Україна до ЄЕП чи до ЄС?
У Росії розуміють, що шлях нашої країни лежить до Європи
Міністр економіки України Сергій Терьохін, який окреслив своїми заявами чіткі умови об’єднання слов’янських держав на основі економічної бази, зони вільної торгівлі без вилучень, обмежень і наднаціонального органу, мало кого обнадіяв. Якщо розглядати слов’янську інтеграцію на тлі нежиттєздатності об’єднань на зразок СНД, то шансів у неї мало, а амбіцій багато.
Голова президії Ради з питань зовнішньої й оборонної політики Росії Сергій Караганов на зустрічі з журналістами зазначив, що «не вірить у можливість об’єднання територій країн, які перебувають на таких різних рівнях розвитку». «Можна багатому присягнути. Якби в Росії ВВП на душу населення дорівнював Нідерландам, тоді практичні українці захотіли б якоїсь нової унії. Але оскільки Росії до цього далеко, українці до нас приєднуватися не хочуть, а хочуть — до Нідерландів», — пожартував він, відповідаючи на запитання журналістів країн СНД. «Співдружність незалежних держав нежиттєздатна. Її створювали або як інструмент розлучення, або як метод спокутування гріхів діячів, які підписали біловезьку угоду. Їх треба було страчувати, а вони нібито створили щось нове, це їх і врятувало. У ГУУАМ немає, і не буде жодної економічної основи. Можливо, єдиний економічний простір між Росією та Казахстаном буде більш реальним і дієздатним, ніж усі інші. Можливо, трохи ефективніша за все інше ОДКБ (Організація Договору колективної безпеки), бо вона займається проблемами безпеки в дуже небезпечних районах: там усі країни дуже слабкі», — констатував Караганов.
Відповідаючи на запитання журналістів про роль України як регіонального лідера на пострадянському просторі, Караганов стверджував, що «краще було б не витрачати часу та грошей на безглузді проекти, а рвонути одразу до Європи. Судячи з досвіду Росії, подібні регіональні проекти вас дуже затримають. Від цього слід звільнитися».
Ще симптоматичнішою була його відповідь на запитання «Дня» про девіз, що визначає сьогодні дії урядів України та Росії:
«Я в присутності дам не лаюся. Одне можу сказати: ми вас перевершили за одиницями дурості на одиницю часу».
На думку Караганова, обом нашим країнам, щоб активно розвиватися, треба приваблювати емігрантів. «Ще три-чотири роки — і ситуація з якістю робочої сили кардинально зміниться. Сьогодні мало хто звертає увагу на масовий відтік робочої сили до країн Заходу, а він уже триває повним ходом. Його апофеозом стануть закриті заводи та відчутний дефіцит робочої сили. У результаті всі можуть опинитися в дуже неприємній ситуації: зростатимуть витрати, а якість продукції не зростатиме. Поки що ця проблема особливо актуальна в Росії, але незабаром дійде й до України. А потім піде далі. Уже сьогодні більше болгар народжуються за межами Болгарії. Уже вичистили Молдову. Ми на черзі».
Як вважає голова оборонради Росії, уряду його країни слід би змінити антиросійську політику на проросійську. Наприклад, зробити таку просту річ: ввести негайну амністію для всіх емігрантів — один. Спростити отримання громадянства для всіх російськомовних (казахи, туркмени тощо) — два. І найскладніше — змінити ставлення до емігрантів. «У нас нелегалів, як відомо, ганяють скрізь, — зазначає Караганов. — І якщо ми продовжуватимемо в тому ж дусі, то через кілька років почнемо завозити Бангладеш, Індію, Китай. Поки ще є шанс не втратити те, що маємо. Це здебільшого стосується Казахстану й України. Треба провести певну політичну модернізацію. Борючись за власний суверенітет, ми можемо опинитися біля розбитого корита. Коли різко скорочується населення, навіть за нормального економічного зростання скорочується вага країни в світовій економіці. У Росії цей центр слабкий. А при цьому існує безліч людей, і в Україні їх дуже багато, які намагаються зберегти суверенітет. Вони не розуміють, що сьогодні зберігати суверенітет треба в рамках можливого, а не взагалі. Європа від суверенітету відмовилася цiлком. І хіба європейцям від цього погано? Навпаки, всі туди рвуться».
Дуже відверто висловився Караганов і про реприватизацію, яку проводять в Україні: «Вона далеко не піде. У Росії вже давно триває реприватизація, і всі побігли до України. Ви навіть від цього виграєте. Якщо й у вас таке почнеться, тоді пардон! Тоді доведеться старим второваним шляхом відтягувати кошти до швейцарських банків. Я не знаю, хто укладає пiд час революції великі угоди».
