У них є мрія...

В урядових кабінетах давно ходили чутки, що призначення Сергія Арбузова на другу за значимістю посаду у Кабміні обов’язково проявиться. Тоді говорили, що екс-керівник Нацбанку йде на посаду віце-прем’єр-міністра не просто вчитися, а вже готує свою програму по підняттю економіки.

Аж ось, 23 січня, Кабінет міністрів презентував проект «Державної програми активізації розвитку економіки на 2013—2014 роки», який має бути прийнятим до виконання вже за два тижні. В той же час, Азаров заявив, що проект, який розроблявся робочою групою на чолі з Арбузовим, вимагає доопрацювання. «Держпрограма пройшла розгляд у всіх міністерствах і відомствах. До неї багато зауважень, і по-іншому не може бути, тому що це перший за багато років такий масштабний документ», — заявив Азаров. При цьому прем’єр-міністр підкреслив на те, що в проекті, який «має стати практично державним бізнес-планом», не повинно бути місця для необґрунтованого протекціонізму (!).

«Мета урядової програми: надати максимальної динаміки пріоритетним галузям, які існують, і особливо тим, які мають великий потенціал зростання, отримати ресурси і вкласти їх у кардинально нову економіку», — заявив Азаров. Недарма основним її пунктом має бути створення Державного банку розвитку, який надаватиме ресурси комерційним банкам, аби ті потім видавали довгострокові кредити на модернізацію.

Міністр економічного розвитку і торгівлі Ігор Прасолов заявив, що за цим проектом планується у 2013 році підняти ріст економіки до 3%. Для цього, за його словами, має бути направлено майже 185 мільярдів гривень. «З них 47,6 мільярда гривень — кошти держбюджету, 3,5 мільярда гривень — кошти місцевих бюджетів, 7,4 мільярда гривень  — від міжнародних фінансових організацій», — пояснив чиновник.

«Дню» вдалося отримати текст цього «таємничого» документа, що має стати інструкцією до розвитку країни. З тексту відразу видно, що документ готувався не для підняття рейтингу влади, а для конкретної роботи. На це вказує всеохоплюючий аналіз реальних проблем української економіки. Творці документу визнають, що 2012 рік характеризувався уповільненням темпів економічного зростання —  «ріст ВВП у 2012 році упав до 1%, тоді як у 2011 році складав 5%». Давно влада настільки відверто не визнавала своїх помилок і недопрацювань, послуговуючись переважно обвинуваченнями у всіх негараздах своїх «попередників».

До слова, ознайомлюючись з преамбулою документу, в якій описується нинішній стан економіки, у «Дня» виникло дежавю. Дуже вже текст нагадує лист написаний на початку січня 2009 року тодішнім міністром фінансів Віктором Пинзеником до прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. Тоді чиновник, досить емоційно поставив діагноз економіці: «Все більше життєво необхідних систем України балансують на грані можливого», «Третина промисловості України зникла!», «Ми увійшли у надзвичайно серйозну та глибоку кризу». За що, до слова, фактично відразу поплатився посадою. Звичайно, лист Пинзеника був особистою ініціативою, натомість «Державна програма активізації розвитку економіки на 2013—2014 роки» — це плановий документ. Утім, діагноз, який поставлений українській економіці в обох документах дуже схожий.

Так в Державній програмі активізації розвитку економіки йдеться про падіння економіки, критичне зниження кредитування, негативний фактор податкового тиску на підприємців, низький рівень впровадження інновацій, низька ефективність силового та судового сектору держави та мінімальна підтримка бізнесу державою, і що прикметно частка імпортної машинобудівної продукції, якою сьогодні послуговуються українці, зросла з 48,1% у 2008 році до 99,2% у 2012 році. Така, відверто кажучи, критична оцінка своєї роботи з одного боку підтверджу тезу, яку сьогодні активно обговорюють політологи — влада розписалась в недієвості своєї «залізобетонної» вертикалі влади. З іншого боку — очевидно біло-синя команда розуміє, що «зайшла у владу не в найкращий для країни час» і треба закочувати рукави і працювати. Утім, те з чого вони пропонують починати «активізацію» економіки, викликає, м’яко кажучи, запитання. Вуха того «протекціонізму» для «своїх», якого за словами Азарова, не мало б бути взагалі в тексті програми, стирчить ледь не за кожною вагомою сумою державних коштів. Йдеться зокрема про низку інфраструктурних проектів та проектів енергосектору. Уважно ознайомившись з таблицею, яку ми подаємо нижче, можна побачити, що на розвиток «пріоритетних» та «перспективних» галузей, як от суднобудування, літакобудування, автомобільну промисловість влада з держказни збирається витрати аж цілих 0,0 гривень.

КОМЕНТАР 

Віктор ВАЛЄЄВ, віце-президент Міжнародної торговельної палати України, виконавчий директор Асоціації «Інформаційні технології України»:

— Програма спрямована переважно на підтримку традиційних галузей економіки (металургія, хімічна, легка промисловість та аграрний сектор), які, хоча й становлять основу виробництва нині, але в середньостроковій перспективі (7—10 років) навряд чи зможуть залишатися двигуном економіки країни. Виходить, що ми інструментами розвитку (масштабні інвестиції) вирішуємо проблему стабілізації. Але тоді це програма швидше соціального, а не економічного спрямування.

У програмі необхідно приділити увагу й іншим галузям, «бізнесам майбутнього», основи роботи яких закладаються сьогодні. Зокрема, програма не враховує повною мірою інтереси та перспективи галузей сфери хай-тек, які можуть стати основою розвитку економіки держави в майбутньому.

У програмі, наприклад, багато уваги приділяється, скажімо, легкій промисловості, обсяг виробництва якої становить сьогодні близько восьми мільярдів гривень, однак про галузь розробки ПЗ (ІТ-аутсорсинг), обсяг експорту якої налічує близько 12  млрд грн на сьогоднішній день, не сказано жодного слова, хоча, формуючи завдання з розробки програми розвитку, нашу галузь згадував прем’єр-міністр.

З іншого боку, в програмі не висвітлюють питання створення інфраструктури підтримки експорту — інформаційна підтримка, кредитування і страхування, з чим я, наприклад, постійно стикаюся в Міжнародній торговельній палаті.

Не вистачає також єдиного комплексного підходу до розвитку галузей економіки з огляду на методологію. Наприклад, існує низка загальних проблем, пов’язаних із системою підготовки інженерно-технічного персоналу в різних галузях. У цьому контексті в програмі адекватно представлена лише суднобудівельна сфера.

А добре було б по кожній галузі за єдиною схемою розглянути всі аспекти її підтримки: від фінансування та інвестування до просування силами дипломатів за кордоном.

Я вважаю також важливим при розробці будь-яких державних програм, направлених на розвиток економіки, забезпечувати системний діалог з бізнесом. Нехай процес і вийде більш тривалим, але він не буде покладений на полицю і не наштовхнеться на критику. І тоді програму, безумовно, можна буде реалізувати.