Україні потрібні енергоменеджери!

Сьогодні людство, як ніколи, стоїть перед викликом необхідності переходу до нового рівня технологій виробництва та усвідомлення потреби формування енергобережливої свідомості суспільства. Очевидно, що пошук і адаптація нових шляхів та концептуальних підходів задля раціонального ефективного господарювання є незворотним процесом.

І нам для цього необхідно опанувати енергоменеджмент — комплексний системний підхід у ефективному вирішенні питань енергозабезпечення організації.

Адже чому до цього часу професія енергоменеджера в Україні не набула такої ж актуальності, як фінансового менеджера, менеджера з питань виробництва, логістики, інших традиційних управлінських позицій? Чому ефективність використання енергії була навіть не другорядним завданням управлінців? І що змусило враз змінити пріоритети і назвати енергоефективність ключовим критерієм життєздатності й конкурентоспроможності організації?

Енергозберігаючі технології, енергоефективне виробництво і господарювання, широке використання відновлювальних джерел визнають найбільш дієвим інструментом у подоланні енергозалежності, світових енергетичних та економічних криз. Підготовка та впровадження енергозберігаючих заходів, розробка та реалізація енергетичної стратегії повинні виконуватися найбільш висококваліфікованим, спеціально підготовленим управлінським персоналом — енергоменеджментом.

Під час «застійних» або кризових явищ в економічному житті суспільства надзвичайно важливим є зменшення індивідуальних витрат порівняно з суспільними на виробництво товару, що, відповідно, становитиме додатковий прибуток при його реалізації на ринку. На жаль, характерною ознакою української економіки є надмірне енергоспоживання, що є важким тягарем для більшості підприємств, а надто — в кризовий період. Найбільшим споживачем електроенергії є металургійна промисловість, частка котрої у 2007 році становила 30% у загальній структурі споживання, при цьому населення становить другу за об’ємами категорію споживачів, а саме — 19,5%. Враховуючи той факт, що праця є рушійним фактором, основою будь-якої господарської діяльності, усвідомлення важливості енергоощадності в суспільній свідомості матиме опосередкований вплив на енергоспоживання як на окремо взятому підприємстві, так і в галузі, й у державі в цілому. Саме тому формування суспільної думки та підвищення освітнього рівня у сфері енергоспоживання є надзвичайно актуальним для України.

Через підвищення цін на енергоресурси вартість електроенергії для промислових споживачів за аналізований період збільшилася до 45%. Значна енергоскладова собівартості продукції в умовах зменшення попиту на світовому ринку, а відповідно, — і спаду цін на продукцію, призводить до необхідності оперативного реагування на скорочення витрат виробництва за рахунок зменшення частки інших виробничих ресурсів. Іншою пересторогою є той факт, що в умовах часткової завантаженості виробничих потужностей енергетична складова у загальній структурі собівартості не скорочується, а навпаки, зростає. Безсумнівно, зниження рентабельності й збитковість підприємства — це комплекс економічних, соціальних, політичних проблем, уникнення чи зменшення впливу яких потенційно можливо шляхом впровадження системи дієвих засобів із врахуванням таких аспектів:
— оперативне скорочення енергоспоживання та енерговитрат на підприємстві;
— мінімізація витрат впровадженням енергозберігаючих заходів.

Як один із найбільш прийнятних шляхів досягнення поставлених завдань, слугує саме імплементація енергоменеджменту на підприємстві.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ЕНЕРГОМЕНЕДЖМЕНТУ

Енергоменеджмент виник у 70-х роках ХХ ст. у країнах Західної Європи, США та Японії як виклик існуючій на той час енергетичній кризі, що стала імпульсом до переосмислення економічної поведінки суб’єктів господарювання і появи нових концепцій економічної думки. Київська наукова школа розглядає енергоменеджмент як керування раціональним використанням енергії на всіх стадіях її виробництва, передачі, розподілу і споживання, включаючи комплексне оптимальне розв’язання технічних, економічних, екологічних і суспільних проблем, пов’язаних з цим процесом.

Енергоменеджмент спрямований на оцінку об’єкта з погляду ефективності його енерговикористання (виявлення фактів нераціонального використання енергії, визначення заходів для енергозбереження, оцінка технічних і економічних можливостей щодо вдосконалення виробництва). Цей вид діяльності передбачає підвищення ефективності діяльності підприємства шляхом зменшення споживання енергетичних ресурсів суб’єктами господарювання за рахунок підвищення ефективності використання енергії та раціонального енергоспоживання з мінімальним негативним впливом на навколишнє середовище, що зрештою і становить місію енергоменеджменту.

Базовою складовою енергоменеджменту є енергоаудит. Це енергетична фотографія підприємства з відповіддю на запитання: «Скільки, де, яким чином споживається енергія?».

Останнім часом міжнародний досвід все більше засвідчує тенденцію підвищення ролі енергоменеджменту, важливість і необхідність використання якого усвідомлюється в більшості постіндустріальних країн світу.

Впровадження енергоменеджменту на підприємстві можливе шляхом:
— організації окремого структурного підрозділу, величина якого залежить від покладених на нього завдань, розміру підприємства і сфери його діяльності;
— аутсорсінгу — використання послуг спеціалізованої організації.

Важливим фактором вибору оптимального варіанту для окремо взятого підприємства є врахування показника ефективності, тобто аналіз оцінки «результат — затрати». Слід зауважити, що формування дієвої команди є вагомим фактором успішного функціонування енергоменеджменту.

Реалізація поставлених завдань при управлінні енергоспоживанням передбачає різні рівні впровадження. Початковий рівень передбачає організаційні аспекти і надає загальну характеристику щодо оцінки стану підприємства, потенційно можливі варіанти зменшення енергоспоживання і енерговитрат. Наступний етап передбачає імплементацію інструментаріїв енергоменеджменту, основу котрого становить проведення енергоаудиту. За результатами проведення аудиту надаються рекомендації щодо варіантів оптимізації енергоспоживання, удосконалення виробничого процесу, які слугують основою розроблення енергозберігаючих проектів та інвестиційних програм з питань енергоефективності на підприємстві. При цьому реалізація механізму енергоменеджменту можлива з врахуванням комплексу дій: аудит— моніторинг — контроль.

ЕФЕКТИ Й ЕФЕКТИВНІСТЬ

Основною з переваг енергоменеджменту є можливість пошуку оптимальних варіантів зростання енергоефективності відповідно до величини капіталовкладень.

Ціни на енергоресурси, практика організації ведення бізнесу, ринкові сили, урядова політика — все це має безпосередній вплив на енергоефективність і, більш того, — на доцільність впровадження енергоменеджменту. Так, наприклад, японські газові та вугільні теплові станції на 70% енергоефективніші за українські та російські.

Звісно, енергоменеджмент, створюючи ряд позитивів, не є панацеєю у вирішенні усіх диспропорцій та викликів у сучасних умовах ведення бізнесу. Важливим є те, що впровадження механізму енергоменеджменту уможливить підвищення фінансової результативності й стійкості організації до кон’юнктурних коливань на ринку, сприятиме формуванню позитивного клімату на підприємстві, в галузі, державі в цілому, створить підвалини для більш оптимістичного майбутнього людства.