, овочі, фрукти. Така сезонна інфляція додатково каталізується жорсткими погодними умовами, які не спостерігалися вже десятки років. Безпрецедентні морози призвели до втрати запасів відповідної продукції у домашніх господарствах. Це втиснуло пропозицію під споживчий попит, який зберігає підвищений тонус. Але фіксується послаблена активність продавців.

Впливає на інфляцію й подальше гальмування економіки. Показник приросту ВВП (0,9%) знаходиться в межах статистичної помилки й може насправді означати відсутність руху. Від зростання доходів усе більше відстає товарна пропозиція. Захист інтересів вітчизняного виробника, як і раніше, переважає, що суперечить інтересам споживача. Як наслідок, не відбувається компенсуючого збільшення імпорту продовольчих товарів. Більше того, темпи цього процесу різко уповільнилися. Товарні інтервенції з резервних фондів проводяться, як правило, із запізненням, неефективно або взагалі відсутні. Відбулася чергова дисфункція ринку цукру. Формуються відповідні тенденції на ринку нафтопродуктів.

Підштовхують інфляцію й тарифи на послуги, які постійно зростають. «Сервісна» інфляція поки що не стала локомотивом інших споживчих цін, як останньої чверті минулого року. Але якість тарифної політики залишається низькою: неефективним є контроль Антимонопольного комітету за діяльністю послуг монопольних виробників, регіональні органи влади не стримують зростання вартості комунальних послуг. У центральних структурах комунальну реформу розуміють, в основному, як нове підвищення тарифів, і саме на цьому будують роз’яснювальну роботу й пропаганду.

Однак потрібно визнати, що інфляція в лютому могла би бути вищою, якби вона не стримувалася монетарними інструментами, які є в розпорядженні Нацбанку. Знижено чисту кредитну емісію (на —1%). Уповільнено рух монетарних агрегатів. Грошова база зросла лише на 1,7% (проти 5,3% у відповідному місяці 2005 року) і за два місяці навіть скоротилася на 7,5% у той час як цього ж місяця 2005 р. зросла на 2,2%.

Грошова маса зросла лише на 1,3% у порівнянні із 4,1% рік тому. За два місяці цього року скорочення маси становило 1,5% проти її зростання на 4,1% у січні-лютому 2005 року. Швидкість обернення грошей за два місяці зменшилася на 2,4% проти збільшення на 8,8% рік тому. Менше тиснула на споживчі ціни готівка поза банками, тому що зростання її кількості становило лише 0,3% проти 2,8% лютого 2005 року.

Зберегла антиінфляційну спрямованість процентна політика Нацбанку: облікова ставка була вища за прогнозовану інфляцію, ставки рефінансування — теж, ставки за кредитами (інтегральні) в лютому зменшилися лише на 2% проти 2,7% лютого 2005 року. Певна лібералізація резервної політики задіяна лише з березня й не стимулюватиме утворення зайвої ліквідності в банківській системі.

З іншого боку, певною активізацією кредитування утримується на плаву економіка. Це дозволяє зменшити тиск на споживчі ціни з боку недостатньої товарної пропозиції. Якщо рік тому динаміка кредитів знизилася за січень-лютий на 1,2%, то нині за цей же період зросла на 4,3%. Таким чином компенсується дещо послаблений антиінфляційний ефект динаміки депозитів, яка цього року врівноважена (депозити зросли на 0,3% з початку року проти 6,8% за відповідний період 2005 року).

В умовах зростаючих інфляційних очікувань, додаткового попиту на валюту, уповільнення притоку й ситуативного відтоку капіталу Нацбанк позбавлений можливості посилювати обмінний курс. Але компенсуючий ефект створюють інтервенції на продаж валюти, які послаблюють тиск грошової маси на ціни.

У зв’язку з цим деякі досить ефективні заходи міг би здійснити уряд країни. Чи не найпростішим і не найефективнішим із них є мораторій на заяви міністрів, які збурюють очікування зростання споживчих цін... Трохи складніше, але також украй необхідно здійснити товарні інтервенції з резервів на проблемних ринках. Заходами, які не потребують змін у законодавстві, слід терміново лібералізувати антиінфляційний імпорт. І найголовніше: відійти від споглядальної позиції й ужити невідкладних дій для виведення промисловості й будівництва зі стану падіння виробництва. Урядові можна також рекомендувати задіяти механізми регулювання тарифоутворення у сфері послуг природних монополій і на житлово-комунальні послуги. Кабінету Міністрів важливо також тримати нульовий баланс видаткової та доходної частин бюджету (до літнього перегляду). А при перегляді бюджету скоротити видатки й дефіцит. Результативним був би також перегляд структури споживчого кошика (до червня) із збільшенням питомої ваги послуг і непродовольчих товарів.

Звичайно, не може стояти осторонь від антиінфляційної політики й Національний банк. Уже сьогодні можна передбачити, що він утримуватиметься від зниження ставок рефінансування та підвищуватиме вимоги до рівня капіталізації банків. А найголовніше — зберігатиме в недоторканному стані офіційний обмінний курс.

ДО РЕЧІ

Промисловість України повертається на траєкторію зростання. Про це свідчить обсяг промислового виробництва у лютому та січневе зростання цін виробників (1,2%), яке було передвісником певного пожвавлення у наступному місяці.

Після тримісячного спаду промисловість країни збільшила виробництво порівняно із січнем, коли спостерігалося падіння на 3,7%. За два місяці від’ємне значення показника обсягів промислового виробництва становить лише 0,6% — тобто він перебуває в межах статистичної похибки. Відтак із урахуванням позитивного руху показника промисловості за перші два місяці року зростання ВВП, ймовірно, перевищить 1%.

Хороші сигнали подають і окремі галузі промисловості. Підприємства кінцевого споживання (харчової, машинобудівної, паперової, деревообробної галузей) продовжують розвиватися темпами, сприятливими для балансування доходів і утримання цінової стабільності.

Галузі експортної орієнтації також почали збільшувати оберти, але все ще перебувають під тиском невизначеності перспектив зовнішнього попиту. Потенціал металургії продовжує зменшуватися.

Машинобудування, промисловість будівельних матеріалів, тобто галузі інвестиційного спрямування, відчувають напруження, пов’язане із вичікувальною передвиборною позицією інвесторів. Коксохімія, яка у січні була рекордсменом темпу спаду, зберігає свою аутсайдерську позицію. Те ж стосується і легкої промисловості.

А от енергетика, яка розпочала господарський рік із високого старту, продовжує розвиватися випереджаючими темпами.

В цих умовах Нацбанк не може знизити процентні ставки для підтримки промисловості й реального сектору в цілому. За підвищеного інфляційного тиску, що зберігається, правильною його реакцією було б зберегти їх на нинішньому рівні. І це також можна розглядати як крок сприяння зростанню.