Тульський пряник для харківського трактора

Наступного тижня має бути створене спільне українсько-російське підприємство «Трактор» з виробництва орно-просапних    тракторів Т-150 і Т-150К. Для них будуть використовуватися шасі, що випускаються Харківським тракторним заводом, і двигуни Ярославського моторного заводу. Складатимуть трактори в Тульській області (м. Щукіно). Розпорядження про створення підприємства підписав губернатор Тульської області Василь Стародубцев.

Такий принцип роботи виявляється економічно вигідним, оскільки митні збори за готові вироби вище, ніж за комплектувальнi. Що ж до інтересів ХТЗ, то вони враховані практично повністю: машинокомплект представляє собою майже готову продукцію тракторного заводу. Двигун на машину все одно постачали інші підприємства. Інша річ, що свого часу в Харківській області був створений суцільний моторобудівний комплекс, куди входили Куп’янський чавуноливарний завод, Харківський завод тракторних двигунів, завод пускових двигунів, моторобудівне об’єднання «Серп і Молот» та інші. Інтереси цих підприємств нове СП ігнорує, враховуючи інтереси російських моторобудівників. Але, як кажуть, за відсутністю гербового паперу пишуть на простому. До того ж, двигуни ХЗТД виявилися неконкурентоспроможними, і харківські тракторобудівники вимушені купувати дизелі німецької фірми «Дойц».

Для російських механізаторів ярославські мотори рідніші: є система ремонту і сервісу. Не випадково спільне підприємство створюється на базі структур агросервісу і агропостачу.

Коментуючи міжнародний аспект співпраці, заступник генерального директора з економіки та маркетингу об’єднання «Харківський тракторний завод» Дмитро Сергієнко сказав:

 — Це поки що єдино можливий шлях. Російський ринок величезний, і потреби його великі. Тільки Тула має намір брати в нас тисячу тракторів щорічно. Інтерес до створення спільних підприємств виявили Бєлгород, Орел та Володимир. Тут заявки менші — по 250 тракторів, зате реальні. Орел вже почав складання, а інші області поки що його планують.

Щоправда, проблема полягає в тому, що російським споживачам немає чим платити за постачання. Вони в такому ж становищі, як і наші хлібороби. Україна замовила ХТЗ чотири з половиною тисячі тракторів, отримала 265, але повністю не розплатилася. У Лізинговому фонді немає грошей. Росіяни розрахунок за постачання машинокомплектів проводитимуть як грошима, так і продукцією сільського господарства.