У режимі очікування

Наша країна вже два роки належить або, вірніше, зараховує себе до Європейського енергетичного співтовариства. Причому в офіційних колах навіть наполягають на тому, що саме в енергетиці, завдяки вступу до Енергоспівтовариства, Україна найбільше інтегрована до Європи і Євросоюзу. Чи так це? Щоб відповісти на це запитання, аналітичний центр «Діксі груп» за підтримки міжнародного фонду «Відродження» провів за підсумками двох цих років спеціальне дослідження.

Воно показало, що за цей час Україна змогла повноцінно виконати лише одне з численних зобов’язань, прийнятих під час вступу до співтовариства — представила Звіт про безпеку постачань. Тим часом два роки тому наш уряд обіцяв імплементувати безліч європейських директив і регламентів у сферах газу й електроенергетики, довкілля і відновлюваних джерел енергії. У жовтні минулого року всі країни-члени Енергетичного співтовариства, включаючи й Україну, взяли на себе додаткові зобов’язання у сфері відновлюваної енергетики, у сфері постачань нафти і статистики. Виходить, що тепер нам буде ще складніше наздоганяти європейські країни в таких питаннях, як формування конкурентного ринку, поліпшення системи регулювання, що дозволило б зміцнити надійність і якість енергозабезпечення.

«Україна затягує з проведенням реформ, і це зволікання віддаляє її від Енергетичного співтовариства, — говорить президент «Діксі груп» Олена Павленко. — Складається враження, що уряд діє за принципом «гарячої картоплі» — перекидає відповідальність за ці реформи від одного відомства до іншого, і кожне з них чекає, що зобов’язання виконає хтось інший».

Як зазначив директор європейської програми фонду «Відродження» Дмитро Шульга, в України найвищий рівень зобов’язань перед Євросоюзом саме в енергетичній сфері. Як упевнений експерт, рівень виконання цих зобов’язань можна розглядати як підсумки реалізації пілотного проекту вступу України до Євросоюзу. І це може дати уявлення про те, як український уряд взагалі виконує свої зобов’язання. Інтрига нашого дослідження, говорить Шульга, полягає в тому, що на прикладі імплементації документів Енергоспівтовариства можна зробити висновок про те, чого можна буде очікувати від нашої країни після підписання договору про Асоціацію з Євросоюзом.

У дослідженні, зокрема, наголошується, що всередині країни процес реформ відбувається хаотично. Відповідні міністерства і відомства не лише не погоджують позиції, але й конфліктують через стратегічно важливі цілі: скажімо, через частку відновлюваних джерел енергії в енергетичному балансі країни. Та й впроваджувані заходи далеко не завжди повною мірою відповідають вимогам ЄС. Так, у дослідженні наголошується, що проведена 2012 року приватизація енергетики сприяла не розвитку конкуренції, а монополізації ринку. В Україні 86% усієї електроенергії виробляється лише двома компаніями. «Така вартість помилок», — говорить керівник центру «Борисфен Інтел» Сергій Дяченко.

Дослідження також показало існування проблеми неналежного інформування громадськості урядовими структурами, а простіше кажучи, проблеми закритості. Доходить до того, що деякі урядові документи можна знайти на сайті Енергоспівтовариства, але їх немає на урядових сайтах в Україні. Автори дослідження радять уряду добиватись публічності інформації, для чого створити окремий інформаційний ресурс. Павленко навіть вважає за необхідне мати в Україні єдиного урядового координатора — чиновника з дуже високим статусом — для того, щоб вступ України до Енергоспівтовариства не залишився тільки формальним.

Керівник програм «Діксі груп» Роман Німцович констатує, що сьогодні український уряд украй нерішуче бере участь у роботі Енергоспівтовариства. На його думку, він поводиться, ніби в ресторані, де можна вибирати ті чи інші страви з меню. Керівник програм вважає, що документи Енергоспівтовариства — це не меню, а стандарт, і вибирати з нього не можна. «Після двох років перебування в цій організації, — говорить експерт, — уряд усе ще в залі очікування, причому досі не знає, куди він летітиме — до Москви чи до Брюсселя». Німцович заглиблюється в тему реорганізації НАК «Нафтогаз України» і зазначає, що сьогодні все ще незрозуміла модель, за якою уряд має намір реформувати цю структуру. Експерт підкреслює, що, згідно з документами, підписаними Україною, Енергоспівтовариство, а також окремі держави і компанії мають право подавати позови проти тих членів ЄС, які не виконують своїх зобов’язань і вимог відповідних стандартів.

Що рекомендують експерти, щоб не «напоротись» на санкції з боку Енергоспівтовариства та його членів? Головна порада уряду — прискорити темп реформ. У найближчі три-чотири місяці Україні, на думку авторів дослідження, необхідно доопрацювати і прийняти такі найважливіші документи, як Закон «Про функціонування ринку електричної енергії», Національний план дій з енергоефективності, програму реструктуризації «Нафтогазу України». Уряду слід було б щонайшвидше опублікувати національний план дій на 2013 рік у рамках Програми економічних реформ на 2010-2014 роки, а також відповідні плани міністерств і відомств.

Експерти також вважають за необхідне для України визначитися з виконанням Третього енергетичного пакету. Чиновники, як відомо, неодноразово озвучували тезу про те, що Україна приєднується до його вимог, виконання яких дозволить нашій країні вийти на єдиний газовий ринок Європи. Водночас офіційне листування (цитується лист заступника голови Міненерговугілля України Володимира Макухи директору Секретаріату Енергоспівтовариства Славчо Нейкову) свідчить, що однозначного приєднання України до цього документа ще не було. Більш того, дослідники роблять висновок, що за два останні роки позиція українського уряду змінилась від стриманої підтримки Третього пакету до фактичної відмови від приєднання до цього документа.

«Найбільша проблема і найбільша помилка уряду України, — зазначає експерт дослідження, директор консалтингової компанії «Інфовіде-матрикс СА» у країнах Східної Європи і СНД Кшиштоф Рогульський, — у недопустимо слабкій пропаганді ідеї реформування серед учасників ринку. Якби вони вникнули і стали прихильниками такого ринку, процес реформування проходив би легше і швидше».

З такою оцінкою згодна і консультант з енергетичних питань Центру енергетичної політики розвитку Афінського університету Наталія Клименко-Рампіас. Вона докоряє українському уряду за те, що він неодноразово заявляв, що реформа енергетичного ринку залишається пріоритетом, а водночас законодавче поле для неї залишається не розробленим. «З 2011 року законодавчий процес, що належить до впровадження програм енергоефективності, сповільнився, а 2012 року ця тенденція збереглася, — зазначає експерт і продовжує: — Це було викликано адміністративною реформою, а також небажанням деяких управлінців (як заявив Президент України) відмовитись від застарілих методів управління».