«Тисячі українських держслужбовців зітхнули з полегшенням...»

У вівторок нижня палата швейцарського парламенту в першому читанні проголосувала проти законопроекту, що зобов’язує банки надавати інформацію іншим країнам щодо своїх закордонних клієнтів. Як відомо, верхня палата швейцарського парламенту минулого тижня після бурхливого обговорення все-таки вирішила підтримати цей законопроект. Тепер у законодавців є тиждень, щоб досягти згоди, інакше закон не буде прийнято.

Як повідомило агентство Bloomberg, високий рівень секретності у швейцарських банках був саме тим фактором, який привертав до Швейцарії капітал з усього світу протягом останніх 80 років. Однак тепер міністерство фінансів має намір покласти край практиці, що дозволяє іноземним вкладникам іти від податків у своїх юрисдикціях і викликає невдоволення у влади різних країн світу.

Згідно з позицією мінфіну Швейцарії, прийняття законопроекту дозволило б вирішити довгі суперечки з міністерством юстиції США, що переслідують американців, які ухиляються від сплати податків і чинять тиск на швейцарську сторону.

Як відомо, перетворення з «тихої гавані» на прозорий і бурхливий акваріум Швейцарія почала в лютому цього року — в країні набув чинності закон «Про міжнародну допомогу з податкових питань». Простими словами це означає — правоохоронні органи будь-якої країни світу отримали право на інформацію про дії своїх співвітчизників у швейцарських банках. Головну роль у цьому відіграли органи юстиції Великобританії, Німеччини та США, які упродовж кількох років тиснули на місцеву владу, аби викрити громадян, які десятиліттями ухилялися від сплати податків удома.

Згідно з оцінками фахівців, загальний обсяг активів, які потрапили до так званої групи ризику, становить близько одного трильйона доларів. Саме на швейцарські банки припадає 35—40% світового управління власністю і майном приватних і юридичних осіб. Український «слід», за словами експертів у Швейцарії, незначний. «Я жодного разу не чув, щоб хтось із українців тримав значні активи у Швейцарії. Переважна більшість українських олігархів тримає гроші на Кіпрі», — говорить генеральний директор Platinum Bank Грег Краснов. У цьому ж свого часу переконував «День» і екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник. «Я не хотів би, щоб створювалась ілюзія, якими так часто годують українців, про те, що є «скарб Полуботка», — зауважив він, натякаючи, що українцям не слід чекати сенсації.

Натомість президент Всеукраїнської громадської організації «Спілка податкових консультантів» Леонід Рубаненко зауважує: на рахунках іноземних банків — величезна сума відмитих з України коштів. Власне, саме через це сьогодні стоїть наша економіка — вона просто «обезкровлена».

І теоретично після того, як український парламент проголосував закон, згідно з яким держава зобов’язується розкривати «чорні списки» тендерних клептоманів (читайте в матеріалі «Далі буде...», «День» від 15 травня 2013 року), скасування банківської таємниці у Швейцарії добре допомогло б «перевірити» резидентів цього переліку. Але... Як зауважив «Дню» Рубаненко, на жаль, навіть після того, як наші правоохоронні органи «раптом» почнуть робити запити на швейцарські банки з вимогою розкрити інформацію по рахунках котрогось з «підозрілих» чиновників чи навіть бізнесменів, дізнатися фактично нічого не вдасться. «По жодному з рахунків неможливо буде визначити конкретну особу. Усі — зареєстровані на офшорні компанії», — зауважує Рубаненко. Адже згідно з чинним законодавством, усі спроби громадян України відкрити рахунок за кордоном тягнуть за собою... кримінальну відповідальність. Дозволено лише під час перебування за кордоном, та коли люди повертаються додому — гроші з депозитів мають зняти. Проте багаті українці придумали низку обхідних шляхів для оформлення депозиту в іноземному банку. Найпопулярніший — реєстрація офшорної компанії й відкриття рахунку на неї. «Я особисто знаю кількох людей, які були причетні до тендерних махінацій і сьогодні сидять у парламенті. У жодного з них немає прямих рахунків у Швейцарії», — зауважує «Дню» Рубаненко. Натомість, зі слів експерта, лік на рахунок офшорних компаній з українським «слідом» там йде на тисячі... «Це вже стало «гарною» практикою не лише вищих ешелонів влади, а й навіть районного масштабу, — підкреслює Рубаненко. — На прикладі казино можна було раніше простежити обіг грошей в українській економіці. Хто ходив туди? Держслужбовці: голови адміністрацій, податкові інспектори тощо. Вони мали дохід, який не могли показати, і лише за рулеткою відводили душу. Вони навіть поїхати відпочити за кордон боялися. Тепер ситуацію вирішено: консультант-офшор-рахунок у банку».