У полювання по офшорах

У світі розгортається ціла кампанія з послаблення діяльності так званих податкових «оазисів». Криза примусила кожну країну шукати та повертати своє національне добро з банківських рахунків інших держав. Про початок великого полювання (з допомогою штрафних санкцій) на «податкові раї» було оголошено лідерами країн Великої двадцятки (G20) на цьогорічному саміті в Лондоні. Саме під загрозою вживання санкцій першою про свою готовність піти на певні поступки в обмеженні банківської таємниці оголосила Швейцарія. Представники G20 сприйняли це як сигнал для повернення «фінансових втікачів» додому й почали готуватися до їх зустрічі. А чи скористається таким шансом Україна, та як не допустити подальшої втечі капіталу закордон, «День» запитав у експертів.

На думку голови парламентського комітету з питань регуляторної політики й підприємництва Наталії Королевської, рішень G20 здійснить позитивний вплив на країну. «Те, що ми почали боротися з «податковим раєм», створить перспективи для повернення до України грошей з офшорів», — говорить вона.

За словами ж голови парламентського комітету з питань податкової й митної політики Сергія Терьохіна, формально наша країна може скористатися результатами швейцарської поступки. Але для цього українські податківці повинні надати швейцарцям докази відкриття кримінальної справи проти клієнта швейцарського банку (який є українським громадянином), якого підозрюють у несплаті податків або у відмиванні грошей в наслідок ведення бізнесу в сфері озброєння, наркотиків, проституції, торгівлі людьми і так далі. «Це дуже складний механізм», — говорить нардеп. До того ж, повинні бути двосторонні або багатосторонні умови зі Швейцарії.

Але гра, як кажуть, варта свічок. Тільки за офіційними даними Державної податкової адміністрація України, протягом 2008 року 68 українських фірм через офшорні зони провели імпортні операції на суму 64 мільйонів гривень. Найбільшими імпортерами з офшорних зон стали компанії з Ліберії, Багамських островів, Белізу, Британських Віргінських Островів, Бахрейну. А от експортні операції через офшори, за даними фіскалів, здійснили 262 вітчизняних компанії на загальну суму 3,64 мільярда гривень до тих же Британських Віргінських островів, Гібралтару, Белізу, Багамських островів. І це лише офіційна статистика...

Цьогорічні дані Нацбанку (за інформацією Королевської) свідчать, що в січні з України вивели закордон 2,4 мільярда дол., а в лютому — близько 1 мільярда дол. Більша частина цих коштів пішла на розрахунки з міжнародними кредиторами за надані раніше позики, на оплату покупок цінних паперів та на інше, пояснює Терьохін. І лише невелика частина припадає власне на «фінансових втікачів». «Зараз немає економічних підстав для масовості такого явища (втечі капіталів. — Авт.)», — говорить він і додає, що в країні бракує капіталу, але ризики його втрати не набагато більші, ніж десь закордоном. Чому ж тоді з країни продовжують тікати гроші, «Дню» пояснює економіст Віктор Лисицький: «Я абсолютно впевнений, що люди, які приховували гроші за кордоном, у більшості випадків робили це не тому, що вони злочинці за своєю суттю. Вони просто бачать, що відбувається у державі останні роки. Бачать, що ефективно вкласти гроші часто буває нікуди. Вони бачать, що відбуваються постійні «наїзди» податкової. Вони бачать здирництво з боку органів державної влади. Тому на всякий випадок виводять гроші за кордон», — говорить він.

Шукати пристанища в інших країнах та, відповідно, працювати на їхнє економічне благо українські гроші змушує ще цілий ряд чисто економічних факторів. Для початку нагадаємо, що існує поняття «податкові гавані» та країни зі сприятливим оподаткуванням (пом’якшеним). Першими вважають держави з максимально спрощеною процедурою реєстрації юридичних осіб. Крім того, зареєстровані у цих країнах фірми практично не сплачують податок на прибуток (він може становити 1—2%). Країни з пом’якшеним оподаткуванням мають сприятливий митний і валютний режим для іноземців (наприклад, Люксембург, Кіпр, окремі штати США тощо). Загалом же у всіх «податкових раях» ліберальніше ставлення податкових органів до діяльності іноземців та стабільніші гарантії збереження економічної цінності заощаджень.

Повернути гроші додому можна, провівши податкову амністію (держава визнає чистими гроші тих бізнесменів, які повертаються їх до України, і при цьому сплачують певний відсоток з усієї суми до держказни). На думку Королевської, податкова амністія — дуже спірне питання, бо лише небагато країн змогли успішно її провести. «Тут має діяти метод батога і пряника», — говорить вона.

Не вірить у швидку реалізацію амністійного сценарію Терьохін. Всі пам’ятають досвід Білорусі, у якій спочатку оголосили про податкову амністію, а потім в її розпал «батька» скасував це рішення. «Такі заходи можуть бути у країнах розвинутої демократії, де люди вірять у юридичну систему або у країнах, де є диктатори», — констатує Терьохін.

Його підтримує й Лисицький: «Нашій владі ніхто не повірить, принаймні, українські бізнесмени... Влада (вживаю в загальному розумінні) демонструє у найпростіших питаннях, що вона не відповідальна. Бреше на кожному кроці». Тому зупиняти втечу капіталів економіст пропонує з допомогою зміни умов господарювання та проведення постійного моніторингу виводу коштів у інші країни. Однак, останнє навряд чи швидко вдасться зробити в умовах кризи, адже це дуже дороге задоволення.