У боротьбі за бюджет немає переможців

Минулого тижня відбулося засідання уряду за участю Президента, на якому Леонід Кучма всіх і без розбору піддав гострій критиці. Аби розібратися, які резерви має у своєму розпорядженні виконавча влада, що сприятиме подоланню бюджетної кризи, яка загострилася, ми звернулися до доктора економічних наук Олексія Плотникова. Нашу розмову ми почали із з'ясування причин:

- Відомо, що збирання податків у першому кварталі 1998 р. становило лише 62%. Тому в принципі зрозуміло, - якщо немає надходжень до бюджету, то нічим платити бюджетникам... Те, що держава виплачувала заборгованість із зарплат та пенсій напередодні виборів, пов'язане, передусім, із політичними чинниками, із бажанням продемонструвати турботу держави про громадян. Хоч ніхто тоді не говорив, за рахунок чого було виплачено заборгованість. І тільки зараз було оприлюднено той факт, що гроші отримано від розміщення зовнішніх позик у німецьких марках та екю. Це, в свою чергу, призвело до зростання дефіциту бюджету, і, як наслідок, припинення програм фінансової допомоги МВФ саме через недотримання положень Меморандуму із показника дефіциту бюджету.

- Скажіть, а хіба міг уряд перед виборами вчинити інакше?

- З політичної точки зору він вчинив правильно: створив видимість у населення, що партія влади не така вже погана, якщо вона спроможна мобілізувати необхідні резерви. Із точки зору економічних реалій треба було вчинити інакше. Якщо ми вплуталися в дружбу з міжнародними фінансовими установами, то маємо дотримуватись своїх зобов'язань. А Україна традиційно хотіла б не виконувати обумовлені показники, й при цьому - аби її фінансували.

- На засіданні уряду прозвучало звинувачення на адресу Мінфіну, й Президент спробував подати справу так, що саме міністр фінансів має відповідати за перевитрату державних коштів та помилкову політику запозичень. Та чи міг Мінфін провести стратегію, відмінну від Президентської?

- Фактично ми маємо замкнене коло: жорстка монетарна політика як наслідок рекомендацій МВФ призводить до того, що підприємства задихаються від нестачі коштів, вони простоюють і не перераховують грошей до бюджету, а це веде до зростання бюджетного дефіциту, а позапланове зростання дефіциту - до відмови МВФ від співпраці з Україною.

В уряду немає додаткових джерел отримання грошей. Із урахуванням того, що 40% дефіциту бюджету поточного року планувалося покривати за рахунок зовнішніх джерел, у тому числі грошей від МВФ, держава буде змушена збільшувати заборгованість із заробітної плати.

- Якщо тепер припинено програму МВФ, і уряд більше не зобов'язаний дотримуватися жорсткого монетарного курсу, чи потрібно чекати пом'якшення фінансового режиму?

- Поки що складно говорити, чи зміниться він зараз, адже ще зберігаються надії за кілька місяців у разі вирівнювання ситуації повернути МВФ, це по-перше. По-друге, коли навіть МВФ піде, то, як і раніше, поки не ясно, чи зважиться держава на пом'якшення інфляційної політики. Проект Стратегії стабілізації та економічного зростання (проект доповіді Президента ВР) містить два моменти, що не стикуються: з одного боку там декларується незмінність інфляційної динаміки та монетарної політики, а з іншою - зроблено упор на посилення регулюючих функцій держави.